К. е. н. Акєнтьєва О. Б., Сміян С.

Донецький державний університет управління

РОЛЬ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗИ

В умовах економічної кризи обґрунтованість та дієвість управлінських рішень залежить від внутрішнього контролю (ВК), який виконує роль спеціального механізму “спостереження” на підприємстві.

Значний внесок у розвиток наукової думки про ВК зробили такі автори, як М. Білуха, В. Бурцев, Ф. Бутинець, А. Богомолов, М. Борисенко, Б. Валуєв, Ю. Воропаєв, А. Газарян, Н. Голощапов, І. Дмитренко, Є. Калюга, Л. Крамаровський, А. Макальська, В. Максімова, Л. Нападовська, В. Сопко, Л. Сотникова, Л. Сухарева, Б. Усач, М. Чумаченко, О. Шпіг та ін.

Вагомий внесок у дослідженні проблем особливостей суті, функцій і змісту ВК та його місця у системі наук зробили праці таких відомих зарубіжних вчених як Р. Адамса, Е. Аренса, Дж. Бедді, Ф. Дефліз, Р. Додж, Г. Дженік,
К. Друрі, Д. Кармайкла, Дж. Лоббека, Р. Монтогомері, Дж. Ріса, Ж. Рішара,
Дж. Робертсона, А. Роджера та ін.

Проблеми сучасного трактування поняття “внутрішній контроль” досліджувались у численних наукових працях російських (Ю. Данилевського, В. Подольського, В. Скобари, Я. Соколова, В. Суйца, А. Терехова, А. Шеремета та ін.) та вітчизняних авторів (М. Білухи, Ф. Бутинця, З. Гуцайлюк, Н. Дорош, С. Зубілевича, Л. Крамаровського, А. Кузьмінського, О. Петрик,
В. Рудницького, В. Савченко, В. Сопко, Л. Сухарева, Л. Шатковська, М. Щирби та ін.). Питання оцінки внутрішнього контролю в процесі проведення зовнішнього аудиту розглянуті в працях С. Бичкової, Ю. Данилевського, Н. Дорош, Л. Кулаковської, Л. Макарової, В. Подольського, О. Петрик та ін. Проте ряд аспектів проблеми потребують подальшого поглибленого серйозного дослідження.

Метою статті є наукове обґрунтування ролі внутрішнього контролю в діяльності підприємства в умовах економічної кризи в Україні.

У світовій практиці під контролем розуміють будь-яку процедуру, яка сприяє зменшенню схильності до ризику. Поняття “контроль” передбачає неоднозначне трактування: контроль як один із головних принципів управління, контроль як один із головних принципів управління, контроль як стадія процесу (циклу) управління і, нарешті, контроль як функція управління. Це пояснюється тим, що кожен виробничий цикл або соціальний процес відрізняється певними характеристиками та вимагає управлінського впливу, що забезпечує досягнення мети, визначеної заздалегідь. Для цього орган, що відпрацьовує управлінські впливи, повинен знати про їх необхідність та мати деякі конкретні вихідні характеристики, які можуть бути корисними для підготовки впливу.

В умовах ринкової економіки будь-який економічний суб’єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективного управління. Однією з функцій управління окремим суб’єктом є внутрішній контроль. Дуже важливим з погляду теорії і практики аудиторської діяльності є визначення терміну “внутрішній контроль” адже від нього залежить правильне розуміння його мети, об’єктів, суб’єктів, функцій, завдань. З цього приводу у спеціальній зарубіжній та вітчизняній літературі не існує єдиної точки зору.

Слід зазначити, що у теорії внутрішньогосподарського контролю існує різноманіття підходів науковців щодо трактування сутності поняття “внутрішній контроль”. Так, наприклад вчені розглядають ВК як: (1) систему контрольних процедур, план організації і методи управління об’єктом (В. Андреев); (2) процес здійснення суб’єктами організації, які мають певні повноваження певних дій (В. Бурцев); (3) комплекс бухгалтерського управлінського контролю (Ч. Хорнгрен, Дж. Фостер); (4) контрольні функції (М. Білуха, С. Івахненков); (5) функцію управління і як процес (Л. Кулаковська, Ю. Піча).

