Педагогические науки

5. Современные методы преподавания

Косова Т. М. Сумський машинобудівний коледж СумДУ, викладач англійської мови

Лук’янова Ю.М. Сумський національний аграрний університет, викладач англійської мови

Формування у студентів немовних вузів англомовної професійно спрямованої компетенції у говорінні

Під впливом змін, що відбуваються в суспільстві, ситуація в галузі навчання студентів іноземної мови в немовному вузі значно змінилася: рейтинг курсу «Іноземна мова» суттєво підвищився, складаються сприятливі умови, які стимулюють методичну діяльність відповідних кафедр. Орієнтація курсу на формування у студентів немовних спеціальностей умінь різних видів професійного спілкування з використанням іноземної мови вимагає вирішення цілого ряду питань, що стосуються оптимальної організації процесу навчання згідно сучасних вимог та реальних умов викладання.

Визначаючи тенденції в курсі викладання іноземної мови, сьогодні називають передусім реалізацію комунікативного підходу. Комунікація розуміється як процес усного/письмового спілкування, суть якого полягає в обміні інформацією та її оцінюванні. Комунікатпвно-орієнтоване навчання передбачає формування у студентів комунікативної компетенції, яка вважається сформованою, якщо майбутній фахівець використовує іноземну мову, щоб самостійно отримувати й розширювати свої знання і досвід.

Максимально стислий курс іноземної мови у немовному закладі вносить свої корективи у програму, висуваючи як найактуальнішу проблему інтенсифікацію навчання. Викладачі цих закладів змушені враховувати недостатній рівень знань і вмінь, з якими випускники середніх шкіл приходять до інших навчальних закладів, а також вирішувати проблему навчання студентів з різним рівнем мовної підготовки.

Вважаючи комунікативну компетенцію метою і результатом навчання, не слід забувати, що її досягнення можливе лише за умови сформованості лінгвістичної компетенції, як одного із специфічних аспектів навчання іноземної мови (ІМ).

Відомо, що засвоєння граматики іноземної мови викликає великі труднощі у студентів немовних вузів. Надто розтягнуте пояснення граматики, довге і складне викладання граматичних правил у підручниках не можуть зацікавити студентів-нефілологів забезпечити позитивну мотивацію. Як досягти стійкого і швидкого засвоєння досить великого обсягу знань, який є необхідним для практичного володіння мовою, з найменшою втратою часу і зусиль?

Вважаю, що ефективним способом у роботі з граматичним матеріалом, що виправдав себе на практиці, є використання опорних граматичних сигналів.

Крім проблеми засвоєння граматики ІМ, існує і є актуальною проблема вивчення фахової термінологічної лексики студентами немовних вузів. Термінологічна лексика необхідна студентам насамперед при читанні спеціальних текстів за фахом з метою отримання професійної інформації, для ведення професійно-орієнтованої бесіди або дискусії із зарубіжними фахівцями, а також при написанні анотації, реферату чи повідомлення.

Засвоєння студентами фахової термінології, як невід’ємного складника функціональної компетенції є запорукою успішного професійно спрямованого навчання іноземної мови.

Очевидно, що вивчення термінологічної лексики при викладанні іноземної мови професійного спрямування буде тим успішнішим й ефективнішим, чим краще зроблений вибір іноземномовного фахового матеріалу, який залучається до навчального процесу. Таким базовим матеріалом є, перш за все, тексти фахового спрямування.

Від змісту відібраного матеріалу буде залежати наскільки ефективно викладач зможе організувати навчальну діяльність на занятті, створити ситуації для пошуку та аналізу визначеної інформації, проконтролювати зміст висловлювань студентів і водночас розвивати їх аналітичне мислення, наукову здогадку, інтуїцію, критичний підхід до вміщеної в текстах інформації, спонукати їх до активної, творчої діяльності, як при читанні текстів, так і в інших видах мовленнєвого спілкування.

При такому підході до опрацювання термінології у навчальних текстах буде діяти принцип, згідно з яким "викладач забезпечує мову, а студент забезпечує зміст". З цього випливає, що викладач іноземної мови, який, не є, скажімо, економістом чи техніком, не буде вчити студентів економічних законів чи категорій, пояснювати економіку чи фінанси англійською мовою, судити про фахову компетентність студентів, про фаховий зміст їх висловлювань. Це справа спеціалістів певного профілю. Викладач іноземної мови формує і розвиває комунікативну компетенцію студентів з іноземної мови, а не фахову компетенцію з мікроекономіки чи маркетингу, інжинірингу, медицини чи будь-якої іншої дисципліни. Завдання викладача англійської мови - вчити майбутнього спеціаліста у певній галузі головним чином розмовляти іноземною мовою про свій фах та фахові аспекти, використовуючи різні засоби.

