Економічні науки /16. Макроекономіка

К.е.н. Овсієнко О. В.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Загрози продовольчій безпеці, що формуються у глобальному середовищі

Останніми роками у вітчизняній економіці спостерігається суттєве посилення залежності продовольчого забезпечення від нестабільного зовнішнього середовища. Дані щорічних державних звітів про продовольчу безпеку [1; 2] свідчать про зростання частки імпорту у споживанні навіть традиційних для вітчизняного виробництва продуктів (так, у 2008 р. на імпортні м’ясопродукти припадало 23,5% їх внутрішнього споживання, імпорт персиків збільшився у 4,4 раза, груш – у 2,2 раза, яблук – в 1,3 раза). З іншого боку, розширився попит на продукти, які не виготовляються в Україні (цитрусові, банани, тропічні олії тощо). Серед причин стрімкого зростання імпорту – лібералізація внутрішнього ринку внаслідок вступу до СОТ, неспроможність деяких галузей власного АПК забезпечити розширення платоспроможного попиту, яке тривало до початку економічної кризи (сер. 2009 р.).

В основному позиції втрачаються там, де імпорт обходиться дешевше вітчизняного виробництва. Але вірогідність здешевлення продукції для споживача незначна у зв’язку з олігополістичною структурою регіональних ринків. До того ж імпортна експансія відбувається в умовах стійкого підвищення світових цін на продовольство. За даними ФАО, у 2002-2008 рр. індекси номінальних продуктових цін подвоїлися, а індекси реальних цін зросли на 64% [3, с. 9]. Середньострокові прогнози цієї організації показують, що продовольчі ціни будуть залишатися вище трендового рівня періоду до 2004 р. протягом наступного десятиріччя. Таким чином найближчими роками в Україні варто очікувати не тільки посилення продуктової інфляції, а й оновлення її причин. Якщо у період 2001-2007 рр. це явище можна було розглядати переважно як інфляцію попиту (результат підвищення реальних доходів), то у подальшому воно почало носити ще й імпортний характер.

Взагалі, нівелювання цінових розбіжностей між внутрішнім та світовим ринками може мати двоїсті наслідки для національної економіки. З одного боку, це веде до розширення експорту, збільшення доходів товаровиробників. Водночас активний експорт дестабілізує внутрішню пропозицію, зумовлює її дефіцит. Оскільки СОТ забороняє кількісні обмеження експорту, найбільш імовірним шляхом наповнення вітчизняного ринку стає підвищення цін. Відтак посилюються імовірність виникнення «шоків пропозиції» по окремим товарним групам, особливо тим, що активно експортуються, падіння купівельної спроможності доходів, погіршення структури та якості харчування населення.

Суттєві ризики для вітчизняної системи продовольчого забезпечення пов’язані зі зміною кон’юнктури світового ринку технічних культур. Запроваджені в Європейському Союзі програми з виробництва альтернативних джерел палива створюють додатковий попит на сировинні культури з України. Як наслідок, у вітчизняному господарстві закріплюється несприятлива спеціалізація: сільськогосподарські підприємства переорієнтуються на виробництво біопалива, що призводить до скорочення продовольчого виробництва, обсягів вирощування фуражного зерна, екологічної деградації ґрунтів. Посівні площі під технічними культурами розширюються за рахунок кормових культур, зумовлюючи недостатність кормової бази у тваринництві та її подорожчання, низьку рентабельність цієї галузі, зменшення поголів’я великої рогатої худоби.

Значною загрозою продовольчій безпеці стає послаблення протекціонізму на внутрішньому ринку у зв’язку з вимогами СОТ (обмеження сукупного виміру державної підтримки сільського господарства, відмова від субсидування експорту, встановлення мінімальних експортних та імпортних цін, зміни порядку розподілу імпортних квот – не через аукціон, а за принципом «хто першим подав заявку, той і отримав квоту», поступове розширення імпортних квот на тростинний цукор-сирець, зниження експортних митних тарифів на насіння соняшника, живу худобу, шкури тварин, зняття обмежень на експорт зерна, дозвіл імпорту м’яса та м’ясопродуктів, що були вироблені з використанням гормонів росту [4]). Необхідно також враховувати, що перехідні періоди на лібералізацію доступу до ринків м’яса, риби, готових харчових продуктів закінчуються до 2010 р. Майже усі заходи, завдяки яким АПК розвивався останніми роками (компенсація ставки процента по кредитам, списання боргів, дотації), відносяться до «жовтої скриньки», розмір якої у відповідності до вимог СОТ поступово скорочуватиметься.

Україна традиційно відноситься до групи країн, здатних підтримувати високий рівень продовольчої незалежності. Але уникнути зростаючого негативного впливу зовнішніх чинників на систему продовольчого забезпечення останніми роками не вдається. У перспективі неминуче слід чекати його посилення у зв’язку з підвищенням ступені відкритості вітчизняної економіки, вступом до СОТ, можливим розширенням членства у регіональних асоціаціях вільної торгівлі. Кумулятивним результатом дії зовнішніх чинників буде часткова втрата продовольчої незалежності (за винятком товарних груп, що складуть основу монокультурного експорту), наростання вірогідності шоків пропозиції продуктів харчування. Ситуація ускладнюється тим, що більшість зовнішніх факторів, здатних підірвати продовольчу безпеку, формується у глобальному середовищі, а це звужує можливості впливу на них на національному рівні.

Література:

1. Оцінка стану продовольчої безпеки України у 2008 році / Міністерство економіки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://me.kmu.gov.ua/file/link/137290/file/zvit2008bz.doc.

2. Оцінка стану продовольчої безпеки України у 2007 році / Міністерство економіки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: me.kmu.gov.ua/file/link/120720/file/Zvit_2007.doc.

3. The State of Food Insecurity in the World : 2008 [Text] / FAO Report. – Rome: FAO, 2008. – 60 p.

4. Зобов’язання України, які містяться у звіті Робочої групи з питань вступу до СОТ / Міністерство економіки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://me.kmu.gov.ua/file/link/114432/file/Zobovyazannia.doc.