Секция «Педагогические науки»

4. Стратегические направления реформирования системы образования

УДК 37.013.43 Полякова Я. В.

Макеевский экономико-гуманитарный

институт

Проблема полікультурного освітнього простору в пострадянській педагогічній науці

Сучасний етап розвитку суспільства відбиває соціально-культурну ситуацію, що характеризується безліччю інноваційних змін у сфері освіти. У цих умовах особливу актуальність набуває проблема виникнення і розвитку полікультурного освітнього простору в багатонаціональному суспільстві. Актуальність досліджень полікультурної освіти в сучасних умовах визначається тим, що задача підготовки молоді до життя в багатокультурному суспільстві названа в числі пріоритетних у документах ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи останнього десятиліття.

На відміну від Заходу, де ідеї полікультурної освіти вивчаються вже кілька десятиліть, у країнах СНД вони тільки починають одержувати свій розвиток. Сьогодні існують окремі дослідження в цій області (Ю.В. Арутюнян, Н.М. Лебедєва, В.В. Макаєв, З.А.Малькова, М.Н.Кузьмін, Л.Л. Супрунова).

Аналіз розвитку педагогічної теорії і практики показав, що на всіх етапах становлення багатонаціонального полікультурного суспільства проблеми прилучення дітей до національних цінностей у взаємозв'язку з загальнолюдськими, виховання культури міжнаціональних відносин, захист і підтримка особистості в її моральному становленні і самовираженні займали значне місце в працях вітчизняних і закордонних учених (Я.А. Коменский, Ж.-Ж. Руссо, К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, П.Ф. Каптерев, С.Т. Шацький і ін.). Полікультурна освіта у своїй сутності звернена до здорового глузду, до людської природи, до демократичних цінностей і пріоритетів правового, цивільного суспільства. Вона покликана підвести до діалогу ментальностей, культур на основі гармонії, інтеграції і людського єднання.

В умовах полікультурного освітнього простору людина виявляється на рубежі культур і перед ним виникають дві найважливіші особистісно значимі проблеми: збереження своєї культурної ідентичності й адаптація в полікультурному середовищі.

Світовий освітній простір поєднує національні освітні системи різного типу і рівня, що значно розрізняються за філософськими і культурними традиціями, рівнем цілей і задач, своїм якісним станом. Тому, на думку Н.В.Бордовської і А.А.Реан варто говорити про сучасний світовий освітній простір як про єдиний організм, що формується, при наявності в кожній освітній системі глобальних тенденцій і збереженні розмаїтості.

Вивчення співвідношення понять "освітнє середовище" і "освітній простір" (А.А.Кузьмін, Естонія) дозволило установити наступне: поняття "освітній простір" ширше, ніж "освітнє середовище" і описує конфігурацію границь, у межах яких здійснюється освітня діяльність; тоді освітнє середовище може розглядатися як змістовне наповнення освітнього простору.

У дослідженнях д.п.н. О.В.Гукаленко (Наддністрянщина) полікультур-ний освітній простір визначається як територіально позначений простір, що відбиває специфічні характеристики етнічного різноманіття і служить універсальним освітнім середовищем соціалізації дітей різних національностей, що включає в себе як формальні (дитячі сади, школи, училища, вузи), так і неформальні (родина, друзі, сусіди й ін.) структури.

Вищою цінністю полікультурного освітнього простору є людина, особистість учня, а головний зміст і ціль освіти повинні бути зв'язані з його розвитком, соціально-педагогічною підтримкою, захистом індивідуальності, ненасильницьким культуровідповідним вихованням, створенням умов для творчої самореалізації.

Розглянутий док. пед. наук Н.Є.Буланкіною (Новосибірськ) у широкому філософському, культурологічному і педагогічному контексті полімовний освітній простір розуміється як простір «мов» і «змістів». У цьому просторі мовний і позамовний зміст діяльності і сама діяльність освоюються як індивідуально, так і спільно. Результатом діяльності виступають мовні добутки, розглянуті як сукупність текстів, що створюються за допомогою різноманітних засобів культури, її мов. Суб'єкти освітнього процесу взаємодіють на рівні загальнолюдської й індивідуальної культури (полімовної концептосфери) з метою мовного самовизначення для наступної самореалізації. Результатом взаємодії також виступають мовні добутки, що формують полімовний простір особистості. Полімовний освітній простір, розглянутий у контексті ідей культурного і мовного плюралізму, гуманітаризації і гуманізації освіти, Н.Є.Буланкіна визначає як одну з можливих форм організації культурного простору, наповненого безліччю елементів (культурних реалій).

У цьому напрямку здобувають особливу значимість концепції, що вирішують питання організації цілісного освітнього простору в контексті культури; впливу різноманіття і розмаїтості компонентів освітнього простору школи на становлення особистості; створення оптимальних умов для самореалізації особистості (Андрєєв В.І., Асмолов А.Г., Бабанський Ю.К., Беспалько В.П., Біблер В.С., Бім-Бад Б.М., Бондаревськая О.В., Валицька А.І., Зоріна Л.Я., Каган М.С., Лернер І.Я., Матюшкин А.М., Махмутов М.І., Підкасистый П.І., Сенько Ю.В., Сіненко В.Я., Чошанов М., Шамова Т.І., Щукіна Г.І., Якіманська І.С. і ін.).

У дослідженнях П.А.Якімова (Оренбург) виявлена сукупність педагогічних умов, що забезпечують ефективність процесу формування полікультурної грамотності старшокласника. Педагогічні умови — це спеціально створений освітній простір, у якому забезпечуються змістовно-процесуальні аспекти і динамічність протікання процесу формування полікультурної грамотності старшокласника.

Моделювання полікультурного освітнього простору представлено в роботах П.А.Якімова як опосередковане теоретичне і практичне дослідження не тільки предмета (формування полікультурної грамотності старшокласника), але і системи (полікультурна діяльність як аналог фрагмента дійсності), у якій представлені структурні, функціональні зв'язки, що дають зведення про змістовні домінанти, методи і форми організації процесу і його результат - сформованість полікультурної грамотності.

Таким чином, аналіз педагогічних досліджень в області полікультурної освіти демонструє розмаїтість і в той же час розрізненість теоретичних ідей, наукових праць, присвячених природі, змісту і структурі полікультурного освітнього простору. У цьому зв’язку актуалізується необхідність систематизації й узагальнення теоретичних і практичних досліджень у даній області.

Література

1. Бордовская., Н.В. Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов - СПб: Издательство “ Питер”, 2000. - 304 с.

2. Буланкина Н.Е. и др. Языковое и образовательное пространство: проблемы, поиски, решения: Колл. моногр. - Новосибирск: НИПКиПРО, 1999. - 210 с.

3. Гукаленко О.В. Теоретико-методологические основы педагогической поддержки и защиты учащихся-мигрантов в поликультурном образовательном пространстве /Автореф. дисс. … докт. пед. наук. - Ростов-на-Дону, 2000. - 40 с.

4. Кузьмин А.Н. Международное педагогическое сотрудничество как фактор подготовки квалифицированных специалистов Эстонии/ Автореф. дисс. … канд. пед.наук. - Ярославль, 2003. – 23 с.

5. Якимов П.А. Формирование поликультурной грамотности старшеклассника в образовательном процессе/ Автореф. дисс. … канд. пед. наук. – Оренбург, 2007. – 20 с.