При відборі фахової лексики доречно брати до уваги вікові особливості та інтелектуальний рівень студентів, їх професійні інтереси. Обсяг термінологічної лексики повинен бути достатнім для забезпечення комунікативної діяльності студентів у межах тематики спілкування, визначеною програмою.

Окресливши тематику фахових текстів та відібравши термінологічну лексику для активного засвоєння студентами, потрібно створити комплекс вправ з метою вирішення комунікативних і пізнавальних задач при роботі з фаховою літературою.

Навчання професійно спрямованого говоріння має свої особливості: вправи повинні відповідати таким стабільним вимогам, як заданість ситуації, професійна спрямованість завдань, природність ситуації спілкування, вмотивованість мовленнєвої дії студента, наявність вказівок на дію з матеріалом, новизна.

Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що використання методу проблемного навчання є дієвим засобом раціональної організації навчально-пізнавальної діяльності студентів та оптимізації процесу навчання при формуванні англомовної професійно спрямованої комунікативної компетенції у говорінні (АПСККГ).

В основу проблемного навчання покладено систему питань (проблем, завдань), на які студенти не мають готової відповіді. Сутність процесу навчання зводиться до створення ситуації, яка вимагає самостійно шукати рішення (проблемна ситуація). Систематичне вирішення проблемних завдань, пошук правильних відповідей на проблемні запитання, власне мисленнєва активність студентів, - ось характерні ознаки проблемного навчання. Запитання є формою подання проблемної задачі.

У відповідності до загальної теорії проблемності проблемне навчання іноземної мови повинно будуватися таким чином, щоб студенти, отримували знання не в готовому вигляді, а в результаті власних розумових зусиль, мобілізації раніше отриманих знань, у процесі вирішення проблемних завдань. Одним із правил створення проблемної ситуації на заняттях з іноземної мови є та умова, що проблемне завдання, яке пропонується, за ступенем складності має відповідати рівню наявності знань та інтелектуальних можливостей студентів. Ще однією обов'язковою умовою формування АПСККГ - участь у вирішенні завдання усієї групи студентів: проблемне навчання використовує діалогічне викладення навчального матеріалу, при якому питання викладача і колективна участь усіх студентів у їх вирішенні є обов'язковими. Наступне, слід враховувати, що мисленнєва діяльність студентів максимально активізується при урахуванні фактору часу (обов'язкова фіксація та обмеження часу, який відводиться на вирішення будь-якого проблемного питання). Тут необхідно зауважити, що використання проблемного методу дозволяє значно збільшити час індивідуальної мовленнєвої діяльності студентів.

Складним і специфічним завданням є укладання професійно-спрямованих проблемних завдань з іноземної мови. Необхідно виконати велику підготовчу роботу, пов'язану з аналізом навчального матеріалу і виокремленням у ньому тих моментів, які можуть і повинні бути подані у вигляді проблемних завдань. Ця робота, як показує практика, доволі кропітка і трудомістка, але надалі витрачені зусилля цілком компенсуються.

Саме серії проблемних завдань розвивають уміння читання літератури за фахом, як базового компонента інформаційної діяльності, відкривають можливості використання іноземної мови для вирішення професійних завдань. Вони забезпечують формування відповідних видів мовленнєвої діяльності, допомагаючи реалізувати основну функцію вивчення іноземної мови - формування у студентів професійної комунікативної компетенції. Враховуючи особливості професійного мислення, творчі завдання дають можливість моделювати реальні ситуації професійної діяльності майбутнього фахівця: у проблемній ситуації студенти вирішують завдання мовного і професійного характеру.

Таким чином, навчання професійно спрямованого говоріння будується на принципах і критеріях, характерних для навчання ІМ в цілому. Але процес навчання має свої особливості, які були зазначені вище, а саме: процес формування професійно спрямованої компетенції студентів здійснюється поряд з формуванням їх професійної компетенції; велике значення для формування АПСККГ має прищеплення лексичних навичок говоріння. Виходячи з основних сфер спілкування, велика увага надається вмінням логічної побудови висловлювання, різноманітним засобам вираження особистого відношення до події, що обговорюється та специфічним функціональним умінням. Система вправ для формування АПСККГ дозволяє послідовно здійснювати процес навчання професійно спрямованого говоріння. Послідовність виконання вправ, починаючи з некомунікативних, потім умовно-комунікативних і закінчуючи комунікативними вправами з рольовим ігровим компонентом та методами проблемного навчання, забезпечує неперервне прищеплення навичок спілкування, формування та удосконалення вмінь професійно спрямованого говоріння.