Рудніченко М.М.

доцент кафедри фізвиховання Хмельницького національного університету, Заслужений тренер України

фізична культура і спорт, секція 2

перспективи економіко- інноваційного розвитку фізичної культури і спорту в україні

Аналізуючи розвиток фізичної культури і спорту у країнах з розвинутою ринковою економікою необхідно констатувати, що в останні роки спостерігається тенденція до загального впровадження інновацій, що обумовлено значною комерціалізацією та наявністю інвестиційних ресурсів у даній сфері. Впровадження інновацій є об’єктивною реальністю сьогодення, оскільки у сучасному світі економічний розвиток країн визначається не природними ресурсами і не обсягами промислового виробництва, а сукупною здатністю суб’єктів господарювання до впровадження нових ідей з метою задоволення споживчого попиту в певних товарах чи послугах. Пошук цих ідей є реакцією підприємців на зменшення доходу від своєї діяльності, що спричинене насиченням ринку відповідними товарами, а втілення цих ідей у життя залежить від ресурсних та інноваційних можливостей суб'єктів господарювання і загального рівня науково-технічного розвитку країни. [1, с. 56]

Характеризуючи економічний розвиток нашої країни, необхідно відзначити існування значних диспропорцій. Базовими точками зростання національної економіки були і залишаються старі технологічні уклади епохи "вугілля та сталі", які в розвинених країнах уже давно відкинуті на периферію. Загальновідомо, що сировинна промисловість розвивається в період кон'юнктурного буму за рахунок інших галузей, які втрачають конкурентоспроможність і скочуються до кризи, що у подальшому негативно впливає на загальний рівень конкурентоспроможності країни в цілому. А згідно "Звіту про глобальну конкурентоспроможність за 2006-2007 роки", який представлено Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) 26 вересня 2006 року, наша країна втратила у світовому рейтингу конкурентоспроможності національних економік аж десять позицій і посідає 78-ме місце зі 125 оцінюваних країн.

Сучасна конкурентна економіка характеризується наявністю трьох базових ресурсів - інвестиції, кадри та інформація. Ми бачимо, що, на відміну від колишніх базових ресурсів (землі, праці та капіталу), головна складова ВВП провідних країн сьогодні - це передусім інтелектуальний продукт.

Аналіз сучасного стану світової економіки чітко вказує на те, що головним чинником економічного зростання в розвинених країнах виступає не матеріальна, а інтелектуальна складова – знання людини, які в кінцевому підсумку сприяють зростанню продуктивності праці і виступають визначальним фактором економічного зростання в сучасних умовах.

Загальновідомо, що за темпами технологічного та економічного розвитку світове співтовариство поділяють на такі групи:

1. Технологічне ядро (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція).

2. Країни першого технологічного кола (Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея та інші).

3. Країни другого технологічного кола (Китай, Ізраїль, Сингапур).

4. Постсоціалістичні країни Східної Європи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Литва, Латвія та ін.).

5. Країни СНД (Україна, Росія, Білорусь, Казахстан, Грузія)

6. Країни, що розвиваються.

Характерною особливістю розвитку економіки країн-лідерів є те, що їхня інноваційна діяльність здійснюється на основі горизонтальної інтеграції науково-технічних досліджень, державної підтримки розвитку нових технологій, широкого використання глобальних інформаційних та обчислювальних мереж. Причому, що стосується світового ринку високих технологій, який становить майже 2 трлн. дол., то на США припадає – 39%, Японію – 30%, Німеччину – 16%. [1, с. 89]

Взагалі, під сучасною технологією більшість фахівців розуміють перш за все той спосіб виробництва, що відповідає найвищим технологічним укладам (пятий та шостий уклади), які базуються на виробництві і застосуванні мікроелектроніки та біотехнологій. Однак країни-лідери не зупиняються на досягнутому, а переходять до нових – нанотехнологій, які оперують величинами, зіставними з розмірами атомів і молекул.

Що стосується розвинених країн світу, то у США ще 2000 р. ухвалено пріоритетну довготермінову Комплексну програму розвитку високих технологій, яка розглядається як ефективний інструмент, здатний забезпечити лідерство США у першій половині поточного століття. Характерною особливістю індустрії високих технологій США є те, що вона розвивається переважно зусиллями великих приватних американських корпорацій.

Країни Євросоюзу у сфері розвитку високих технологій пішли шляхом інтеграцій зусиль усіх країн-учасників ЄС. Механізмом інтеграції стала Шоста Рамкова програма, у бюджеті якої на високі технології на період 2003–2006 рр. виділено 3,55 млрд. євро.

У Росії об’єктивно науковий рівень розробок у сфері високих технологій відповідає, а іноді навіть перевершує деякі західні аналоги. Проте практична реалізація цих розробок доволі низька, оскільки недостатньо розвинені відповідні соціальні інститути.

Вищезазначена інформація стосується не лише виробництва продукції а й багатьох інших сфер життя суспільства даних країн. Загальновідомо, що спортсмени розвинутих країн на змаганнях світового рівня (Олімпійські ігри, Чемпіонати світу) досягають значних результатів не тільки за рахунок свої феноменальних здібностей, а й за рахунок комплексного підходу до підготовки атлетів, де однією з найвагоміших складових є відповідне фармакологічне забезпечення. Причому антидопінгова комісія застерігає, що у багатьох країнах ведуться розробки на рівні біотехнологій та нанотехнологій і необхідно жорстко контролювати застосування даних розробок спортсменами. Вищезазначені технології спричинять "революцію" можливостей людини, хоча її наслідки спрогнозувати практично неможливо.

На думку експертів нанотехнології здійснять справжній прорив у маніпулюванні матерією, як свого часу це зробили комп'ютери з інформацією. Так, згідно аналізу американської асоціації National Science Foundation, обсяг ринку товарів та послуг з використанням нанотехнологій зросте на 1 трлн. дол. у найближчі 10-15 років.

- Основними галузями, на думку експертів, де будуть застосовуватись нові технології, є будівельна та хімічна промисловість, охорона здоров'я та фармацевтика.

З огляду на вищезазначені тенденції, ми не повинні відставати від провідних держав світу, оскільки здоров'я нації у майбутньому значним чином буде залежати від можливості виявлення спотворених "спортивних генів" та застосуванні новітніх розробок у сфері охорони здоров'я.

Переважна більшість фахівців зазначають, що без допомоги держави і визначення на законодавчому рівні пріоритетних галузей розвитку вітчизняної науки, а також без надання відповідних гарантій інвесторам, стрімкий розвиток сучасних технологій неможливий. Загальний розвиток економіки країни і так відстає від економік провідних країн світу, а без впровадження змін на даному етапі, ми взагалі ризикуємо залишитись на узбіччі інтелектуальної трансформації світового співтовариства. Інноваційний розвиток усіх сфер суспільного життя у тому числі фізичної культури і спорту, повинен стати загальнонаціональним пріоритетом, який дозволить закласти фундамент стабільного розвитку держави.

ЛІТЕРАТУРА

1. Стадник В.В., Йохна М.А. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 464 с.