Капченко Руслан Леонідович

КРИЗОВЕ БЕЗРОБІТТЯ – ЗАГРОЗА

ФОРМУВАННЮ РОБІТНИЧИХ КАДРІВ

Розвиток економіки характеризується тим, на скільки ефективно використовуються наявні трудові ресурси, і насамперед кваліфіковані робітники. Найважливіша мета економічної політики є підтримання зайнятості.

Ринковій економіці притаманний відповідний рівень безробіття, при цьому кількість безробітних коливається з року в рік. Дж. М. Кейнс вважав, що при капіталізмі не існує будь-яких механізмів, що характеризують повну зайнятість, економіка може бути збалансована при значному рівні безробіття. В передвоєнні і два повоєнних десятиліття в розвинених країнах формувався курс, який базувався на домінуванні методів централізації. Повна зайнятість розглядалась як передумова економічної ефективності і соціальної справедливості. Стоячи перед вибором між повною зайнятістю (але зростаючою інфляцією) і стабільними цінами (але при наявності високого рівня безробіття), уряди із двох лих вибирали перше.

Повна зайнятість залишалася постійно зникаючою метою, але кейнсіанські методи управління економікою багато в чому тоді відповідали суспільним. Споживацький попит стимулювався дефіцитним фінансуванням, безробіття зберігалось на мінімально можливому, вибухонебезпечному рівні, зростали соціальні гарантії. Це був «золотий вік» профспілкового руху [1, с. 82].

Безробіття для суспільства означає:

· необхідність економічного утримання певної кількості людей, що не роблять відповідного внеску до валового продукту суспільства;

· зростання демоекономічного навантаження на трудові ресурси;

· суттєву соціальну напругу, обумовлену існуванням у суспільстві маргінальних груп населення (їх склад поповнюють насамперед безробітні).

Одним із головних економічних наслідків безробіття є не випущена продукція. Коли економіка не в змозі створювати достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенційне виробництво товарів і послуг втрачається назавжди. Отже, безробіття заважає суспільству постійно рухатися в гору по кривій своїх потенційних можливостей. Економісти визначають цю втрачену продукцію як відставання фактичного обсягу ВНП від потенційного. Потенційний ВНП визначається, виходячи з припущення про те, що існує природній рівень безробіття при “нормальних” темпах економічного росту. Чим вищий рівень безробіття, тим більше відставання. З іншого боку, фактичний обсяг національного продукту інколи може перевищувати потенційний. Однак, довгий час зберігати перевищення фактичного ВНП над потенційним неможливо. Залежність між рівнем кон’юнктурного безробіття і втратою частини ВНП сформулював відомий дослідник в галузі макроекономіки А. Оукен. Він математично виразив відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВНП. Це відношення відоме як закон Оукена. Воно показує, що за умови, коли фактичний рівень безробіття перевищує природній рівень на один процент, то відставання обсягу ВНП складає 2,5 % [2].

Таке відношення дозволяє вирахувати абсолютні втрати продукції, пов’язані з будь-яким рівнем безробіття. Кожні додаткові два проценти приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на один процент. Аналогічним чином, кожне додаткове скорочення темпів приросту ВНП на два проценти викликає зростання норми безробіття на один процент.

Залишити людей без роботи - це означає викреслити їх із суспільства. В результаті втрати роботи у людській свідомості руйнуються всі традиційні цінності сучасного суспільства, які, в першу чергу, зв’язані з працею (самоствердження, матеріальний добробут, можливості для матеріального росту, соціальний статус тощо). Вимушена бездіяльність позбавляє індивіда доходу, знижує сукупний доход сім’ї.

Якщо людина тривалий час не має роботи, вона втрачає кваліфікацію, у неї з’являється відчуття повної безкорисності. Погіршуються відносини в сім’ї, деякі сім’ї розпадаються. Все це призводить до нервових, психічних і соматичних розладів здоров’я, занепаду моральних устоїв, зростання смертності.

Безробіття сприяє розвитку таких соціально небезпечних явищ, як злочинність, наркоманія, особливо серед молоді, яка найбільше залишитися без роботи. За даними соціологічних досліджень, проведених в Україні, зростання чисельності непрацюючих з-поміж молоді усього на 1% зумовлює збільшення злочинності в молодіжному середовищі на 4%.

Поряд із суто економічними та соціально-психологічними, безробіття має і політичні наслідки. Масове безробіття призводить до соціальних вибухів, політичних змін. Класичним прикладом таких змін є “новий курс” в США, викликаний депресією 30-х років минулого сторіччя. В 1933 році в розпал Великої депресії кожний п’ятий американець не мав роботи. “Новий курс” був революцією в американському політичному й економічному мисленні [1, с. 81].

Щоб призупинити розвиток негативних явищ в сфері зайнятості і звести до мінімуму соціально-економічні втрати від безробіття, уряди західних країн змушені суттєво збільшити фінансування програм, які пов’язані з ринком трудових ресурсів. В Японії та США, наприклад нині виділяється від 0,6‑0,7 % ВНП, Італії, Великобританії та Норвегії – 1,2‑2 %, Нідерландах, Іспанії та Данії 3‑5 %. В Україні цей показник становить біля 1% [3].

Література:

1.Заглинський А.О., Вашай Ю.В. Безробіття як фактор соціальної небезпеки країни. / Вісник національного університету водного господарства та природокористування. : зб. наук. праць ‑ Вип. 2 (42) Рівне : 2008. ‑ С. 77‑84.

2.Мікроекономіка і макроекономіка / За ред. С. Будаговської. – К. : “Основи”, 2001. – 517 с.

3.Офіційний сайт Державного комітету статистики http//ukrstat.gov.ua/