Круліковська Л.

Керівник – Кравчук І. П.,

Буковинська державна фінансова академія

  Група Фк-24

Проблеми та перспективи мінімізації безробіття

З переходом до ринкової економіки питання безробіття все гостріше постають в економіці кожної країни і Україна не стала виключенням . Безробіття – невід’ємний елемент ринку праці, соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві товарів та послуг. У реальному економічному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом. Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого – великим суспільним лихом.

Проблеми функціонування ринку праці, механізму його дії, причини виникнення безробіття знайшли висвітлення в працях науковців різних економічних шкіл: В.Петті, А.Сміта, Д.Рікардо, Дж. Міля, Ж.-Б. Сея, А.Маршала, А.Пігу, К.Маркса, Дж. М. Кейнса, Дж.Стігліца, Дж. Аксерлофа, А.Лінбека, Д.Сноуера, Дж.Тобіна, Дж.Гіксома, І.Фішера, А.Філіпса, М.Фрідмена, А.М.Оукена і т.д.

Проблема безробіття залишається проблемною ознакою переходу до ринку впродовж п'ятнадцятирічного періоду соціально-економічних пере­творень в Україні. Разом з тим у фор­мах прояву та тенденціях поширення цього явища відбуваються певні зміни. З одного боку, необхідно зазначити певні позитивні зрушення. Якщо у 90-ті роки рівень безробіття неухильно зростав, починаючи з нульової відмітки у 1990 р., 11,9% — у 1999 р., то з 2000 р. почалося його плавне зниження — з 11,7% до 8,6% у 2009 р. [7].

Оцінка у 8,6 % економічно актив­ного населення, визначена за методо­логією МОП, у принципі, є невисокою, порівняно з країнами ЄС (25), де се­редній рівень безробіття складає 9,0 %. Рівень безробіття в Україні майже вчетверо менший, ніж у Словаччині і Польщі, і дещо нижчий, ніж у таких розвинених країнах, як Франція, Німеччина та Іспанія, хоча криза проявлялась на території України набагато яскравіше Однак, з іншо­го боку, за кількісними параметрами ринку праці сховані його глибокі якісні диспропорції. У результаті спад­ного попиту на працю ймовірність пе­реходу із стану зайнятості в стан без­робіття зростає, тоді як ймовірність працевлаштування після періоду без­робіття, навпаки, скорочується.

Нові суперечливі тенденції динам­іки українського безробіття потребу­ють свого осмислення та врахування в розробці адекватної політики зайня­тості та ринку праці. Проте слід заз­начити, що в численних дослідженнях з даної тематики переважають загальні підходи до безробіття, в яких недостат­ньо висвітлюється його специфіка у часовому та просторовому аспектах, що ускладнює своєчасне реагування на нього відповідними засобами пол­ітики ринку праці. Виходячи з цих міркувань, метою даної роботи є аналіз нових форм прояву та тен­денцій розвитку безробіття в Україні для визначення плану дій щодо його мінімізації[3, с.27].

Кількість зареєстрованих безробітних за статтю у 2009 році

 [1, с.5].

 

Не менш важливою проблемою в мінімізації безробіття є гендерна дискримінація та вертикальна і горизонтальна сегрегації за ознакою статі. Дана діаграма характеризує дану особливість , що стала присутньою в суспільстві не так давно. Жіноче безробіття має більш тяжчі наслідки внаслідок своєї довготривалості та являється одним з механізмів виштовхування жінок із ринку праці. Аналіз безробіття за причинами незайнятості показує, що більшість чоловіків втратили роботу внаслідок звільнення за власним бажанням, а жінки переважно втрачали роботу за ініціативою роботодавців. У даному контексті раціональним способом вирішення проблеми зростання валового безробіття буде мінімізація жіночого безробіття за допомогою впровадження гендерних підходів до роботи державних центрів зайнятості [5,с. 35].

