Грузєва В. Ю.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Соціальне становище України та шляхи вдосконалення системи управління соціальною сферою

У сучасній економічній ситуації, коли загострюються суперечності в усіх галузях народного господарства, скорочується виробництво, зростає безробіття, знижується життєвий рівень населення, існує необхідність концентрації зусиль державних органів на вирішенні найбільш гострих економічних проблем, розробці нових механізмів реалізації соціальної політики, які забезпечать раціональне використання фінансових і матеріальних ресурсів.

Питанням державного регулювання у сфері соціальної політики присвячені праці таких українських економістів, як Д.В, Бабич В.Ф. Бесєдіна, І. Михасюк, М.М. Якубовський та інші.

Проблеми соціальної орієнтації економіки висвітлені у дослідженнях А. Антоненка, Б.М. Данилишина, В.І. Куценко, М.О. Соколова та інших.

У статті розглянуто понятійний апарат економічної сутності соціально орієнтованої економіки, проаналізовано динаміку зміни соціальних показників, визначено шляхи вдосконалення системи правління соціальною сферою.

Метою дослідження є представлення власного розуміння доцільності визначення пріоритетних напрямів і змін у механізмі державного регулювання процесів соціальної сфери, розглянути сучасні тенденції у розвитку демографічної ситуації в Україні.

Матеріальне виробництво та невиробнича сфера в сукупності утворюють єдиний господарський комплекс країни. В матеріальному виробництві праця спрямована на перетворення предметів праці та сил природи, створення цінностей, які відповідають людським потребам. Його важливою характеристикою є вартісні виміри виробленого сукупного продукту та національного доходу. В невиробничих галузях праця в освіти створюють об'єктивні умови для більш пізньої реалізації їх демовідтворювальної функції. Та розвиток освіти в нашій державі непотрібно розглядати тільки стосовно потреб сучасного трансформуючого суспільства.

Реформування має проводитися в напрямі моделі нового століття й враховувати як національних традицій культури й освіти, так і сучасних позитивних світових тенденцій розвитку освіти [2, 42]. На мою думку, ці тенденції слід пов'язувати із сильною соціальною політикою держави в галузі освіти. Реальна пріоритетність освіти в цілому та вищої освіти як важливої її підсистеми має визначатися двома факторами: з одного боку — суспільством і державою, з іншого — освітянською громадськістю. До того ж ці два фактори повинні взаємодоповнювати один одного.

Суспільство має розглядати освіту як національне багатство, вводити його до переліку основних пріоритетів, об'єктів першочергової підтримки тощо. Зі свого боку, освітянська громадськість повинна зосередити увагу на розробці конструктивних та реальних пропозицій і програм щодо оновлення й розвитку системи вітчизняної освіти. Постановка питання саме в такій площині дасть змогу відбудувати національну систему освіти, підняти її престиж, забезпечити сталий розвиток держави.

Слід також зазначити, що ефективність економічної системи залежить не лише від демографічних показників та рівня освіти, але й від стану здоров'я населення. Аналіз показників стану галузі охорони здоров'я показує тенденції зростання трудового потенціалу України, який формує суспільне життя і виробничі відносини [4, 151]. Витрати на підтримку розвитку як виробничої, так і оздоровчої сфер суспільства повинні забезпечити розвиток економіки країни.

Аналіз даних табл. 1 показує, що показники охорони здоров'я у зв'язку із складними економічними, політичними та соціальними процесами, які протікають на території країни, мають тенденцію до зниження. Також аналіз показників охорони здоров'я в Україні свідчить про те, що потрібно звернути основному здійснюється у сфері особистого споживання, оскільки покликана задовольняти потреби людини як особи та як індивіда, що існує в певному колективі та на певній території.

Поняття «соціальна сфера» має широке і вузьке значення. Вживати термін «соціальний» в широкому розумінні доцільно при порівнянні суспільних процесів із природними. У спеціальному економічному значенні «соціальний» — поняття більш конкретне. Під соціальними відносинами розуміють не всю сукупність суспільних відносин, а лише ту їхню частину, яка характеризує відносини різних груп людей та окремих індивідів за їхньою позицією в суспільстві, зокрема відносини розподілу.

У сучасному економічному словнику соціально орієнтована економіка визначається як економіка, функціонування якої передбачає, передусім, задоволення потреб людини, родини у матеріальних і духовних благах. С. Мочерний вважає, що «соціальне орієнтованою економікою є народна економіка, що означає розвиток економіки в інтересах народу, та її модернізація - спосіб підвищення життєвого стандарту, що передбачає використання всіх типів і форм власності, всебічний соціальний захист населення й національне демократичне економічне планування» [1, 148].

Стратегічними цілями державної соціальної політики є:

- істотне поліпшення матеріального стану та умов життя людей;

- забезпечення ефективної зайнятості населення, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили;

- гарантія конституційних прав громадян у сфері праці, соціального захисту, освіти, охорони здоров'я, культури, забезпечення житлом;

- нормалізацію і поліпшення демографічної ситуації, зниження рівня смертності населення, особливо дитячої і громадян у працездатному віці [5, 96].

