Экономические науки/1.Банки и банковская система

Шокало Т.П., Бобро Д.Л.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”

Ітернаціоналізація банківської діяльності: проблеми та перспективи

для України

Україна поступово реалізує стратегію інтеграції в європейський та світовий фінансовий простір, якак є одним іх пріоритетних завдань її розвитку. Входження України в міжнародний фінансовий ринок значною мірою залежить від здатності оперативно та ефективно адаптуватися до різноманітних внутрішніх і зовнішніх змін. З огляду на складність регулювання та контролю за діяльністю банків в умовах глобалізації і лібералізації руху капіталу, а також враховуючи необхідність підтримки національних інтересів на світовому ринку та збереження економічного суверенітету держави особливого інтересу набувають проблеми стійкого розвитку банківського сектору.

Тому актуальність даної теми полягає в тому, що забезпечення високої конкурентоспроможності вітчизняних банків – важливе завдання розвитку банківської системи України. На сьогоднішній день вивчення цієї проблеми є особливо важливим, оскільки держава прагне до інтеграції у світовий фінансовий ринок, для входження в який потрібно створити конкурентоспроможну інфраструктуру фінансових послуг.

Нажаль Україна має недостатній рівень інтегрованості в міжнародну фінансову систему, тому не отримує всіх потенційних позитивів цього процесу. Позитивні ефекти міжнародної фінансової інтеграції для України полягають, з одного боку, в залученні прямих іноземних інвестицій, що приносять значні фінансові ресурси, потужні інвестиції та довгострокові пільгові кредити, а також сучасні методи корпоративного менеджменту, нові технології, ділові зв'язки та репутацію, що дозволяють вийти на нові ринки та укріпити конкурентоспроможність на внутрішньому ринку. З другого боку, позитивні ефекти лежать в площині отримання вигоди від виходу національних агентів на закордонні та міжнародні фінансові ринки.

Серед банків України найбільших успіхів в освоєнні закордонних ринків досягли такі великі банки, як Укрексімбанк, Приватбанк та Укрсиббанк.

Найбільший за розміром активів український банк Приватбанк активно здійснює інтернаціоналізацію своєї діяльності. Він є частиною промислово-фінансової групи "Приват", до якої входять такі закордонні фінансові структури, як Москомприватбанк (Росія) та Рагіаtе Ваnk (Латвія).

У квітні 2006 р. була завершена угода придбання 51% акцій УкрСиббанку французьким банком BNP Paribas. У липні 2009 р. частка BNP Paribas в УкрСиббанку збільшена до 81,42%. BNP Paribas входить до десятки найбільших світових банків, працює у більш ніж 85 країнах світу. Французький банк є лідером у сфері надання торгового та структурованого фінансування та випуску боргових цінних паперів. Провідні технології ВNP Paribas спрямовані на підвищення рівня та якості обслуговування клієнтів, збільшення продуктового ряду УкрСиббанку [4].

Перші представництва іноземних банків в Україні з'явилися ще на початку 1990-х років, але активний етап розвитку банків з іноземним капіталом розпочався лише 1994 року [3, с. 21].

На відміну від минулих років, головною стратегією проникнення іноземного капіталу до банківської системи України стало придбання вітчизняних банків із розвинутою мережею підрозділів, а не створення нового банку. Найсуттєвіший вплив на подальший розвиток банківської системи України справили продажі іноземним інвесторам трьох великих банків — Укрсиббанку, Укрсоцбанку та банку "Аваль" [2, с. 143].

Враховуючи сучасні тенденції глобалізації фінансових ринків і вільного руху фінансового капіталу, в нинішніх умовах цей процес стане більш динамічним за умови, якщо Україна не вестиме політику прямого чи прихованого ізоляціонізму (створення бар'єрів для входження іноземного фінансового капіталу на внутрішні ринки) [1, с.20].

У перспективі темпи зростання фінансового потенціалу банківської системи залежатимуть від структурних зрушень у валових заощадженнях і зростатимуть у разі підвищення частки домогосподарств, схильність до заощаджень яких є вищою, ніж у корпоративного сектору. Можна також очікувати послаблення негативного впливу нетто-позиції у розрахунках з іноземним сектором на внутрішній кредит, що пов'язане із високою вірогідністю дефіциту платіжного балансу у середньостроковій перспективі.

В умовах зростаючої конкуренції перед банками особливо гостро постала необхідність переосмислення стратегії з метою визначення свого місця на ринку і формування портфеля конкурентних фінансових послуг. Адже корпоративні клієнти в основному вже розподілені між банками і тим самим задіяні традиційні способи отримання прибутку. Тому останнім часом українські банки прагнуть розширити свою присутність у сегменті фінансових послуг малому бізнесу та приватним клієнтам.

Література:

1. Кириченко М. Інтернаціоналізація банківської діяльності: досвід країн Центрально-Східної Європи і перспективи для України // Вісник Національного Банку України. - 2006. - № 8. - С. 25 - 28.

2. Зимовець В., Щелудько М. Фінансовий потенціал банківської системи України та ефективність його використання // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 1(67). - С. 138 - 155.

3. Міщенко В., Набок Р. Роль іноземного капіталу в банківському секторі України // Вісник Національного Банку України. - 2005. - № 11.-С. 38-44.

4. Міжнародний бізнес АКІБ „Укрсиббанк” // http://www.ukrsibbank.com.ua/ua/mezhdunarodnyj_biznes