Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Пакулін С.Л.

ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку

НАН України»

Концепція управління потенціалом

соціально-економічного розвитку регіону

Важливість коригування підходу до прогнозування потенціалу соціально-економічного розвитку полягає й у тому, що на основі обліку можливостей держави й усіх суб'єктів економіки регіону необхідно забезпечити підвищення рівня його ресурсної самодостатності. Потенціал соціально-економічного розвитку необхідно оцінювати й управляти ним національними та регіональними органами влади з метою розробки й реалізації ресурснозабезпечених стратегій стійкого розвитку.

У найзагальнішому вигляді механізм формування й використання потенціалу соціально-економічного розвитку включає:

– сукупність інструментів регулювання;

– сукупність методів оцінки: розрахунок коефіцієнтів, факторний аналіз вартісної оцінки, нормативний, аналіз відхилень та ін.;

– сукупність принципів, на основі яких відбувається формування й реалізація потенціалу – системного підходу, врахування особливостей регіону, безперервності процесу формування й управління потенціалом, самозабезпечення, взаємозв'язку елементів потенціалу, вдосконалення економічних стосунків, накопичення й використання ресурсів, прозорості процесів формування й використання ресурсів і потенціалу, державно-приватного партнерства в галузі формування ресурсів, мінімізації можливих ризиків та ін.

Роль оцінки потенціалу соціально-економічного розвитку в процесі розробки й реалізації стратегії соціально-економічного розвитку зумовлена самим механізмом ухвалення стратегічних і оперативних рішень, що забезпечують досягнення стійкості та стабільності соціально-економічного розвитку регіону. При цьому, з одного боку, потенціал характеризує можливості реалізації цілей соціально-економічного розвитку регіону, а з другого, величина потенціалу залежить від ефективності їх реалізації.

Управління потенціалом соціально-економічного розвитку, пов'язане з його якісними або кількісними змінами, повинне здійснюватися безперервно з урахуванням особливостей цього регіону й теперішнього моменту, а також дії зовнішніх нерегульованих на рівні регіону чинників. Отже, необхідно передбачити можливість гнучкого й оперативного ухвалення управлінських рішень, що впливають на всі аспекти діяльності цього регіону. Це особливо важливо, оскільки нині на регіональному рівні гостро відчувається зміна пропорцій державного регулюючого й корпоративного впливу на можливості економічного зростання, відбувається зміна зовнішнього середовища й форми його впливу.

Управління потенціалом соціально-економічного розвитку регіону повинне базуватися на таких взаємопов'язаних і взаємообумовлених принципах, що дозволяють досягнути максимальної ефективності використовуваного потенціалу з метою забезпечення стійкості соціально-економічного розвитку регіону як елементу національної економіки:

– на принципі синхронності розвитку макро-, мезо– і мікрорівнів, спрямованому на створення умов для підвищення економічної й соціальної ефективності діяльності господарюючих суб'єктів, фінансово-банківських інститутів, домашніх господарств, які зрештою сприятимуть розвитку регіонів і національного господарства країни в цілому;

– на принципі адаптації до змін зовнішнього середовища, спрямованому на отримання максимальної вигоди від використання позитивних чинників і тенденцій мега- й макрорівня шляхом коригування рішень, що приймаються, і заходів впливу, що реалізовуються, а також створення механізмів захисту від прояву негативних чинників і тенденцій;

– на принципі стратегічної гнучкості, що забезпечує виділення пріоритетних цілей і напрямів діяльності, їх підцелей і завдань;

– на принципі приватно-державного і соціального партнерства, що дозволяє гармонізувати інтереси держави, приватного бізнесу, а також населення, що проживає на території цього регіону в частині створення й розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, поліпшення екологічної ситуації, підвищення добробуту й рівня зайнятості;

– на принципі акумуляції тимчасово вільних ресурсів, залучення яких сприятиме збільшенню потенціалу соціально-економічного розвитку регіону і його суб'єктів і, як наслідок, їх інвестиційних можливостей;

– на принципі економічної безпеки, що забезпечує захист від можливих об'єктивних (що виникають без участі регіону й мимо його волі) і суб'єктивних загроз (що мають місце в результаті навмисних або ненавмисних дій різних суб'єктів);

– на принципі стимулювання, що передбачає зацікавленість усіх сторін у досягненні максимального результату, збільшенні ресурсних потоків і підвищення ефективності їх використання;

– на принципі транспарентності, що дозволяє отримати достовірну й повну інформацію про ресурсні потоки всіх суб'єктів економіки регіону.

Концепція управління потенціалом соціально-економічного розвитку регіону повинна включати такі блоки:

– оцінка потенціалу соціально-економічного розвитку регіону, яка передбачає: аналіз наявних власних ресурсів; виявлення потреб у ресурсних потоках; аналіз зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на процес формування потенціалу; розробку й реалізацію механізмів використання залученого потенціалу; виявлення ризиків і загроз, що призводять до зниження стійкості, результативності, ліквідності і платоспроможності суб'єктів економіки регіону;

– моніторинг використання потенціалу соціально-економічного розвитку, що забезпечує: аналіз формування ресурсів у суб'єктів економіки регіону; аналіз ресурсних потоків, що надходять у вигляді запозичень і в порядку перерозподілу; перерозподіл ресурсних потоків усередині регіону; контроль за цільовим і раціональним використанням ресурсних потоків, що виділяються; оцінку ефективності використання потенціалу соціально-економічного розвитку регіону.