Зростання суспільного інтересу до демографічної ситуації, стану освіченості і рівня захворюваності на території країни свідчить, що дані соціальні фактор належить до пріоритетних і актуальних питань сьогодення.

Дійсно, адже відомо, що лише оцінивши нові реалії та адаптуватися до них, дає нам змогу шукати ефективні способи розв'язання поставлених проблем.

Так, сьогодні Україна зіткнулася з такими проблемами як демографічна, освітня кризи, криза охорони здоров'я тощо.

Основними демографічними проблемами вважаються: зниження народжуваності, орієнтація сім'ї на одного, максимум на двох дітей, висока смертність. Вченні вважають, що дані проблеми зумовлені взаємодією ряду економічних, соціальних, глобалізаційних факторів.

Зниження економічної функції сучасної сім'ї відображається, передусім, у тому, що домогосподарство, визначення якого під час проведення переписів населення є центральним, по суті стало спільним житлом. Наявність або відсутність дітей уже не є головним у забезпеченні старості батьків - ця роль перейшла до державної системи пенсійного забезпечення та соціальної підтримки. Функції щодо догляду за похилими батьками, які раніше покладалися на плечі дітей, нині стали прерогативою сучасної системи соціального забезпечення, що також сприяє скороченню «попиту» на дітей. Діти для літніх батьків сьогодні менше відіграють роль того соціального капіталу, який раніше забезпечував їм догляд і турботу [3,116].

Сьогодні також важливу роль приділяють ролі освіти, за допомогою якої знання перетворюють в особливого роду соціальний капітал. Все це збільшило термін навчання, а також залучало до процесу одержання вищої та середньої спеціальної освіти більшої чисельності жінок, ніж чоловіків (частка жінок серед студентів ВНЗ, коледжів України коливається в межах 60 - 63,5%). Як результат, в економіці аграрного сектору України частка чоловіків, які мають вищу освіту, становить 16,7%, а жінок - 22,4%; частка чоловіків, які мають середню спеціальну освіту, 16,9%, а жінок — 29,1%. Випереджаючий розвиток рівня освіти жінок і збільшення строків одержання увагу на значну відмінність їх значення для різних регіонів і, тому, потрібно розробити регулюючі акти для зміни показників в бік покращення стану охорони здоров'я в Україні.

Таблиця 1

Основні показники охорони здоров'я в Україні

Назва показника	Роки
	22001	22002	22003	22004	22005	22006	22007	22008	22009
Кількість лікарів усіх спеціальностей, тис.	2227	2230	2226	2226	2224	2223	2223	2224	2225
Кількість лікарняних закладів, тис.	33,9	33,9	33,3	33,2	33,1	33,0	22,9	22,9	22,9
Кількість середнього медичного персоналу, тис.	6607	5595	5541	5530	5526	5523	5522	4496	4493
Кількість лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, тис.	66,9	77,2	7,4	77,4	77,4	77,6	77,7	77,8	77,9
Видатки на охорону здоров'я, млрд. грн.			44,9	66,2	77,5	99,7	112,2	115,5	119,7
Видатки на охорону здоров'я на одну особу, грн.			1101	1127	1155	2202	2256	3328	4420
Частка витрат у доходах, %			110	П11,3	112,1	113	113,3	111,5	111

Таким чином можна зробити висновки, що в економічних умовах, що

склалися, важливим завданням удосконалення системи управління соціальною сферою є стабілізація державного бюджетного фінансування і міжбюджетних відносин. Для вирішення цього необхідне:

- встановлення мінімальних нормативів витрат держави на охорону здоров'я, освіту і культуру, обчислювані або в грошовому виразі на душу населення, або як частки ВВП в цілому на відповідні сфери;

- розширення переліку тих видів витрат у сфері охорони здоров'я, утворення і культури, які включаються в поняття «захищені статті бюджету» - витратні статті, які фінансуються першочергово.

Соціалізація економіки - одна з ключових складових світового процесу, що проявляється в соціальній переорієнтації виробництва, гуманізації праці і житті людей, пом'якшенні соціальної диференціації і зростанні значення соціальної сфери. В процесі соціалізації необхідно звернути увагу покращенню таких соціальних показників як демографічні, освітні та показники охорони здоров'я.

Література:

1. Економічна енциклопедія: У трьох т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Академія, 2002. - Т. 3. - 952 с.

2. Безчастний В. М. Соціальна політика держави в галузі освіти / В. М. Безчастний// Інвестиції: практика та досвід. - 2009.- №19. - с. 42-43.

3. Васьковська К. В. Демографічні проблеми в Україні та шляхи їх розв'язання//Економіка та держава. - 2008. - №10. - с. 114-117.

4. Скляренко Ю. В. Динаміка показників розвитку охорони здоров'я //Форми ринкових відносин в Україні. - 2008. - №7-8. - с. 150-153.

5. Третяк В. П. Вплив соціальної сфери на соціалізацію трансформації економіки України/ В. П. Третяк//Актуальні проблеми економіки. -2009. - №5.-с. 94-98.

6. www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України.