О.О. Клокар,

к.е.н., доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту,

Білоцерківський національний аграрний університет

Удосконалення відносин власності в аграрному секторі економіки

Трудова мотивація сільськогосподарських працівників істотно залежить від сформованих відносин власності та прозорості механізму управління господарським товариством. Тобто від можливості працівників брати участь у розподілі прибутку. Проте складні соціально-економічні відносини, пов’язані зі створенням і функціонуванням реструктуризованих сільськогосподарських підприємств призвели до створення не досить зрозумілих механізмів управління їх діяльністю. Насамперед, це пов’язано з значною кількістю установлених законодавством процедур, що регулюють відносини між власниками відповідних господарюючих суб’єктів, державою та трудовими колективами. Так, Законом України “Про господарські товариства”, передбачене право на участь найманих працівників у розподілі прибутку аграрних підприємств, але нині вони його реалізують не повністю [6]. Більшість працівників не завжди розуміють оперативні та стратегічні рішення, що приймають керівники вищезазначених підприємств і часто негативно ставляться до виконуваної роботи. Як наслідок, діяльність навіть економічно потужних господарських товариств була не рентабельною в окремих галузях сільськогосподарського виробництва. Тому нині актуальним питанням в аграрному секторі економіки є розробка та впровадження дієвих заходів щодо поліпшення відносин власності і підвищення зацікавленості селян в результатах своєї праці. Для досягнення поставленої мети потрібно визначити оптимальні шляхи.

Дослідженням впливу фактора власності на зацікавленість аграрної праці займалися такі науковці, як: А. Гордєєв, М. Косолапова, В. Свободин, Н. Морозова, В. Шорохов, Г. Орлов, В. Уваров, А. Петриков та ін. [1-5]. Вчені розробили науково-практичні підходи щодо вивчення та аналізу впливу фактора власності на трудову мотивацію сільськогосподарських працівників. Проте питання організації ефективної мотивації трудової діяльності в аграрному секторі економіки завдяки залученню працівників до розподілу прибутку реструктуризованих сільськогосподарських підприємств в умовах зміни матеріальних, земельних, трудових відносин, а також відносин власності в цілому недостатньо розроблені і вивчені. Зважаючи на актуальність вищенаведених питань головною метою даного дослідження є розробка та впровадження дієвих заходів щодо поліпшення відносин власності і підвищення зацікавленості селян в результатах своєї праці шляхом їх залучення до розподілу прибутку сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання. Для цього слід використати наступні методи: діалектичний, абстрактно-логічний, аналізу, синтезу тощо.

У результаті системного аналізу впливу фактора власності на трудову мотивацію аграріїв нами сформовані нові раціональні підходи до вдосконалення механізму участі працівників у розподілі прибутку реструктуризованих сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання. На нашу думку, підвищення ролі працівників у прийнятті оперативних і стратегічних рішень, пов’язаних з діяльністю окремих господарюючих суб’єктів, повинно здійснюватися шляхом їх участі у розподілі фонду нагромадження та фонду споживання. До першого відносяться відрахування на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, а до другого – забезпечення додаткового матеріального та соціально-психологічного стимулювання тощо. Інформування працівників і делегування роботодавцем їм частини повноважень щодо здійснення обов’язкових, амортизаційних та інших видатків вищезазначених підприємств забезпечить не лише участь членів трудового колективу в розподілі прибутку, але й створить умови для позитивного ставлення до роботи (вплив управлінського фактора на оптимальне поєднання засобів виробництва).

Таким чином, у результаті аналізу відносин власності в аграрному секторі економіки нами встановлено, що для поліпшення зацікавленості селян в результатах праці необхідно забезпечити їх участь у розподілі прибутку реструктуризованих сільськогосподарських підприємств. Тобто надати працівникам право контролювати видатки до фондів нагромадження та споживання.

Даний підхід створить умови для розробки та впровадження оптимальних методів щодо забезпечення участі працівників в управлінні та корегуванні результатів фінансово-господарської діяльності реструктуризованих сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм і сприятиме підвищенню рівня їхньої трудової мотивації.

Література:

1. Гордеев А. Экономические механизмы регулирования агропромышленного производства // Экономист. – 1998. – №6. – С. 90.

2. Косолапова М., Свободин В. Воспроизводственный подход – основа социально-экономических исследований // АПК: экономика, управление. – 2002. – №12. – С. 74 – 80.

3. Морозова Н., Шорохов В. Мотивация труда в аграрной сфере // АПК: экономика, управление. – 2004. – №3. – С. 49 – 53.

4. Орлов Г.М., Уваров В.И. Село и российские реформы // Социологические исследования. – 1997. – №5. – С. 4 – 7.

5. Петриков А. Экономическая политика в АПК // Экономист. – 1998. – №7. – С. 32.

6. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. №1576 – ХІІ із змін. станом на 17 лист. 2005 р. // Відомості Верховної Ради. – 2006. – №8. – С. 88.