Дирда Ю. В.

Науковий керівник: Пентелейчук О. В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Реструктуризація промислових підприємств: зарубіжний та вітчизняний досвід проведення

Досить актуальний на сьогодні є аналіз, вивчення та по можливості використання світового досвіду реструктуризації підприємств промисловості в Україні. Перехід до ринкових відносин, який здійснюється в Україні, входження підприємств в товарні, фінансові та інші ринки, наростаюча конкуренція пред’являють нові жорсткі вимоги до виробничого, фінансово економічного, управлінського, трудового потенціалу підприємств. Але більшість вітчизняних підприємств не відповідають цим вимогам: часто працюють зі збитками та накопичують борги і перебувають у складному становищі, нерідко кризовому положенні. [1]. В Україні слід поряд з економічною самостійністю надати можливість підприємствам виробити оптимальні шляхи виходу з фінансових та економічних проблем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій щодо проблем реструктуризації, оздоровлення та антикризового управління підприємствами, показує, що реструктуризація дає можливість знайти ефективні шляхи виходу вітчизняної економіки з кризи. Ці проблеми розглядають багато авторів: Акімова І., Бень Т., Брусніцин Д., Голобоков С., Ільчук П., Сташевский Е. та багато інших. Однак дане питання потребує подальшого розгляду та нових поглядів[2, 3, 4, 5].

Активна підтримка малого й середнього підприємництва у Франції здійснювалася одночасно із централізацією державного управління економікою й виробництвом. При цьому регіональні адміністрації набули юридичні й ресурсні можливості проводити оздоровлення виробництва, що передбачає участь у ньому малого й середнього підприємництва. З метою розвитку взаємодії великих і малих підприємств, особливо щодо модернізації виробництва, трансферту технологій у сектор малого й середнього підприємництва, з 1993-1994 рр. почали реалізовуватися державні програми реструктуризації і конверсії великих підприємств у металургійній, оборонній та текстильній промисловості із залученням потенціалу малого й середнього підприємництва. У рамках програм у нові підприємства малого й середнього підприємництва інвестувалися основні кошти великих підприємств і відбувалося їх середньо- та довгострокове кредитування на пільгових умовах, але без гарантії [5]. При цьому органи державного управління відіграють важливу роль у структурних перетвореннях: розробляють стратегію розвитку, залучають партнерів, консолідують фінансові ресурси і створюють основу інфраструктури.

В Англії, де мале й середнє підприємство має добре організовану державну підтримку, структурні перетворення частіше відбуваються для досягнення соціально-орієнтованих цілей. Мале й середнє підприємництво орієнтоване на створення нових робочих місць для працівників, що вивільняються з великих підприємств. Уряд М. Тетчер у Великій Британії спочатку реструктуризував підприємства, а потім продавав. Нині аналогічні дії здійснює у Великій Британії уряд Г.Брауна [5].

Входження українських підприємств на ринок є досить складним процесом, результат такої трансформації майже не відчутний, свідченням цьому є загальне падіння промислового виробництва. Однією з причин невдалих спроб реструктуризації є недостатньо науковий підхід до рішення її проблем на Україні. Щоб виправити дану ситуацію потрібно:

1) визначити особливості реструктуризації в умовах формування ринкового середовища. Потрібно адекватно представити середовище в якому виникає, виконується та досягає свого завершення проект реструктуризації. Його життєздатність максимально залежить від того на скільки точно був даний опис навколишнього середовища з позиції його взаємодії з проектом;

2) виявити методичні підходи для оцінки ефективності самої реструктуризації та управлінських дій по відношенню її виконання. Реструктуризація повинна мати чітку ціль, досягнення якої потрібно оцінювати на окремих етапах та в цілому;

3)розглянути наукову проблему відносно конкретного проекту реструктуризації підприємств. Єдиного шляху реструктуризації підприємств не існує.

Отже, на основі вищевикладеного можна зробити висновок, що незважаючи на специфіку, яка сформувалася, можна констатувати, що причини, зміст, форми і результати процесу реструктуризації є спільними для всіх підприємств, незалежно від країни, відносин власності, галузі, регіону тощо. Однак зарубіжний досвід проведення реструктуризації вітчизняним промисловим підприємствам слід переймати, відбирати ті методи і напрямки, які ефективно впливають на оздоровлення економіки підприємства, і запроваджувати з метою адаптації до змін зовнішнього та внутрішнього середовища.

Література:

1. Про затвердження Методичних вказівок проведення реструктуризації державних підприємств: Наказ Міністерства економіки України від 23.01. 1998 р. №9 // zakon1.rada.gov.ua.

2. Приватизація в Центральній Європі: Пер. з англ. / Акімова І., Бень Т. – К.: Основи, 2007. – Т. 1: Доповіді Центрально-Європейського університету з питань приватизації. – 301 с.

3. Брусніцин Д.Є. Зарубіжний і вітчизняний досвід розвитку процесів реструктуризації: теоретичні й прикладні аспекти // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2009. – № 4. – С. 40 – 44.

4. Голобоков С. Реорганизация фирм и промышленная политика в странах с переходной экономикой // Проблема теории и практики управления. – 2008. – №6. – С. 26 – 32.

5. Ільчук П. Реструктуризация французской атомной промышленности // Зеркало недели.- 2009. – № 49 (322). – С. 9.