Экономические науки/13. Региональная экономика.

к.е.н. Струтинська І. В.

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, Україна

АКТИВІЗАЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕҐІОНІВ УКРАЇНИ – МЕХАНІЗМ ПРОРИВУ НА СВТОВУ АРЕНУ

Розвиток реґіонів України на сучасному етапі ринкових реформ зіткнувся з низкою об’єктивних і суб’єктивних чинників, що зумовили його розбалансований, асиметричний та диспропорційний характер [2].

Різний розвиток регіонів України є наслідком багатьох чинників, ключовим із них вважаємо регіональну специфіку, а саме в чому реґіон країни є сильніший і, що саме повинен розвивати. Водночас, дана специфіка кожного із регіонів в кінцевому результаті повинна сприяти досягненню загальних національних інтересів країни.

До сьогоднішнього дня існувала така політика держави, що більш «слабші» суб’єкти держави, тобто деякі із реґіонів нашої країни, які відставали в розвитку економіки з тих чи інших історичних причин, вважалися дотаційними. Дана проблема вирішувалася на основі трансферів, субсидій, субвенцій, так званих дотацій, що отримувались із центру.

Дотація (від лат. dotatio – дар, пожертва) – доплата з державного бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів; різновид субсидії. Дотація – це безвідплатна, безповоротна допомога з бюджету вищого рівня бюджету нижчого, яка не має цільового характеру та надається у випадку перевищення видатків над доходами.

Саме тому дотепер, вплив держави на регулювання цих регіональних диспропорцій у розвитку відбувався «штучно» та централізовано – через надання прямої або опосередкованої підтримки окремим регіонам, що вважалися дотаційними.

Так у 2014 році лабораторією законодавчих ініціатив були названі найбільш дотаційні реґіони України - Донбас, Київ та Луганська область [2]. Саме вони отримали більше половини всіх бюджетних субсидій, а саме 56% від усього обсягу 31,2 млрд. грн субсидій та трансфертів.

Даний розподіл та призначення дотацій як бачимо є дещо абсурдним, але такий розподіл був здійснений за правління попереднього лже президента України В. Януковича. Саме тому, довгий час східні реґіони непогано заробляли на несправедливому розподілі бюджету країни.

Загалом у 2013-2014 роках за словами експертів тільки шість областей України могли б прожити на самозабезпеченні. Решта отримують з держбюджету більше, ніж віддають.

Дана тенденція призвела до розпаду нормальних зв’язків із сусідніми регіонами та обумовило послаблену цілісність України, а саме штучно поглибило і так диспропорційний характер розвитку між регіонами Заходу і Сходу.

Саме тому, вважаємо, що дане питання вирівнювання реґіональних диспропорцій, подолання нерівності в соціально-економічному розвитку реґіонів набувають все більшої актуальності в нинішніх кризових умовах функціонування економіки нашої країни.

З огляду на це вважаємо, що для рішення даної проблематики необхідно науково обґрунтований підхід який би стимулював стійкий розвиток регіонів. Даний підхід повинен базуватися на впровадженні чіткого і прозорого механізму вирівнювання регіональних диспропорцій на засадах мотивації всестороннього синергізму шляхом підвищення сильних сторін регіонів в наслідок чого підвищилась би конкурентоспроможність даних регіонів країни. Тобто необхідно оптимально ефективно використовувати специфіку та внутрішній потенціал реґіону для прискорених темпів економічного зростання.

Вважаємо, що ініціатива теперішнього уряду Яценюка щодо децентралізації влади цьому неабияк сприятиме. Принаймні, реґіонам не потрібно буде спочатку відправляти більшу частину своїх доходів в центр, щоб потім чекати їх повернення. Таким чином будуть створені стимули для того, щоб заробляти більше, адже зароблені гроші залишатимуться в їх розпорядженні.

На нашу думку настав той час, коли не потрібно чекати щоб хтось надав допомогу, адже такі очікування не спонукають до дії. Вважаємо, що місцевим чи обласним органам влади на місцях необхідно все брати у свої руки і діяти негайно. Адже, нині стало закономірним, те, що конкурентні переваги отримує той реґіон, який сформував стратегічний потенціал та забезпечив його ефективне використання. Вочевидь, засобом забезпечення сталого реґіонального розвитку є підготовка та впровадження обґрунтованої стратегії розвитку реґіону.

Загалом, вважаємо, що кожен реґіон повинен чітко виокремити свої сильні сторони і вести політику щодо активного їх розвитку.

Проте потрібно зазначити те, що виявлення цих сильних сторін, акцентів повинні бути здійснені не тільки органами виконавчої влади конкретного реґіону, а спільними силами усіх зацікавлених сторін і компетентних осіб у процесі регіонального планування та реалізації планів розвитку відповідно до їх компетенцій.

Вважаємо, що саме так реалізовуватиметься принцип соціальної інтеграції, запускатимуться та реалізовуватимуться усі процеси регіонального розвитку «знизу вгору», які в Україні або відсутні, або є дуже формальними.

На нашу думку акумулювання таким чином внутрішнього потенціалу реґіонів сприятиме стійкому розвитку реґіонів нашої країни та послугує саме тим механізмом, що спричинить прорив нашої країни на світову арену.

Література:

1. Струтинська І. В. Детермінанти інноваційного розвитку автомобілебудівної галузі та логістичної інфраструктури в Україні / І.В. Струтинська // Монографія. – Тернопіль: Астон, 2012.

2. Ukraines_Competitiveness_Report_2012.pdf

3. www.http://investgazeta.delo.ua/ekonomika/zona-proedanija-276752/