Мала О.В.

Буковинська державна фінансова академія

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Постановка проблеми. Прагнення до підвищення стандарту життя суспільства є загальновизнаним і очевидним, проте це можливо лише за умови поліпшення економічної ситуації в країні. Світовий досвід останніх років дещо змінив уявлення про можливі шляхи розвитку людства. Якщо раніше вважалося, що провідна роль у зростанні економіки держав належить природним ресурсам, то зараз, як стверджують експерти ООН, на передній план виступає інтелектуальний потенціал нації.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Дослідженню правових і соціальних засад використання інтелектуальної власності присвячено такі розробки вітчизняних те зарубіжних вчених: С.О. Тульчинської, В.Л. Іноземцева, П.Л. Крайнєва,С.З. Маніва, І.С. Невінчаного, П. Друккера та інших.

Мета статті. При написанні статті за мету ставиться проаналізувати роль інтелектуальної власності у процесі реалізації інноваційних процесів в Україні окреслити перспективні напрями розвитку інтелектуальної власності.

Виклад основного матеріалу. Інтелектуальна власність сьогодні все більше відіграє значущу роль в формуванні державної стратегії розвитку, його економічного потенціалу, випуску конкурентоздатної продукції, особливо на зовнішньому ринку. Інтелектуальна власність є однією із головних складових інноваційного розвитку держави, його прогресу в усіх напрямах зростання виробництва галузей національної економіки, прискореного піднесення добробуту населення.

За оцінками Світового банку, фізичний капітал у сучасній економіці формує 16% загального обсягу багатства кожної країни, природний - 20%, а людський капітал - 64%. У таких країнах, як Японія та Німеччина, пастка людського капіталу становить до 80% національного багатства. На сьогодні цінності створюються за рахунок підвищення продуктивності та використання нововведень, тобто застосування знання на практиці. Серед вирішальних чинників економічного розвитку зараз виявляється інтелектуальне виробництво, а ключовою формою - інтелектуальна власність.

Як показують результати дослідження і аналізу економічної активності в Україні, що з кожним роком скорочується кількість інноваційно активних підприємств. Якщо в 1990-х роках інноваційно активних підприємств було в межах 19—26 %, то після 2000 року їх кількість в даний час скоротилась більш як у два рази і становить в межах 10—11,5 %.

Таке різке падіння інноваційної активності, як показують результати досліджень, спричинено в першу чергу явищами економічної кризи в кінці минулого століття, а також недосконалістю нормативно-законодавчої бази щодо охорони інтелектуальної власності. Певний вплив на зниження інноваційної активності зумовили несприятливі соціально-економічні умови перехідної економіки, в першу чергу, відсутність достатнього фінансування, високі кредитні ставки, особливо для довготермінових кредитів, зношеність активної частини основних виробничих фондів, низький коефіцієнт їх оновлення, скорочення реальних обсягів фінансування науково-технічного комплексу.

Державне регулювання відносин у сфері ІВ спрямоване на розв'язання таких основних завдань.

1) примноження науково-технічного потенціалу країни;

2) захист національних інтересів у сфері економіки;

3) забезпечення технологічної безпеки України.

Для України постають актуальними такі проблеми:

1) систему ІВ необхідно розглядати як окрему сферу діяльності, що потребує впорядкування організаційних та економічних відносин;

2) для отримання наукових результатів та придбання прав на об'єкти ІВ потрібні відносно довгострокові інвестування;

3) слід вирішити проблеми виробництва контрафактної продукції;

4) варто налагодити механізми судового та позасудового захисту прав ІВ;

5) потрібно формувати ринок ІВ та ін.

Постійно збільшується питома вага результатів інтелектуальної діяльності у вартості суспільного продукту. Так, якщо у 70-х роках XX ст. частка інтелектуального продукту у загальній вартості продукту становила лише 3%, зараз вона становить приблизно - 35%, а, за прогнозами, у 2010-х сягатиме 70%. Частка нових, або вдосконалених, технологій, продукції, обладнання, які містять нові знання або рішення, у розвинутих країнах сягає 70-85% приросту ВВП.

Висновки. Наявність у підприємства інтелектуального капіталу і його величина є необхідними і найбільш значимими характеристиками ефективності бізнесу. Особливе місце в системі стратегічних ресурсів сучасних корпорацій займають знання, результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації підприємств (фірмові назви), а також вироблених ними товарів і послуг (товарні знаки, знаки обслуговування, назви місць походження товарів і послуг).