Секція „Економічні науки”
Підсекція „Економіка підприємств”
К.е.н. Масленніков О.Ю.
Львівська комерційна академія. Україна
Сутність й переваги
використання концепції Just-in-time в господарській діяльності підприємства
Сутність концепції Just-in-time (точно
в строк) полягає в організації процесів матеріально-технічного забезпечення,
виробництва, збуту, а також в управлінні ними таким способом, щоби вищевказані
процеси виконувалися своєчасно, а термін їх реалізації був мінімальним.
Комплексне управління фактором часу необхідно застосовувати також на етапі
проектування продукту.
Досить поширеною є думка, що систему Just-in-time слід
розглядати як загальну філософію, ідею, а також проект, при впровадженні якого
у життя фактор часу виступає на перший план [1, с. 37].
Концепція управління Just-in-time вимагає
трактувати процес створення продукту логістично, тобто піддавати системному
аналізу весь хід матеріально-інформаційних процесів, а відповідні витрати
розглядати в комплексі.
На нашу думку, вищевказана концепція тісно пов’язана з логістикою, але
одночасно як сама ідея, так і її застосування не обмежуються рамками логістики.
Метою концепції є економія часу та коштів. Організаційні й управлінські рішення
розглядаються з точки зору мінімізації обсягу поточних витрат, зокрема з
врахуванням рівня оборотного капіталу та швидкості його обігу. Особливо важливе
значення має оптимізація часу реалізації замовлень споживачів з врахуванням
економічних інтересів підприємства. Не слід забувати, що економія коштів (часу)
в одному підрозділі (наприклад, постачанні) може призвести до збільшення коштів
в іншій ділянці (наприклад, виробництві). Якщо економія коштів при виконанні
певних процесів не балансується з їх перевитратами в іншому місці, це
призводить до зростання повної собівартості продукту. Таким чином, до питання
економії коштів (часу) потрібно підходити системно.
Інший аспект більш широкого погляду на фактор часу в концепції Just-in-time полягає
у взаємозв’язаному підході до часу, кількості, асортименту та місця. Йде мова
про те, щоби формування товарної пропозиції (виробництво, доставка)
відповідного продукту відповідало наступним трьом вимогам:
1)
відповідний термін (запланований
відповідними службами та узгоджених з клієнтом), тобто не пізніше і не раніше;
2)
відповідна кількість (узгоджена з
плановою номенклатурою пропозиції або ж із споживачем), тобто не забагато і не
замало;
3)
відповідне місце (ділянка праці, лінія,
робоче місце) згідно до технологічного процесу або місце, узгоджене із
споживачем.
Вищезгаданим умовам також повинна відповідати технічна, виробнича,
економічна інформація, яка необхідна в процесі управління підприємством. Більш
наочно місце концепції Just-in-time в
організації та управлінні виробництвом представлено на рис. 1.
Концепція Just-in-time виникла
на основі методу управління виробництвом канбан,
який був розроблений спеціалістами японської фірми Тойота в 50-х роках минулого
сторіччя [2, 3]. Ця ідея вимагає такої організації й планування виробництва,
коли кожний структурний підрозділ в кожний момент часу виробляє власне таку
кількість продукції, яка потрібна в даний момент. Найбільш характерною рисою
цієї системи виступає „без залишкова” організація виробничого процесу.
Застосування системи „точно в строк” дозволяє відмовитись від складських
операцій й складських приміщень, оскільки партії сировини, напівфабрикатів,
комплектуючих засобів надходять строго у відповідності до погодинного графіку.
Знімається потреба в технологічних запасах, тому що, в принципі, все необхідне
можна виробити в любий момент (власне тоді, коли в цьому є потреба). Для цього,
звичайно, потрібно мати резервні виробничі потужності, машини та обладнання,
яке може швидко переналадити на випуск іншої продукції. Відпадає потреба
складувати готову продукцію й відповідно мати складські приміщення, тому що
обсяги товарної продукції чітко синхронізовані (за строком й кількістю) з
замовленнями споживачів.
Рис. 1. Сутність концепції Just-in-time та її
основні результати [4, с. 279]
Системи, які прийнято називати Just-in-time,
розроблені в науково-дослідницьких центрах США та країнах ЕС в останні роки.
Хоча вони значно відрізняються від своїх японських першоджерел, проте мають і
багато спільного, а саме прагнення до мінімізації витрат часу в процесі
виробництва та реалізації.
До таких втрат відносяться наступні:
·
втрати, обумовлені достроковим
накопиченням матеріалів, більш вчасним, ніж заплановано початком виробництва, а
також закінчення виробничого циклу раніше за термін, узгоджений з клієнтом;
·
втрати, обумовлені очікуванням продукту
(сировини, комплектуючих, напівфабрикатів) від постачальника. Це призводить до
простоїв обладнання, транспортних засобів тощо;
·
втрати в процесі складування, які
виникають починаючи від поставки сировини і матеріалів й закінчуючи зберіганням
готової продукції на складах підприємства;
·
втрати, обумовлені нераціональним
використанням персоналу;
·
втрати від неякісної продукції [5, с. 227].
Практичне застосування концепції вимагає певної кооперації в логістичних
каналах, а також використання зовнішніх логістичних послуг.
Кооперація в логістичних каналах може приймати різноманітні форми, а саме:
1)
стандартизація й узгодження способів
виконання логістичних операцій у відповідних рівнях логістичного каналу
(наприклад, технологія перевезення, виду упакування, документації);
2)
спільне виконання певних логістичних
функцій кількома спеціалізованими фірмами;
3)
передача даних логістичних функцій до
інших рівнів логістичного каналу (наприклад, відмова від власного складського
господарства);
4)
використання торговельним або виробничим
підприємством комплексних послуг, що надаються логістичною фірмою. Доречі, в
розвинених країнах логістичні фірми все частіше пропонують новий продукт –
інтегрований логістичний пакет.
Література:
1.
Bałtowski M. System produkcji
“akkurat na czas” / Gospodarka Planowa, 1988, №6.
2.
Как
работают японские предприятия / Под ред. Я.Мондена и
др. – М.: Экономика, 1988.
3.
Паркінсон С.П. Эти невероятные японцы.
Приципы японського управления. – М.: Технол. школа бизнеса, 1991.
4.
Podstawy nauki o przedsiębiorstwie / Pod red. J.Lichtarskiego. –
5.
Wrόbłewski J. Podstawy
sterowania produkcji. – W-wo: WNT, 1993.