Экономические науки / 4.Инвестиционная деятельность и
фондовые рынки
Постернікова О. О.
Науковий
керівник: Нефьодова Ю.В.
Донецький національний університет
економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ
ІНВЕСТЕЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
В умовах
ринкових відносин важливого значення набуває реальне інвестування, без якого неможливе
оновлення, інноваційне нарощення виробничого потенціалу суб‘єктів
підприємницької діяльності. Світовий досвід підготовки, фінансування і реалізації
реальних інвестиційних проектів показує, що така діяльність має високий рівень
ризику порівняно з іншими видами підприємницької діяльності. Це зумовлено тривалим
життєвим циклом реальних інвестиційних проектів та невизначеністю щодо
майбутніх результатів. За таких обставин особливої уваги потребують методи
фінансування інвестиційних проектів, серед яких особливо актуальною є проблема
проектного фінансування.
Останнім часом
у практичній діяльності українських банкірів, інвесторів та промисловців термін «проектне фінансування» став досить
популярним. Під час видачі довгострокових кредитів банки звертають увагу не
тільки на висококласне забезпечення і фінансовий стан позичальника, а все
частіше піддають ретельному аналізу та всебічній експертизі проекти, які
пропонуються для фінансування, як це прийнято в практиці зарубіжних кредитних
установ.
Проблемі
формування, оцінки та впровадження інвестиційних проектів присвячено багато
праць як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, серед них Волков І. М., Катасонов
В. Ю., Куриленко Т. П., Майорова Т. В., Москвін В. О., Пересада А. А., Шеремет
В. В. та ін. Попри значні здобутки в дослідженнях даного питання не існує
єдиного підходу до визначення оцінки ефективності інвестиційних проектів.
Метою статті є
теоретичне обґрунтування оцінки ефективності інвестиційних проектів та
критеріїв ефективності проектів.
В Україні
здебільшого склалося спрощене уявлення про проектне фінансування як про
банківське довгострокове кредитування інвестиційних проектів. У той же час проектне
фінансування характеризується особливим способом забезпечення, основою якого є
підтвердження реальності одержання запланованих потоків готівки шляхом
виявлення і розподілу всього комплексу ризиків, пов’язаних з проектом, між сторонами,
які беруть участь у реалізації проекту (підрядні організації, страхові
компанії, проектні контролери, кінцеві споживачі тощо).
Традиційна
схема фінансування проектів припускає, що позичальником найчастіше є замовник
проекту.
При проектному
фінансуванні проект стає безпосереднім об'єктом фінансування. Надаючи фінансові
ресурси на його здійснення, інвестор погоджується розділити проектні ризики
більш-менш нарівні з іншими зацікавленими особами проекту. З числа конкретних
схем виділення фінансових ресурсів на здійснення проекту найбільш поширеними є
придбання цінних паперів (акції, облігації, векселі, деривативи), забезпеченням
яких є майбутні результати проекту (прибуток, продукт). У разі невдачі проекту
права на його подальшу доробку і реалізацію переходять до інвестора. Він може
або реалізувати активи, придбані за час виконання проектних робіт, або
сформувати нову команду та продовжити реалізацію проекту.
Відмінність у цілях проектів визначила появу
критеріїв оцінки ефективності. Так, критеріями для обґрунтуваннями ефективності
інвестиційного проекту можуть бути максимум прибутку або прибутковості, мінімум трудових витрат,
строк окупності або беззбитковість, якість продукції, частка ринку та ін. При їхньому задоволенні важливіше
є чітке врахування витрат, пов'язаних з реалізацією проекту, а також розміри
інфляції й ризику.
Наявність критеріїв ефективності проектів і обмежень (по
фінансових можливостях інвестора, строкам
виконання інвестиційних
проектів, ризику)
визначило необхідність використання системи показників ефективності, які, як
правило, більше відносяться до певного
суб'єкта. До них належать:
-
показники суспільної
ефективності - до суспільства
в цілому;
-
показники комерційної ефективності проекту - до
інвесторів, що здійснюють проект цілком
за свій рахунок;
-
показники ефективності участі підприємства в проекті - для цього
підприємства;
-
показники ефективності інвестування в акції підприємства
- для акціонерів АТ, що є
учасниками проекту;
-
показники ефективності для структур більш високого рівня - до цих структур;
- показники бюджетної ефективності - до бюджетів усіх рівнів.
