Экономические науки/13.
Региональная экономика.
К.е.н., доцент Карпенко О.О.
Київська державна академія водного транспорту
імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Україна
основні системні властивості
інноваційних кластерів
Характерною
рисою сучасного економічного розвитку є становлення інноваційної економіки, яка
базується переважно на генерації, поширенні та використанні знань. На даний час
в Україні назріла необхідність переходу на інноваційний шлях розвитку з метою зміцнення
конкурентних позицій у новому технологічному укладі.
інноваційний розвиток економіки передбачає впровадження нововведень як у
виробничий та технологічний процеси, так і в процеси управління, організації,
навчання. Однією з нових форм організації, на основі якої можна здійснити
об'єднання наукових розробок і виробництва, є кластери. Важливим завданням
кластерної політики є створення умов для впровадження нових технологій і
переозброєння промисловості.
Як показує
світова практика, найбільш ефективною організаційною формою досягнення високого
рівня конкурентоспроможності є інноваційний кластер [1].
Інноваційний кластер – цілісна система підприємств і
організацій з виробництва готового інноваційного продукту, що включає весь
інноваційний ланцюжок – від розвитку фундаментальної наукової ідеї до
виробництва й дистрибуції готової продукції [2].
З позиції
системного підходу інноваційний кластер - це сукупність суб'єктів господарської
діяльності різних взаємозалежних галузей, об'єднаних в єдину організаційну
структуру, елементи якої взаємопов'язані і спільно функціонують для
забезпечення розвитку власного потенціалу та конкурентоспроможності. Виділяють
такі основні системні властивості інноваційних кластерів [3]:
1) інтегративність. Ступінь
інтегративності системи визначається наявністю і величиною системоутворюючих
або системозберігаючих факторів. Дана сукупність стимулюючих системоутворюючих
факторів підвищує прагнення підприємств до діяльності в рамках кластера та
інноваційного розвитку.
2) здатність кластеру до самоорганізації
та саморозвитку. Постійна зміна структури, корекція завдань системи відповідно
до мінливих умов зовнішнього впливу утворюють механізм адаптації системи, який
є проявом здатності до самоорганізації. Механізм адаптації утворюється такими
елементами самоорганізації, як диференціація (прагнення системи до структурного
і функціонального різноманітності елементів з метою забезпечення вирішення
виникаючих протиріч і пристосування до мінливих умов) і лабільність (рухливість
функцій при збереженні стійкості структури системи). Слід також зазначити, що
прояв здатності до самоорганізації, що відбувається в динаміці, реалізує здатність
до саморозвитку системи.
3) організаційно-фінансова стійкість. Активна
фаза процесу саморозвитку продовжується доти, поки система не досягне стану
стійкості. Стійкість має організаційно-фінансовий характер і проявляється в
збереженні при еволюції системи якісної визначеності.
4) комунікативність. В інноваційному
кластері має місце постійний матеріальний та інформаційний обмін із зовнішнім
середовищем. Середа неоднорідна. Вона являє собою надсистему у вигляді
сукупності економічних суб'єктів, з якими здійснюється матеріальний та
інформаційний взаємообмін (продукція, фінанси, маркетингові комунікації та ін.)
Крім надсистеми елементи кластера взаємодіють з підсистемами (окремі
підприємства, установи, які не є елементами кластера) і системами одного рівня
(інші кластери).
5)
Ієрархічність. Ця властивість проявляється в тому, що закономірність цілісності
існує на кожному рівні ієрархії. Тобто на кожному рівні виникають нові
властивості, які не можуть бути виведені як сума властивостей елементів
(емерджентність).
6) Безперервність
функціонування. кластер існує,
поки функціонує. Це пов'язано з тим, що всі процеси взаємообумовлені: поява
синергетичного ефекту є результатом спільного та цілеспрямованого
функціонування об'єктів інноваційної інфраструктури та підприємств.
7) синергетичний ефект і, як наслідок, виникнення
цілісності. синергетичний ефект
як ключовий атрибут успішності концентрованого бізнесу, обумовлений системними
властивостями складної структури (емерджентності), не властивими окремим її
частинам, означає можливість досягнення більш значного економічного результату
кластерною структурою з багатофункціональними міжфірмовими відносинами в
порівнянні з сумою економічних результатів від автономної діяльності
відокремлених підприємницьких одиниць - її складових елементів.
Синергетичний
ефект проявляється через окремі синергії (найпростіша форма синергетичного
ефекту) у результаті об'єднання ресурсів і зусиль її учасників, діючих
синхронно в напрямку максимізації сукупного прибутку; основні форми вираження
синергетичного ефекту - синергія перетікання знань, синергія грошових потоків,
синергія транзакційних витрат, синергія використання інфраструктури [4].
інноваційний кластер буде успішним і ефективним тільки в тому випадку, якщо
він володіє основними системними властивостями.
Література:
2. Левковська
Л.В. формування інноваційних
кластерів в Україні [Електронний ресурс]/ Л.В.Левковська. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/psu/2009_1/Levkovsjka.pdf
3. Рыгалин
Д.Б. процессы самоорганизации в
высокотехнологичных отраслевых кластерах [Електронний ресурс] / Д.Б.Рыгалин,
А.Ю.Бударов // ИнВестРегион. - 2006. - №1. – Режим доступу: www.v-itc.ru/investregion/2006/01/pdf/2006-01-10.pdf
4. Хасанов Р.Х.
Синергетический эффект кластера [Електронний ресурс] / Р.Х.Хасанов
// Проблемы современной экономики. - 2009. - N 3 (31) . – Режим доступу:
www.m-economy.ru/art.php?nArtId=2784