Душкова К. М.

Науковий керівник: Гудима Р. Р.

Буковинська державна фінансова академія (м. Чернівці)

Вплив фінансової кризи на тенденції розвитку економіки та фінансової системи України.

Нинішня криза є серйозним випробуванням на міцність для національних економік та світової фінансової системи в цілому. Проте її можна розглядати і як певний поштовх до поглибленого аналізу взаємозв’язків між окремими економічними процесами та явищами, у тому числі прихованими, як можливість об’єктивніше оцінити діючі моделі глобального управління економікою та перспектив її розвитку.

Існує велика залежність вітчизняної економіки від зовнішньоекономічного середовища. Україна, на жаль, дуже постраждала від глобальних кризових процесів, попри те, що її економіка не була вражена тими проблемами, які спровокували глобальну фінансову кризу. Ці проблеми поширювалися на Україну через канали, що пов’язують нашу економіку, яку, за міжнародними критеріями, варто охарактеризувати як “малу та відкриту”, з рештою світу. Такі канали можна звести до двох категорій: торговельні та фінансові.

Світова економіка знаходиться під тиском накопичення глобальних дисбалансів (фінансових, валютних, торговельних), наслідком яких і стала світова фінансова криза. Зокрема, в результаті існуючих дисбалансів зростає державна заборгованість як країн із новими ринковими економіками, до числа яких належить і Україна, так і економічно розвинутих країн, знижується інвестиційна активність, скорочуються обсяги торгівлі.

МВФ визнає, що Україна належить до найбільш уражених кризою економік регіону. У 2009 році очікувалось падіння ВВП на 14%, у 2010-му можливе помірне його зростання (2,7%). При цьому інфляція становитиме у 2010 р. в середньому 10,3%. Позитивним аспектом прогнозу є перехід від негативного сальдо поточного рахунку (до 2008 року включно) до позитивного (0,4% від ВВП у 2009 р. і 0,2% – у 2010 р.), який відбудеться за рахунок випереджаючого скорочення імпорту, а не зростання експорту [1, с. 8].

У період фінансової кризи суттєво постраждала світова торгівля, причому не тільки у вартісному вимірі (у зв’язку з падінням цін), а й в обсягах – через скорочення реального ВВП, а відповідно й попиту більшості країн, передусім – розвинутих. Це позначилося також на Україні. Так, обсяг зовнішньої торгівлі України з Росією за січень – квітень 2009 року скоротився до 45,0% порівняно з відповідним періодом минулого року [1, с. 3]. Іншим каналом руйнівного впливу є зовнішнє фінансування. Україна через швидко зростаючий зовнішній борг, передусім банківського сектору, стала залежною від доступності зовнішніх джерел кредитування та перекредитування.

Комплекс ужитих урядами та центральними банками економічно розвинутих країн заходів (емісійне покриття викупу державою проблемних активів, зниження базових відсоткових ставок до рекордних мінімумів, пропозиція ліквідності широкому колу фінансових установ, зменшення вимог резервування, викуп цінних паперів банків, рекапіталізація банків та гарантування емітованих ними цінних паперів) призвів до ще більшого загострення та поглиблення дисбалансів, наявних у глобальній економіці.

Що ж до країн із малими відкритими економіками, то в умовах кризи їм стає ще важче забезпечувати економічний суверенітет. Значні обсяги припливу міжнародного капіталу до цих економік призводять до виникнення класичної ситуації, коли стає неможливим одночасне досягнення трьох цілей: забезпечення стабільності валютного курсу національної валюти, сприяння вільному переміщенню капіталу і проведення незалежної грошово-кредитної політики – так званий “трикутник несумісності” [4]. У такому разі державі залишається лише кілька варіантів: погодитися з впливом міжнародних потоків капіталу на обмінний курс та з втратою незалежності у проведенні грошово-кредитної політики або розбудовувати свій внутрішній фінансовий ринок, стерилізуючи зовнішній вплив на нього. Хоча жоден із цих варіантів повністю не захищає її від несприятливої зовнішньої кон’юнктури.

