Сороківська З.К.

Місце і роль банків як фінансових посередників у економіці ринкового типу

Особливістю структурної перебудови економіки є принципова зміна її цільової системи. Як головне завдання визначається формування оптимального економічного середовища, в якому максимально поєднані різні напрямки, форми і суб’єкти підприємницької діяльності. При цьому важливою складовою частиною прогресивного функціонування господарського механізму є здатність оперативно реагувати на зміни, що можуть відбуватися у взаємовідносинах між суб’єктами ринку, реалізація яких передбачає перетворення людьми різноманітних ресурсів (природних, трудових, виробничих) на необхідні їм матеріальні і нематеріальні блага, що пов’язані із задоволенням потреб як окремих індивідів, так і цілих соціальних груп.

Складність сучасного етапу розвитку української економіки пов’язана з її ринковою трансформацією. Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових потоків у економічній системі будь-якої країни та створює базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце в загальному механізмі організації та регулюванні господарського життя суспільства.

Банківська система виступає важливою складовою ринкової інфраструктури України, оскільки забезпечує взаємодію банків із суб’єктами ринку в процесі розширеного відтворення, що відображає в такий спосіб рівень організації економічних відносин в країні. Її особливе місце в ринковій економіці зумовлене роллю у перерозподілі сукупного оборотного капіталу, оскільки саме банківська система акумулює тимчасово вільні грошові кошти суб’єктів ринку і за допомогою кредиту забезпечує внутрішньогалузевий, міжгалузевий, внутрішньорегіональний та міжрегіональний перерозподіл, тим самим забезпечуючи регулювання грошового обігу, рух, перерозподіл та ефективне використання фінансових ресурсів.

Перехід до ринкової економіки зумовлює підвищену увагу до банківської системи країни, адже вона є найважливішою ланкою ринкової інфраструктури, оскільки забезпечує весь рух грошових потоків в економіці, створюючи базові передумови обслуговування заощаджень фізичних осіб. Слід наголосити, що подолання суперечності, котра виникає в економічній системі між надлишком грошових нагромаджень в одних секторах та потребою в залученні додаткових грошових ресурсів для інвестування - в інших, без ефективно функціонуючої банківської системи є неможливим, позаяк акумульовані через неї грошові ресурси в умовах ринкового господарювання перетворюються на кредитні ресурси.

Елементами банківської системи є банки, які в ринковій економіці є головними фінансовими посередниками, що покликані забезпечувати акумулювання та перерозподіл грошових коштів з метою забезпечення потреб суб’єктів економіки у цих коштах та, відповідно, отримання прибутку. Таким чином, потреба у функціонуванні ефективного перерозподільчого механізму банків зумовлена необхідністю взаємодії суб’єктів ринку, що мають надлишкові заощадження, із суб’єктами, які мають їх недостатньо. Вказаний оптимум може бути досягнутий на практиці лише за допомогою фінансових посередників, якими і є банки.

У ринкових умовах господарювання загальноекономічна роль банків як фінансових посередників визначається їхніми можливостями залучати вільні грошові кошти та спроможністю ефективно використовувати акумульовані ресурси для задоволення фінансових потреб як суб’єктів господарювання, так і фізичних осіб з метою забезпечення їх потреб у цих ресурсах. Саме від здатності банківської системи забезпечувати ці потреби значною мірою залежить безперервність функціонування економіки в цілому, сприяючи економічному зростанню та підвищенню життєвого рівня населення.

У ринкових умовах господарювання загальноекономічна роль банків як суб’єктів ринку визначається їхніми можливостями виконувати роль посередників, тобто залучати тимчасово вільні грошові кошти та спроможністю ефективно використовувати акумульовані ресурси для задоволення фінансових потреб як юридичних, так і фізичних осіб з метою забезпечення безперервності індивідуальних кругооборотів капіталів перших та досягнення підвищення життєвого рівня і отримання додаткових доходів другими. Саме від здатності банків забезпечувати потреби суб’єктів господарювання необхідними грошовими ресурсами значною мірою залежить успішність ринкової трансформації. Мова йде, першочергово, про акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів шляхом залучення їх у депозити і перетворення на позичковий капітал через видачу кредитів. Банківські кредити, що використовуються на розширення виробництва, сприяють розвитку споживчого ринку і таким чином, у свою чергу, впливають на структурну, інвестиційну та соціальну політику держави в цілому, визначаючи при цьому можливості економічного зростання.

Акумулювання розрізнених і дрібних грошових коштів та їх перерозподіл робить банки важливими суб’єктами відтворювального процесу, які забезпечують країну необхідним для економічного росту капіталом в грошовій формі. З одного боку, банківська система функціонує на основі капіталу, що виражений у грошовій формі, а з іншого – взаємодіє з виробничим і торговим секторами економіки, а також фізичними особами, які мають заощадження.

Залучаючи кошти від населення, банки як фінансові посередники надають їх на конкурентній основі державі, органам влади та підприємствам. Зароблений від вкладення коштів дохід отримують населення і банки.

Сучасним банкам притаманне створення надійних каналів грошового обігу, обслуговування господарського обороту, трансформація заощаджень в позичковий капітал і перерозподіл його між галузями народного господарства, стимулювання заощаджень. Значення і реалізація функції банків як фінансових посередників на практиці реалізується унікальною здатністю банків трансформувати недієвий капітал у грошовій формі у функціонуючий капітал в грошовій формі.

Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банк створює нові зобов’язання перед клієнтами, а видаючи кредити – нові вимоги до позичальника. Такий процес створення нових зобов’язань і обміну їх на зобов’язання інших контрагентів складає основу фінансового посередництва комерційних банків. Така трансформація є важливою в умовах ринкової економіки.

На основі функції фінансового посередництва комерційних банків досягається встановлення контакту між позичальниками і власниками вільних грошових коштів. У результаті такого посередництва користь отримують усі сторони. Так, фізичні особи, які віддали вільні грошові кошти в банк, отримують за це певний відсоток, позичальник за рахунок кредиту забезпечує потреби розширеного відтворення, а банк отримує прибуток від наданих послуг у вигляді маржі.

Комерційні банки, надаючи власникам вільних грошових коштів зручну форму зберігання грошей у вигляді депозитів, забезпечують їх зберігання і виплату відсотків. Для багатьох клієнтів така форма зберігання грошей є зручнішою, аніж їх зберігання у формі облігацій чи акцій.

Таким чином, функція фінансового посередництва є основною, важливе макроекономічне значення якої в тому, що, реалізуючи її, банки забезпечують безперервність процесу розширеного відтворення та кругообороту капіталів. Реалізація зазначеної функції банківськими установами здійснюється через увесь спектр послуг, які вони можуть надавати різним групам клієнтів, що у кінцевому результаті сприяє забезпеченню гармонізації інтересів як безпосередньо банків у отриманні максимального прибутку, так і інтересів саме фізичних осіб, які є власниками основної частини вільних грошових коштів.