Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Босенко А.В.

Національний університет державної податкової служби України

Відтворення трудового потенціалу аграрного сектору

економіки України

Вивчення категоріального апарату, який опосередковує механізм відтворення трудового потенціалу, дає можливість стверджувати про тісний взаємозв'язок трудового потенціалу з трудовими ресурсами, робочою силою, чисельністю наявного населення та його потенційною трудовою здатністю. Трудовий потенціал визначається резервами живої роботи, які характеризуються статевовіковою структурою, тривалістю життя, освітнім, професійно-кваліфікаційним рівнем і т.д., і які можуть бути реалізовані за певних умов.

Під трудовим потенціалом аграрного сектору економіки України слід розуміти здатність частини сільського населення та залученої маргінальної робочої сили за певних умов реалізувати свої здібності до роботи в даній сфері.

Визначальною умовою формування і використання трудового потенціалу аграрного виробництва є рівень сучасного розвитку сільського господарства України, який характеризується погіршенням техніко-технологічного оснащення цього виду економічної діяльності, недостатнім зростанням обсягів виробництва, занепадом соціальної інфраструктури села, які є причинами негативного впливу на відтворення кількісних і якісних параметрів трудового потенціалу.

В сукупності найважливіших кількісних характеристик трудового потенціалу аграрного сектору економіки України слід виділити: чисельність всіх працівників аграрної сфери, кількість робочого часу, який може бути відпрацьовано працездатними особами в людино-годинах, людино-днях, людино-роках, структуру зайнятості на селі і взагалі по національному господарству, динаміку змін у зайнятості населення аграрної сфери, трудову активність сільського населення.

Якісні характеристики трудового потенціалу відображуються через стать, вік, фізичний стан здоров'я, освітній та професійно-кваліфікаційний рівень населення, соціально-мотиваційний рівень, який визначається станом соціальної зрілості, економічними і духовними потребами населення, його менталітетом.

Відтворення трудового потенціалу аграрного виробництва, формування його кількісних і якісних ознак залежить головним чином від соціально-економічних, природно-кліматичних та історичних умов [1, с. 174].

Дослідження системи факторів формування та використання трудового потенціалу аграрного сектору економіки України виявило можливість його класифікації за рівнями виникнення і дії. Класифікація робить можливим більш ефективний пошук і використання державних та регіональних важелів вдосконалення механізму відтворення трудового потенціалу аграрного виробництва.

Визначальний вплив на відтворення трудового потенціалу аграрної сектору України чинить формування ринку аграрної праці. Трансформаційні процеси в аграрному секторі економіки призводять до значної диференціації сільського населення, появи резервної армії аграрної праці, а сезонний характер сільськогосподарського виробництва зумовлює значні коливання місткості ринку праці, постійний попит на сезонних, тимчасових, залучених працівників.

Реформування аграрної сфери економіки України направлено на створення економічних, організаційних та соціальних передумов для формування конкурентного середовища і необхідність пристосування виробників сільськогосподарської продукції до умов ринку, СОТ. Проте в даний час однією з найважливіших проблем, які мають місце в реформуванні відносин, пов'язаних з відтворенням трудового потенціалу аграрного сектору економіки, є його недостатньо якісне організаційно-методичне забезпечення, фрагментарність окремих нормативно-правових актів, їх недостатня взаємна узгодженість. Тому очевидною є необхідність надання цьому процесу більшої динамічності, якості і соціально-економічної результативності.

В сучасних умовах адаптація стає вирішальним фактором ефективної реалізації трудового потенціалу аграрного сектору. Як показали дослідження, до найбільш важливих умов успішної адаптації молодих фахівців до нових організаційно-господарських структур, є усунення існуючих диспропорцій між виробничою, соціально-побутовою та соціально-культурною сферами міста і села, що позитивно позначиться на економічних показниках функціонування підприємств агропромислового комплексу України . При збереженні наявного між ними дисбалансу ставка на ефективне використання соціальних ресурсів села, його кадрового і професійного потенціалу виглядатиме утопічною і безглуздою. Все очевидніше стає істина, що в сучасних умовах в якості найважливішого фактора адаптації фахівця сільськогосподарського профілю виступатиме закріплення його права на певну частку власності в колективних сільськогосподарських підприємствах. При цьому істотне значення матиме не лише змістовний аспект, а й форма його втілення.

Важливою проблемою, яка стримує ефективну реалізацію трудового потенціалу в аграрному секторі України, є знецінення мотиваційних стимулів до продуктивної роботи. Це актуалізує необхідність проведення наукових досліджень, спрямованих на посилення мотиваційних стимулів до продуктивної роботи.

Головним завданням ефективної системи економічної активізації в аграрному секторі України є створення таких економічних умов, при яких характер трудової діяльності об'єктів, що активізуються (працівника, колективу, бригади, ділянки, підприємства і так далі) повністю відповідав би умовам інтенсифікації аграрного виробництва. На цьому рівні активізація виступає, з одного боку, як акція, яка реалізує внутрішній зміст виробничих відносин, з іншого – як державне регулювання з метою створення умов, за яких кожен трудящий і колектив прагнули б прийняти потрібні суспільству рішення. На рівні колективу основна функція системи активізації – створення зацікавленості в зростанні потрібної суспільству продукції при мінімальних витратах матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, підвищення ефективності реалізації трудового потенціалу.

Література:

1. Босенко А.В. Удосконалення управління земельними ресурсами АПК Полтавської області в рамках|у рамках| стратегії ефективного господарювання й землекористування / А.В. Босенко // Бізнес Інформ. – 2013. – № 3 (422). – С. 172-177.