Огляд зарубіжних та вітчизняних джерел щодо дослідження економічної сутності поняття “внутрішній контроль” наведено в табл.1.

Таблиця 1

Огляд зарубіжних та вітчизняних джерел щодо дослідження економічної сутності поняття “внутрішній контроль”

Економічна сутність поняття “внутрішній контроль”	Автори
	зарубіжні				вітчизняні
	Андреев В. Д. [1]	Бурцев В. В. [2]	Крамаровський Л. М. [3]	Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. [4]	Білуха М. Т. [5]	Івахненков С. В. [6]	Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. [7]
Внутрішній контроль – це система контрольних процедур, план організації і методи управління об’єктом з метою ефективного проведення бізнесу, захисту активів, недопущення помилок, акуратності облікових перевірок і своєчасного надання фінансової інформації.	[1, с.221]
Внутрішній контроль організації – це здійснення суб’єктами організації, які мають певні повноваження (суб’єкти внутрішнього контролю), або у автоматизованому режимі, який визначений вказаними суб’єктами і під їх керівництвом, наступних дій: а) визначення фактичного стану або дії ланцюжка системи управління організації (об’єкта контролю),який керується; б) порівняння фактичних даних з потрібними, тобто з базою для порівняння, яка прийнята в організації, зовнішньому середовищі або яка ґрунтується на раціональності; в) оцінка відхилень, які мають більш ніж прийнятий рівень, і ступінь їх впливу на аспекти функціонування організації; г) виявлення причин даних відхилень.		[2, с.15]
Внутрішньогосподарський контроль здійснюється за виробничою та господарською діяльністю організацій і підприємств, адміністрацією та функціональними відділами управління.			[3, с.17]
Внутрішній контроль – це комплекс бухгалтерського управлінського контролю, який допомагає забезпечувати відповідність рішень, які прийняті в організації, з реалізацією їх на практиці.				[4, с. 398]
Внутрішньогосподарський економічний контроль включає контрольні функції, які здійснюються власниками підприємств, комбінатів, організацій і підприємств, концернів, асоціацій у відповідності з діючим законодавством.					[5, с. 18]
Внутрішній контроль – це контрольна функція управління.						[6,с. 119]
“Під внутрішнім контролем слід розуміти такі заходи з організації та ведення бізнесу і такі методи та процедури, які застосовують на підприємстві з метою: 1)забезпечення збереженості активів; 2) перевірки точності і вірогідності облікової інформації; 3) підвищення ефективності діяльності; 4) забезпечення дотримання вимог керівництва. При цьому перші два завдання можна об’єднати під загальною назвою бухгалтерський контроль, а два другі – під назвою адміністративний контроль “						[6, с. 121]
“Внутрішній контроль як функція управління, є засобом зворотного зв’язку між об’єктом управління й органом управління, інформуючи про дійсний стан об’єкта і фактичне виконання управлінських рішень”.							[7, с. 170]

В теорії внутрішньогосподарського контролю існує різноманіття підходів, щодо визначення економічної сутності поняття “внутрішній контроль” і в умовах сьогодення наукове бачення цієї проблеми постійно змінюється.

Взаємозв’язок внутрішнього контролю з іншими функціями управління наведено на рис.1.

Рис. 1 Взаємозв’язок внутрішнього контролю з іншими функціями управління

Особливий науковий інтерес викликає реалізація ВК на різних стадіях циклу процесу управління на підприємстві. Так, наприклад, на стадії планування реалізуються наступні контрольні функції: оцінка раціональності можливих варіантів управлінських рішень; відповідність управлінських рішень загальній стратегії. Організація і регулювання реалізації управлінських рішень – контроль правильності ходу їх реалізації для досягнення необхідних рішень.

Облік – контроль за: наявністю та рухом майна, раціонального використання виробничих ресурсів у відповідності з затвердженими нормами, нормативами; доцільність і законність господарських операцій підприємства; контроль якості самого обліку. Заключна стадія циклу процесу управління – це аналіз , тобто оцінка інформації щодо результатів виконання управлінських рішень на підставі її розкладання на різні складові і співвідношення їх між собою. ВК і аналіз глибоко інтегровані. На стадії аналізу реалізуються контрольні функції: контроль рівня забезпеченості запасів і витрат джерелами формування. Таким чином, ВК є невід’ємним елементом кожної стадії процесу управління; відокремленою стадією, яка забезпечує інформаційну прозорість у якості ходу процесу управління на різних його стадіях.