Слід підкреслити, що практично
будь-який інвестиційний проект при всіх його позитивних характеристиках і значимості
для суспільства
повинен містити
економічний або соціальний ефект і тим самим забезпечувати відшкодування
вкладених коштів за рахунок доходів,
отриманих від
реалізації продукції або послуг. При цьому в якості критерію оцінки
ефективності найчастіше виступає прибуток, який забезпечує строки окупності й
рентабельності інвестицій не нижче бажаного рівня або строку. Оцінка реальності руху саме таких
результатів і є основне завдання
формальних (або неформальних)
методів (процедур) оцінки й аналізу будь-якого вкладення засобів у реальні активи.
Прогноз фінансових показників проекту служить вихідним
пунктом оцінки його економічної
ефективності. Якщо ж на цьому
етапі аналізу
отриманий негативний результат, то слід продовжити дослідження, щоб остаточно
переконатися в його економічній неспроможності.
У закордонній, а тепер і у вітчизняній
практиці часто використовують
фінансові розрахунки в припущенні
трьох варіантів умов реалізації проекту: найменш вигідний (песимістичний
варіант); найбільш вигідний (оптимістичний варіант); найбільш імовірний (імовірний варіант).
Оптимістичний варіант прогнозу припускає найбільші
обсяги
реалізації продукції (послуг), тому, ґрунтуючись на результатах, можна визначити потребу в інвестованому капіталі. Песимістичний
варіант орієнтує інвестора на самі гірші події, які можуть відбутися при
реалізації невеликих обсягів
продукції, якщо підсилиться конкуренції на ринках збуту. Можливий або ймовірний варіант
треба розглядати як щось середнє між оптимістичним і песимістичним варіантами
прогнозу з урахуванням факторів ризику й інфляції.
Збільшити
рівень
споживання можна лише
скоротивши його на початку періоду, і навпаки. Однак при всій простоті ця
проблема піднімає безліч
питань, що ставляться до
способів реалізації проекту, фінансування й надійності прийнятих розв'язків, а потім знайти
однозначну відповідь досить
складно. Разом з тим, у світовій практиці для оцінки ефективності проектів, у
реалізації яких зацікавлені державні органі керування або окремі їхні учасники, використовується
метод моделювання потоку реальних грошей при оцінці комерційної й бюджетної
ефективності й потоку цінностей при оцінці економічної ефективності участі
підприємства. При цьому, якщо в проекті
не приймає участь
держава,
тобто не потрібно бюджетне фінансування або податкові пільги, то порядок,
методи й ступінь детальності розрахунків ефективності повинен указувати замовник
проекту.
Треба
відзначити, що у світовій практиці склалися підходи до оцінки ефективності інвестиційних
проектів, що передбачають:
- моделювання потоків
продукції, ресурсів і коштів;
- облік результатів аналізу ринку, фінансового стану підприємства,
що претендує на реалізацію проекту, ступені довіри до керівника проекту, впливу реалізації проекту на навколишнє
природне середовище
та ін.
- визначення ефекту за
допомогою зіставлення майбутніх інтегральних результатів і витрат з орієнтацією
на досягнення необхідної норми доходу
на капітал або інших показників;
-
приведення майбутніх різночасних витрат і доходів до умов їх порівнянності по економічній цінності в початковому періоді;
- облік впливу інфляції, затримок платежів і інших факторів на
цінність використовуваних коштів;
- облік невизначеності й ризиків, пов'язаних зі здійсненням
проекту.
Слід
також зазначити, що для уникнення зайвих складностей при розгляді сутності й дії методів оцінки
ефективності, як правило, використовують
певні
допущення в частині
податкової політики, інфляції й ризиків, що у свою чергу реалізується в
розрахунках ефективності за допомогою спеціальних програмних продуктів.
Таким
чином, визначення економічної ефективності інвестиційних проектів є більш
важливим і складним етапом доінвестиційних досліджень. Від того наскільки
об'єктивно і всесторонньо здійснена ця оцінка, а отже, й правильно визначені
подальші дії щодо того чи іншого проекту, залежать терміни повернення
інвестованих коштів. В свою чергу об'єктивність і всебічність забезпечують
сучасні методи здійснення оцінки ефективності інвестиційних проектів.
Література