Економічні науки / 13. Регіональна економіка

Леонт’єва Ю.Ю.

Харківська національна академія міського господарства

Послідовність розробки стратегії розвитку регіональних туристичних дестинацій

Незважаючи на досягнення в галузі стратегічного управління багатьох авторів [1-6], чимало аспектів стратегічного управління туризму в регіонах залишилися невирішеними. Це стосується, насамперед, формування стратегії розвитку регіональних дестинацій; рішення проблем методичного забезпечення розробки стратегій; обґрунтування механізму розвитку. Т.І.Ткаченко відзначає, що «питання стратегічного розвитку дестинацій як об'єктів управління розглянуті недостатньо через відсутність теоретичних і методичних підходів і комплексної стратегії» [7].

Традиційні методики стратегічного управління де сформульовані основні положення до формування стратегій, що широко застосовуються в сучасних дослідженнях, наочно відбиті в роботі Г. Мінцберга [5], у якій описано десять шкіл стратегічного управління. Стратегію розвитку регіональної туристичної дестинації, на наш погляд, можливо сформувати використовуючи методи школи конфігурації.

Міжнародна практика управління й стратегічного управління розвитком дестинацій показує, що досягнення високого рівня розвитку багато в чому залежить від здатності органів державної влади вибудувати ефективний механізм прийняття й реалізації рішень, спрямованих на досягнення стратегічної цілі. Тому особливе місце при розробці стратегії розвитку регіональних туристичних дестинацій повинно займати застосування програмно-цільового методу управління, який орієнтований на досягнення кінцевого результату в логіці поетапної дії: формування дерева цілей, розробку адекватної виконуючої програми, реалізації управляючої програми [7].

Процес формування стратегії розвитку регіональних туристичних дестинацій повинен являти собою комплекс формалізованих процедур, спрямованих як на побудову моделі майбутнього, так і на побудову програми переходу з поточного стану до цієї моделі.

Формування стратегії розвитку регіональних туристичних дестинацій доцільно почати з визначення місії розвитку регіонального туризму. Місія повинна відображати специфіку регіональної туристичної дестинації та виступати як пріоритетний орієнтир, що відображає спрямованість діяльності. Місія повинна спиратися на ключову ідею розвитку в цілому.

Місія надає визначення майбутнього стану регіональної туристичної дестинації, визначає дії, можна сформулювати в такий спосіб:

                     1)     оцінка рівня розвитку регіональних туристичних дестинацій на теперішній час;

                     2)     формування цілей розвитку регіональних туристичних дестинацій, аналіз стратегічних альтернатив, визначення стратегії розвитку;

                     3)     реалізація стратегії розвитку регіональних туристичних дестинацій для досягнення основних цілей і завдань.

Ці три етапи визначають логічну послідовність формування і реалізації стратегії розвитку регіональних туристичних дестинацій.

Механізмами стратегії розвитку є процеси, які властиві всім сферам і напрямам її діяльності, а саме:

-      організаційно-управлінський механізм (з набором таких засобів управління: концептуальних, програмних, проектних, планових та інших);

-      нормативно-правовий механізм;

-      фінансово-економічний механізм (з виділенням усередині інвестиційного механізму);

-      соціальний механізм;

-      інформаційно-комунікативний механізм.

Основними інструментами механізму реалізації стратегії розвитку повинні стати:

1)       система нормативних правових актів регіонів, які мають логічний зв'язок і співпідпорядкованість і регламентуюче застосування конкретних методів та інструментів державного регулювання. Така система включає кілька рівнів нормативних правових актів.

1)       інформаційна, методологічна та інструментальна підтримка підготовки й прийняття управлінських рішень на рівні регіональних органів державної влади;

2)       широке застосування елементів стратегічного управління при оптимальному з’єднанні його з методами й формами оперативного (короткострокового) управління.

Треба відзначити, що застосування програмно-цільового методу управління для формування і реалізації стратегії розвитку регіональних туристичних дестинацій, дозволить досягти стратегічних цілей за допомогою механізмів і інструментів реалізації стратегії, а також буде сприяти сталому розвитку.

Література:

                      1.     Ансофф И. Стратегическое управление. – М.:Экономика, 1989. – 426 с.

                      2.     Блейклі Е.Дж. Планування місцевого економічного розвитку. Теорія і практика. Вид.2-е /пер. з англійської А. Кам’янець. – Львів: Літопис, 2002. –  416 с.

                      3.     Голиков А.П., Казакова Н.А., Прав Ю.Г. Региональная політика и экономическое развитие: европейский контекст. – Х., Экограф, 2009. – 240 с.

                      4.     Друкер Питер, Ф. Задачи менеджмента в XXI веке.: Пер. с англ.: Уч. пос. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2000. – 272 с.

                      5.     Минцберг Г., Альстрэнд Б., Дж. Лэмпел. Школы стратегий. Стратегическое сафари: экскурсия по дебрям стратегий менеджмента. – СПб.: Питер, 2001, 336 с.

                      6.     Панкрухин А.П. Маркетинг территорий. 2-е изд., дополн. – СПб.: Питер, 2006. – 416с.

                      7.     Ткаченко T.I. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, peaлії бізнесу; Монограф1я. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. – 537с.