Цікавою є думка Ч. Хорнгрена і Дж. Фостера − авторів класичної роботи “Бухгалтерський облік: управлінський аспект”, які зазначають, що основою внутрішнього контролю є не здійснене правопорушення, а недопущення шахраювання та поліпшення облікових дій [2, с.407]. Цю думку видних вчених ми цілком поділяємо. Характерною особливістю контролю як функції управління, на думку, наприклад, російського вченого О. Шпига є його тривалість. В управлінні у цілому в кожній його функції при просторово-часовому аналізу виділяються три стадії: (1) прийняття управлінського рішення; (2) реалізація управлінського рішення; (3) оформлення одержаного результату відповідним документом і перевірка результату на предмет відповідності завданню[3, с.407]. Слід особливо підкреслити, що на кожній із цих стадій потрібний контроль.

Основним змістом контролю як функції управління є: (1) попередження ще на стадії прийняття управлінського рішення незаконних та неекономічних (з точки зору інтересів суспільства) господарських операцій; (2) виявлення порушень у сфері господарської діяльності та причин, які їх зумовили; (3) виявлення передового досвіду господарської діяльності та шляхів досягнення найкращих результатів у роботі.

Внутрішній контроль здійснюється на підприємстві своїм апаратом управління. Здійснення контролю є однією з основних функцій апарату управління, який зобов’язаний широко притягувати для цього інших членів трудового колективу. Проте серед апарату управління слід особливо виділити контроль з боку головного бухгалтера та юрисконсульта. Необхідно відзначити, що їх обов’язки та права в галузі контролю визначені спеціальними положеннями. Безсумнівно, що найбільша дієвість внутрішнього контролю досягається у тому випадку, коли органи контролю усіх видів тісно співпрацюють у своїй діяльності.

В умовах кризи велике значення набуває сприяння ВК підвищенню ефективності виробництва та якості роботи. Однією із найважливіших завдань ВК є ведення боротьби із шахрайством, марнотратством і безгосподарністю, малоефективним використанням матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

Аналіз зарубіжних і вітчизняних джерел дозволяє узагальнити негативні прояви внутрішнього контролю на підприємстві: (1) втрата впевненості робітника в собі із-за постійного контролю з боку керівництва; (2) робітник, який підлягає контролю, зазвичай це підлеглий на підприємстві; (3) розцінювання контролю з боку робітника як прояв недовіри або причеп керівництва до нього.

Узагальнення результатів дослідження дозволяє зробити наступні висновки: 1. Контроль − це процес забезпечення досягнення підприємством своїх цілей. Керівники підприємства починають здійснювати функцію контролю з того моменту, коли підприємство створено та сформульовано цілі і завдання його діяльності. Контроль у сфері діяльності підприємства є об’єктивною необхідністю. Контроль − це засіб зворотного зв’язку між керуючою системою та системою, яка підлягає керуванню.

2. Теорія управління відносить контроль, з одного боку, до основних (загальних) функцій управління, носієм яких є керуюча система. У цій класифікації контроль розглядається у загальному плані, тобто безпосередньо контроль і ті засоби, які він використовує, наприклад облік і економічний аналіз для рішення покладених на нього завдань. А з іншого боку, − до конкретних (специфічних) функцій управління, носієм яких є частини керуючої системи, тобто спеціальні органи та підрозділи апарату управління повністю або частково спеціалізовані на здійсненні контролю.

3. Функція внутрішнього контролю поглиблено інтегрована з іншими функціями управління. Внутрішній контроль є важливим елементом кожної стадії процесу управління, який забезпечує інформаційну “прозорість” у частині якості процесу управління.

4. Для того, щоб зменшити негативний вплив ВК на робітника підприємства, на нашу думку, рекомендується при його організації звертати увагу на наступне: (1) конкретизація об’єктів перевірки; (2) здійснення контролю за результатом, а не за діями; (3) обмеження контролю суттєвими моментами; (4) дотримання контролерами в процесі контролю вимог професійного Кодексу етики; (5) дотримання під час перевірки цільової установки; (6) делегування відповідальності.