Для України ці прогнози означають, що протягом ближчого часу відбудуться наступні зміни:

— попит на вітчизняну продукцію буде обмеженим;

— перспективи надходження переказів від громадян України, працевлаш-

тованих за кордоном, є гіршими, ніж у попередні роки;

— зростання цін на ресурси, передусім енергетичні, стане чинником відновлення високої інфляції також в Україні.

Отже, можна зробити висновки, що зовнішньоекономічна кон’юнктура буде, найімовірніше, малосприятливою для нашої держави у короткостроковій перспективі. Не виключено, що тривалий час зберігатиметься низький зовнішній попит на українську продукцію, і водночас зростатиме зовнішній інфляційний тиск.

Крім того, як випливає з дослідження МВФ, значна частина можливих сценаріїв розвитку світової валютно-фінансової системи на середньо- та довгострокову перспективу можуть виявитися несприятливими для України з точки зору створення оптимальних умов для розвитку нашої держави [2, с. 302-303]. У разі їх реалізації Україна, з одного боку, майже не впливатиме ні на регіональну, ні, тим більше, на глобальну систему управління фінансами протягом тривалого часу, а з другого – кон’юнктура зовнішніх ринків буде несприятливою як для зовнішньої торгівлі, так і для зовнішнього фінансування. У таких умовах зростає роль НБУ та інших державних органів у забезпеченні підвищення продуктивності й конкурентоспроможності вітчизняної економіки в глобальних умовах.

Одним із завдань монетарної і валютної політики держави є адаптація вітчизняної економіки до несприятливих зовнішніх умов, у тому числі шляхом створення умов для низької інфляції. Зокрема, актуальною є проблема накопичення нашою країною зовнішньої заборгованості, яка значно зросла після отримання позик (у тому числі з боку МВФ) [3, с. 35]. Валюту, яка надійшла, скуповують на внутрішньому ринку комерційні банки, використовуючи її для погашення власних зовнішніх боргів. Банки також купують валюту на кошти, отримані від НБУ для підтримки ліквідності. Таким чином відбувається “вимивання” валюти з країни. При цьому державний борг зростає, а заборгованість комерційних банків зменшується. Відповідно зростає ризик девальвації національної валюти i загроза інфляції. Тому подальший розвиток зовнішньої заборгованості України залежить зокрема від обраної валютної (курсової) політики уряду та НБУ.

Враховуючи зміни у світовій економіці, спричинені фінансово-економічною кризою, розрізняють чотири сценарії розвитку світової економіки: “фінансовий регіоналізм”, “відновлений західноцентризм”, “фрагментований протекціонізм” та “перебалансований мультилатералізм” [3, с. 33 ].

У період кризи центральні банки країн вживають заходів щодо відновлення ліквідності банків. Головним інструментом при цьому є їх кредитування центральним банком за рахунок збільшення обсягу грошової маси. Але в наших умовах це може призвести до знецінення національної валюти та/або до зростання інфляції. В Україні необхідно істотно посилити контроль за використанням коштів, отриманих банками від НБУ для підтримки ліквідності. Динаміка міжбанківського ринку свідчить, що саме вона повторює динаміку зростання курсу долара США, тоді як обсяги коштів юридичних осіб зменшуються, що може призвести до подальшого падіння ВВП в Україні, і так найстрімкішого серед країн СНД.

Література:

1. Батковський В., Даниленко А., Домрачев В. Перспективи впливу глобальних тенденцій розвитку економіки та фінансової системи на Україну // Вісник Національного банку України. – 2009. - № 12. – с.3-9.

2. Бураковський І. В., Плотніков О. В. Глобальна фінансова криза: уроки для світу та України. — Х. : Фоліо, 2009. — с. 302-305.

3. Крильчук Є. І. Бюджетна політика України: сучасні реалії та світова фінансова криза // Волинський національний ун-т ім. Лесі Українки. — Луцьк : РВВ "Вежа" ВНУ ім. Л.Українки, 2009. — с. 33-36.

4. www.rada.gov.ua – офіційний сайт Верховної Ради України.