Також варто зазначити, що працевлаштування молоді також є проблемою для зменшення рівня  безробіття. У першому кварталі 2009 року рівень безробіття серед європейської молоді у віці від 15 до 24 років зріс до рівня у 18,3%. Цей показник є значно вищим за загальноєвропейський рівень безробіття в усіх 27 країнах ЄС, який за аналогічний період становив 8,2%. Такі дані оприлюднив Євростат. В абсолютних цифрах це означає, що в усіх 27 країнах Євросоюзу протягом перших трьох місяців поточного року без роботи залишалися близько 5 мільйонів молодих людей, з них 3,1 мільйона - в країнах єврозони.

Особливо тривожними є дані статистики, які свідчать, що темпи зростання рівня безробіття серед європейської молоді значно перевищують й без того високу швидкість зростання загального безробіття. У І  кварталі 2008 року до 13,5% за відповідний період поточного року. Найменші темпи зростання безробіття серед молоді зареєстровані у Німеччині (від 10,2 до 10,5%) та у Польщі (з 17,8 до 18,2%) [6].

Підприємства відмовляються від молоді через відсутність практичного досвіду. В свою чергу чимало фірм застосовуюсь особливу форму прийняття на роботу і беруть початківців на найнижчі посади, тому альтернативою для молодих спеціалістів стає нелегальна зайнятість або ж самозайнятість. Таким чином і формується безробіття серед молоді, що відіграє не мале значення в показниках валового [1, с.4].

Так все ж головною проблемою для мінімізації безробіття є диспропорція попиту та пропозиції на ринку праці. Тобто існує постійна зайва робоча сила, що й переходить в ряди безробітних. Для вирішення цієї проблеми потрібна прогресивна  програма по перекваліфікації, професійному  навчанню для безробітних. Дана програма надасть потенційну можливість зменшити рівень безробіття за рахунок збільшення кількості конкурентно-спроможної робочої сили, а також такої, що відповідає попиту на ринку праці [2, с.36].

Диспропорцію спричиняю підготовка не потрібних кадрів, тобто навчання зайвої робочої сили, що формує приховане та загальне безробіття. Баланс між попитом і пропозицією досягається , коли кількість випущених працівників з вищою освітою співпадає з кількість робочих місць по даній спеціальності. Такого стану можна досягти лише при співпраці з місцями потенційної роботи ще під час навчання або ж встановлення державного замовлення саме на тих фахівців, що є потрібними на даному етапі розвитку суспільства, а також варто розглядати перспективу закордонних співпраць [4, с.107].

Отже, в даному контексті раціональним способом вирішення проблеми мінімізації безробіття буде складення та виконання програм, що складатимуться з вирішення проблем заданих вище. Виконання даних програм прогнозує потенційну можливість зменшення рівня безробіття, але реального рівня безробіття, а не бажаного, який зазначається в статистиці. Зменшення рівня безробіття в свою чергу означає появу реальних робочих місць. Подолання проблем, що лежать в основі безробіття – це старт до підвищення зайнятості, а з ним і для підвищення соціально - економічного рівня життя населення.

 

 

 

 

 

 

 

                            Список використаної літератури

1) В. Г. Федоренко. Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах світової економічної кризи.// Економіка і держава-2009-№1.- с. 4 – 5.

2) М. А. Костенко. Методичні підходи до оцінювання ефективності професійного навчання безробітних// Економіка та держава - 2008-№10.- с. 104-106.

3) Нікіфоров П. О. Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям // Фінанси України., 2008. -№ 10. - с. 22-30.

         4) О. В. Бріт. Сучасний зареєстрований ринок праці як інструмент державного регулювання забезпечення роботою фахівців з вищою освітою.// Економіка та держава – 2009 –№1.- с. 106 - 108

5) О. І. Піжук. Прогнозування  росту жіночого безробіття в умовах фінансово - економічної кризи на основі економетричних моделей.// Економіка і держава-2009-№9.- с.35-36.

6)  У ЄС зростає безробіття серед молоді. //Газета «День» -2009.

7) www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України.