5. Одним із напрямків підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств в умовах економічної кризи в Україні є подальше удосконалення внутрішнього контролю для забезпечення власників капіталу та вищого керівництва об’єктивною інформацією, яка з достатньою повнотою характеризує вплив системи внутрішнього контролю на зовнішнє та внутрішнє середовище підприємства та дозволяє приймати якісні управлінські рішення.

Контроль як елемент системи антикризового управління підприємством характеризується різноманіттям форм, типів та видів, які
можуть бути виділені відповідно до сучасних розробок з питань теорії контролю. Типологію контрольних спостережень антикризових процесів наведено на рис.2.

Рис. 2. Типологія контрольних спостережень антикризових процесів

Внутрішній контроль за перебігом антикризового процесу організується безпосередньо на рівні підприємства. Суб'єктами його здійснення є власники підприємства, антикризовий керуючий (з-поміж фахівців підприємства або залучений зі сторони), працівники підприємства.[7, c. 40]

Ми рекомендуємо створити відділ внутрішнього аудиту. Доцільність створення такого відділу на підприємствах може бути доведена тим, що це дозволить керівництву здійснювати ефективний контроль за окремими підрозділами, виявити резерви виробництва і найбільш перспективні напрямки розвитку, а також давати рекомендації фінансово-економічним та бухгалтерським відділам стосовно покращення результатів їх роботи. На кожному підприємстві має бути гарантія того, що внутрішній аудит належним чином контролюється.

З метою посилення контролю особливу увагу необхідно приділити перевірці економічної ефективності і доцільності операцій підприємств, адже керівники окремих структурних підрозділів іноді не вникають у суть і ефективність рішень.

Контроль поточної господарської діяльності повинен здійснюють комплексно, тому цим повинні займатися спеціалісти, які знають економіку і технологію виробництва.

Для підвищення оперативності контролю на підприємствах важливе значення мають правильна організація кількісно-сумового обліку цінностей у місцях зберігання продукції, раціональне здійснення операцій під час надходження і реалізації продукції, ефективне використання коштів.

Для цього необхідно, щоб керівники підприємств ґрунтовно знали суть і зміст господарських операцій, всебічно аналізували їх та впливали на виконання договорів щодо постачання і реалізації продукції.

Керівники і спеціалісти структурних підрозділів підприємств іноді контролюють діяльність розрізнено, непланомірно і несистематично. Для усунення цих недоліків потрібно складати плани поточного контролю на підприємствах, щоб протягом кожного місяця систематично контролювати господарські операції та процеси. У них дуже важливо передбачати тематичні перевірки виконання прийнятих рішень та інші питання.

Для підвищення ефективності контролю необхідно не тільки забезпечувати його своєчасність, але й повноту всіх операцій і процесів, а також розробити внутрішні стандарти контролю.[8, с.180]

Література

1. Бутинець Контроль і ревізія

2. Борисенко М. В. Організація і методика внутрішнього контролю на підприємствах: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.09 /Київський національно-торговельно-економічний університет. – Київ, 2008. – 21 с.

3. Облік, контроль і аналіз у міжнародному бізнесі: управлінський аспект: Монографія /Під заг. ред. проф. Л. О. Сухаревої. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – 213 с.

4. Максімова В. Ф. Внутрішній контроль економічної діяльності промислового підприємства – К.: АВРІО, 2005. – 264 с.

5. Акєнтьєва О. Б. Підвищення економічної ефективності системи внутрішнього контролю підприємства: Автореферат дис. к.е.н.: 08.06.01/ Інститут економіки промисловості НАН України. – Донецьк., 2006. – 20 с.

6. Бурцев В. В. Организация системы внутреннего контроля коммерческой организации – М.: Экзамен, 2000. – 320 с.

7. Дікань Л.В., Шульга Н.В. Внутрішній контроль. - Х.: ХНЕУ, 2005. – 60 с.

8. Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці. - Д.: Наука і освіта, 2000. - 223 с.