Сергєєв Р.С.

аспірант кафедри адміністративного та господарського права ОНУ

ім. І.І.Мечникова (м.Одеса)

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ЯК МЕТОД ДЕРЖАВНОГО

РЕГУЛЮВАННЯ В ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЦІ

Державне регулювання, у тому числі тарифів та цін, реалізується через систему законодавчих актів та нормативних документів, які приймаються на загальнодержавному та регіональному рівнях, і передбачають насамперед правову, фінансову підтримку енергозбереження з боку держави, межі застосування фінансово-економічних механізмів, стандартів та сертифікацї, обов’язковість проведення на підприємствах енергетичних обслідувань для оцінки використання паливно-енергетичних ресурсів та інш.

Важливу роль у правових аспектах енергозбереження споживачів виконує стандартизація. Як основу регулятивної діяльності у сфері енергозабезпечення, Закон України “Про енергозбереження” передбачає встановлення системи стандартів. У цьому Законі міститься Розділ “Стандартизація та нормування в сфері енергозбереження”. Ст. 18 Закону встановлює завдання стандартизації у сфері енергозбереження, а ст. 19 запроваджує поняття “норми та нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів” і визначає коло документів, до яких ці норми та нормативи повинні включатися.

При цьому, є всі підстави стверджувати, що головне завдання комплексу стандартів міститься у встановленні вимог з енергозбереження і показникам ресурсів, котрі відповідають сучасним вимогам. Стандарти покликані встановлювати:

1) Терміни та визначення основних понять у сфері енергозбереження;

2) Організаційно-методичні основи енергозбереження;

3) Методи розрахунку енергобалансів промислових процесів, технологій та підприємств;

4) Методи розрахунку і аналізу втрат палива та енергії та інш.

Серед національних стандартів енергозбереження основоположним є ДСТУ 2339034 «Енергозбереження. Основні положення». В ньому визначені головні принципи стандартизації вимог з енергозбереження: системність, комплексність, раціональність обмежень, взаємозв’язок, нерозривність, кон’юнктурність, обов’язковість, паритетність [1. с.46]. Між тим, слід вважати, що створення комплексу стандартів в сфері енергозбереження поки що знаходиться у початковій стадії. Це цілком зрозуміло, оскільки у цій сфері є тільки один діючий нормативний документ Держстандарту України, який безпосередньо відноситься до електроенергетики. Це рекомендації Р 5-072-98 «Энергозбереження. Методи розрахунку технологічних втрат електроенергії у мережах електропостачання напругою від 0,38 до 110 кВ включно», розроблені інститутом «Укрсільенергопроект».

Раніше в законодавстві були відсутні стандарти з нормування питомих втрат паливно-енергетичних ресурсів. Для усунення цього недоліку і реалізації положень Закону України «Про енергозбереження», Кабінетом Міністрів України був прийнятий Порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві [2], мета якого у раціональному використанні та економії паливно-енергетичних ресурсів. Цей Порядок є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження. Основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження є прогресивні показники норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, а для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів - міжгалузеві, галузеві та регіональні норми питомих витрат.

Однак на сьогодні не розробленні і не введенні в дію науково обгрунтовані галузеві методики нормування витрат паливно-енергетичних ресурсів, що перешкоджає застосуванню адміністративних штрафів у відношенні до споживачів електроенергії, які порушують енергетичне законодавство, а також робить вищевказану норму номінальною, хоча тим же Порядком було рекомендовано Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити починаючи з 1998 року організацію робіт з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів за новими методиками на підприємствах, в установах та організаціях. Більш того, ще в 1997 році повинна була бути створена єдина методика розроблення і порядок реалізації галузевих (міжгалузевих) та регіональних програм з енергозбереження у взаємозв'язку із Загальним положенням про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві. І ця розробка була покладена на Державний комітет з енергозбереження за погодженням з Міністерством економіки. Саме тому слід звернути увагу законодавця на невідкладне прийняття вищевказаної методики.

Література:

1. Огурцов А.П., Залищук В.В. Энергия и энергосбережение. Днепропетровск. «Системные технологии», 2002 г. – 865 с. С. 46.

2. Порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві: Затв.постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 15.07.1997 р.