Єременко А. Ю.

Передовий закордонний досвід функціонування правового механізму розвитку суб’єктів господарювання сільського туризму та реалії України

Ознайомлення з закордонною законодавчою практикою у сфері сільського туризму показує, що існує декілька підходів до легалізації і правової діяльності в даній сфері:

§ створення спеціального єдиного законодавства, що регулює діяльність у сфері сільського туризму (Угорщина, Румунія);

§ правове регулювання окремих аспектів діяльності в сфері сільського туризму – легалізація, нормативи, санітарно-гігієнічні вимоги (Польща, Австрія, Німеччина);

§ регулювання через діяльність Спілок та Асоціацій сільського туризму (Франція, Ірландія)

Для розробки правового механізму розвитку сільського туризму в Україні корисним може стати досвід ряду європейських країн, в тому числі Німеччини, а також країн, що мають схожі моделі соціально-економічного розвитку: Польщі, Угорщині та Швеції. Узагальнимо світовий досвід функціонування механізмів розвитку сільського туризму (таблиця 1).

На відміну від механізмів розвитку сільського туризму в зазначених країнах, в Україні практично відсутнє законодавство в сфері сільського туризму. Так, невизначеним залишається сутність поняття „сільський туризм”, статус підприємців (за власними дослідженнями, приблизно 70 % суб’єктів господарювання не мають статусу юридичної особи, а працюють як приватні підприємців без реєстрації). Система оподаткування діяльності з надання послуг сільського туризму є нечіткою, а стандартизація таких послуг базується на загальних вимогах. Тому назріла необхідність формування спеціального законодавства в сфері сільського туризму та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика механізмів розвитку сільського туризму в деяких країнах світу

Країна	Визначення поняття „сільський туризм”	Необхідність реєстрації господарів	Характер оподаткування	Мінімальні вимоги до агроготелів	Вимоги до персоналу	Вимоги до харчування	Вимоги до будівель та споруд	Страхування	Категорізація житла; сертифікація послуг
Польща	Визначення поняття міститься в ряді законодавчих документів	Немає необхідності в реєстрації	Діяльність з сільського туризму не обкладається податками за певних умов	Вимоги до площі спальних номерів, кількості санвузлів	Загальні вимоги	Загальні вимоги законодавства	Загальні вимоги	Загальні вимоги законодавства	Здійснюється категоріхація житла за 9 категоріями; добровільна сертифікація
Угорщина	Немає спеціального визначення	Немає необхідності в реєстрації	Діяльність з сільського туризму не обкладається податками за певних умов	Вимоги до житлових кімнат	Загальні вимоги	Загальні вимоги законодавства	Загальні вимоги	Загальні вимоги законодавства	Немає категорізації;
Швеція	Немає спеціального визначення	Обов’язкова реєстрація	Сплачуються податки як за сільськогосподарську діяльність	До приміщень, навколишнього оточення	Спеціальні вимоги	Спеціальні вимоги	Спеціальні вимоги	Обов’язкове страхування майна та від нещасних випадків з туристами	Немає категорізації; обов’язкова сертифікація
Німеччина	Існує чітке визначення поняття	Добровільна реєстрація	Діяльність з сільського туризму не обкладається податками за певних умов	До приміщень	Загальні вимоги	Загальні вимоги законодавства	Загальні вимоги	Загальні вимоги законодавства	Здійснюється категорізація та добровільна сертифікація
Україна	Немає чіткого визначення поняття	Добровільна реєстрація	Діяльність з сільського туризму не обкладається податками за певних умов	До облаштування приміщень та навколишнього оточення (пропозиції)	Загальні вимоги	Загальні вимоги	Загальні вимоги	Загальні вимоги	Пропозиції по категорізації; добровільна сертифікація

В першу чергу, пропонуємо внести правки в проект Закону України „Про сільський зелений туризм”. Так, в даному законі слід визначити такі основні поняття:

1) сільський туризм – це форма господарської діяльності сільського населення в несільськогосподарських галузях, при якій приватний житловий фонд використовується для довго - та короткострокового відпочинку туристів в оздоровчих, культурно-пізнавальних та інших цілях..

2) зазначити основні форми організації сільського туризму – агротуризм, етнографічний туризм, фермерський туризм. екологічний туризм, зелений туризм, дачний туризм.

У відповідності до Європейського стандарту ISO/FDIS 18513:2003 Tourism services - Hotels and tourism accommodation – Terminology (Послуги туристичні. Готелі та інші типи розміщення туристів. Термінологія) та з метою стандартизації послуг сільського туризму слід встановити для сільського туризму такі типи засобів розміщення туристів: агроготель; дача; сільський будинок; фермерський будинок. Перелічені типи засобів розміщення туристів в сфері сільського туризму знайшли відображення в ДСТУ „Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення”.

Проаналізувавши передовий досвід функціонування механізмів розвитку суб’єктів господарювання сільського туризму, можна відзначити що для умов України за основу може бути прийнята модель, яка застосовується в Польщі. Це пов’язано з тим, що за своїми природними, кліматичними, політичними, соціально-економічними умовами Польща є схожою до України.

Таким чином, важливу роль в подальшому поширенні сільського туризму в Україні як інструмента вирішення соціально-економічних проблем сільської місцевості, як засобу активізації туристичних потоків всередині України та з-за кордону відіграє правовий механізм розвитку сільського туризму, також приведення законодавства Україні до міжнародних стандартів.