Глущенко Л.Д.

Вінницький національний технічний університет, Україна

Альтернативні технології у техніко-економічному обґрунтуванні проекту

Вибір підходящої технології важливий елемент техніко-економічного обґрунтування проекту. Такий вибір повинен ґрунтуватися на докладному розгляді й оцінці технологічних альтернатив і виборі найбільше підходящого варіанта для даного проекту або стратегії інвестицій, а також соціально-економічних та екологічних умов. У техніко-економічному обґрунтуванні повинні оцінюватися альтернативні технології, щоб визначити найбільш підходящу. Ця оцінка повинна бути пов'язана з виробничою потужністю й починатися з кількісної оцінки випуску продукції, періоду нарощування обсягу виробництва й освоєння потужностей, а також якісної оцінки продукції і її відповідностей вимогам ринку. Необхідно також оцінити вплив альтернативних технології на капіталовкладення й витрати виробництва для планового періоду.

Вибір технології повинен бути пов'язаний з основними ресурсами, які можуть бути в наявності, і з відповідною комбінацією ресурсів як на короткі, так і на тривалі строки. У деяких випадках сировина й матеріали можуть визначати технологію, що повинна застосовуватися. Крім того, відсутність або обмежена наявність деяких видів сировини й матеріалів може бути технологічним обмеженням. Технологічний процес, заснований на місцевих сировинних матеріалах і ресурсах, може бути більше кращим, чим процес, для якого основні ресурси повинні постійно імпортуватися, особливо якщо на надходження таких матеріалів впливають сурові правила у відношенні іноземної валюти. Не говорячи про більше широкі політичні мотиви, поставки матеріалів і ресурсів забезпечуються значно краще, якщо вони місцевого походження й можуть бути менш піддані зовнішнім впливам.

Конкретна технологія повинна розглядатися в контексті загальної номенклатури продукції, що проваджується з її допомогою, і можливості одержання більш різноманітного асортименту на основі тих же виробничих матеріалів і ресурсів. Необхідно враховувати і вартість всієї номенклатури продукції, включаючи придатні для продажу додаткові продукти. Ступінь, у якій конкретна технологія може ефективно освоюватися споживачами, також буде впливати на вибір технології підприємством.

Для вирішення завдання порівняння ефективності альтернативних технологій запропоновані різні підходи й системи розрахункових показників, засновані на їхньому порівняльному значенні для національної економіки, на існуючому ринковому положенні, на галузевій і предметній специфіці, тощо.

Запропоновані методи мають характерні риси і пов’язані насамперед зі складом й обсягом вихідної інформації. Далі вони розрізняються за ознаками використання тих або інших способів порівняння стану господарської діяльності (характеристик витрати ресурсів, технологій, що використовуються, результатів виробництва, тощо). В якості математичного апарату, який використовується для порівняння альтернативних технологій, найчастіше застосовуються виробничі функції й функції виробничих витрат, які дозволяють встановити зв'язок між витратами ресурсів і досягненням результатів при використанні тієї чи іншої технології.

Проблема порівняння ефективності різних технологій у досить загальному випадку вирішується шляхом аналізу індексів – вимірників технологічної ефективності. Розробка й розрахунок конкретних значень цих індексів засновані на зіставленні векторів витрат виробничих факторів і кінцевих результатів виробництва в натуральному або вартісному вираженні за деякий певний період. Найпоширенішим є спосіб подання технологічного процесу за допомогою двох векторів: 1) вектора витрат виробничих ресурсів (факторів) х = (x₁,…,x₂,…,x_m), де m – число найменувань використовуваних ресурсів; 2) вектора обсягів випуску кінцевих продуктів y = ( y₁,…,y₂,…,y_n), де n – число видів виробів, що випускають. Пара векторів (x, y) дає досить точне уявлення про характер виробництва й обсяги витрачених ресурсів у короткостроковому аспекті. Як показники ефективності технології в цьому випадку можуть бути використані як приватні характеристики виду (i= 1,…,m; j=1,…,n), які є коефіцієнтами ресурсовіддачі, так і більше складні, комплексні вираження. У приватному випадку, що часто зустрічається, коли випуск продукції виражається одним числом, наприклад, вартістю виробленої продукції (y), приватні показники ресурсовіддачі мають вигляд:

r_i = (i=1,…,m), (1)

Серед цих величин особливе місце займає показник фондовіддачі (ресурсом є основні виробничі фонди) і продуктивність праці (як витрати ресурсу виступає кількість використовуваної праці), які дуже часто застосовуються в аналізі порівняльної ефективності технологій.

Для цілей аналізу в короткостроковому плані корисними виявляються також показники ресурсоємності, що записуються у формі:

h_i = (i=1,…,m), (2)

Серед цих величин найбільш уживаними є фондоємність, трудомісткість, матеріалоємність, енергоємність й т.п.

У ситуації, коли процес має деяку стабільність у тому розумінні, що при малій зміні витрат виробничих факторів відбувається досить мала зміна обсягів випуску продукції. Набір технологій можна описати за допомогою виробничої функції(ПФ):

y= ƒ(x)= ƒ(x1,…,xj,…,x_m), (3)

У цьому випадку розрізняють показники середньої ресурсовіддачі :

r_i= (i=1,…,m), (4)

і показники граничної ресурсовіддачі:

mr_i= (i=1,…,m), (5)

які характеризують зміну середньої ресурсовіддачі в процесі скорочення або розширення виробництва.

У теорії й практиці застосування виробничих функцій значну роль грають ступеневі виробничі функції (функції Кобба-Дугласа), які представлені у наступній формі:

Ν = A x_i^ai , (6)

де aj≥ 0 (i=1,…,m) – коефіцієнти еластичності.

У цій ситуації показники граничної ресурсовіддачі мають вигляд:

mr_i = (i=1,…,m). (7)

Надалі варто виходити з того, що для конкретного виробничого процесу існує деяка безліч припустимих технологій, яку варто називати технологічною безліччю. Варто також використати наступне визначення: припустима технологія (x, y) є ефективною, якщо при заданій виробничій функції виконується співвідношення y= ƒ (x). При цьому технологія вважається свідомо неефективної, якщо має місце нерівність y < ƒ (x). Таким чином, виробнича функція виступає як опис границі технологічної безлічі.

Альтернативні технології повинні оцінюватися також відносно їх впливу на навколишнє середовище. Залежно від галузі промисловості й місцевої навколишнього середовища, для вибору підходящих технологій повинні розглядатися такі критичні елементи, як економічне використання сировини й матеріалів, технології з малими викидами і маловідходні виробничі процеси. Оцінку не слід базувати лише на оптимізації тільки одного змінного показника, потрібно прагнути до оптимальної комбінації техніко-економічних й стратегічних вимог, а також вимог відносно трудових ресурсів.

Список літератури:

1. Глущенко Л.Д. Підвищення ефективності реалізації високотехнологічних проекті ву промисловості: монографія / В.І. Захарченко, Л.Д. Глущенко. - Вінниця:ТОВ "Видавництво-друкарня - Діло",2013.-152с.

2. Глущенко Л.Д. Передпланові заходи у науково-технологічних проектах / Л.Д. Глущенко // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. – Кіровоград: КНТУ, 2012. –№ 22(ч.II). – С. 211–217.