Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

К.е.н. Маркович І. Б.

Тернопільський національний технічний університету імені Івана Пулюя

НОВІТНІ ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ РИНКОВИХ СТРУКТУР ТА ДЕРЖАВИ

Сучасні глобалізаційні процеси викликають зміни у функціях держави та її інституціональній структурі. Фаза стрімкого спаду економічного циклу, яка спостерігається сьогодні в Україні, вимагає, відповідно до певних економічних теорій, збільшення рівня охоплення державою усіх сегментів економічної активності суспільства. Таким чином, держава повертатиме собі статус максимально активного соцільно-економічного агента.

На думку деяких дослідників, глобалізація та національна держава як функціональна структура перебувають у протидії та взаємозапереченні. Тобто, «глобалізація руйнує фундамент держав за декількома напрямками. Але в той самий час держави є фундаментальною перепоною, на яку наштовхується переможний рух глобалізації» [1, с.21]. На наш погляд, не слід так жорстко розділяти цілі держав та тенденції глобалізаційних процесів, а можна підійти до цього питання більш гнучко і усвідомити, що глобалізація не перешкоджає державі розвиватися, а надає їй новітніх нестандартних можливостей, які повинні знаходити своє відображення у механізмах та інструментах державного управління. Тобто, глобалізація повністю змінює державу у її функціях та проявах.

Рівень структурованості держави визначається значною мірою й від зовнішніх впливів світової економіки й розподілу потенціалів інших країн у глобальному вимірі.

Міжнародні економічні відносини формуються шляхом багатостороннього впливу цілого спектру чинників, які виникають у різних національних економіках. Циганков П., наприклад, особливо виділяє специфіку, пов’язану із впливом суб’єктивного фактора на розвиток міжнародних відносин: «По-перше, оскільки міжнародна система належить до класу соціальних систем, вона є відкритою, слабоорганізованою і такою, що складно адаптується. Тому на неї не можна переносити методи аналізу механічних систем. По-друге, як утворюючі та структуруючі елементи міжнародних систем виступають соціальні спільноти, групи й окремі індивіди, тобто розвиток міжнародних систем визначається свідомими діями людей, їх ціннісними орієнтаціями, вольовими зусиллями, владними можливостями, цільовими настановами, інтересами тощо. Отже, свідомий вибір, мотивація, сприйняття суб’єктів міжнародних відносин є визначальними факторами розвитку міжнародних систем» [2].
Інтеграція економічних систем може проявлятися у вигляді транснаціоналізації, коли мова йде про мікрорівень, регіоналізації – за умов інтеграції макроструктур. Безумовно, процеси транснаціоналізації та реґіоналізації перебувають у тісному взаємозв’язку та взаємообумовленості, причому доволі складно виявити, який процес є первинним – налагодження інтеграційних зв’язків окремих підприємств, що є базою для процесу транснаціоналізації і подальшої реґіоналізації, чи реґіоналізація є причиною посилення транснаціональних зв’язків. 
Щодо співвідношення явищ глобалізації та реґіоналізації, варто згадати Орєхову Т.В., яка зазначає, що «ці два процеси – глобалізація і регіоналізація – тісно пов’язані, переплетені. Регіоналізація у певному сенсі є сходинкою до глобалізації і в той же час – способом захисту від деяких негативних наслідків глобалізації. Тому на світовій економічній арені діють, а іноді і протидіють, з одного боку, глобальні транснаціональні корпорації (ТНК і ТНБ), а з іншого – союзи держав, що прагнуть зайняти належне місце у глобальній економіці» [3, с. 31]. 
Разом з тим стає очевидно, що реґіоналізація світового простору вимагає від України чіткого розуміння власних геополітичних векторів розвитку та дотримання чіткої стратегії міжнародної поведінки, адже несформованість власної позиції не дозволяє концентрувати економічні сили в єдиному руслі.

Література

1. Судьба государства в эпоху глобализации / Под ред. Шевченко В.Н. – М., 2005.–205 с.

2. Цыганков П.А. Теория международных отношений: учеб. пособие / П.А. Цыганков. – М.: Гардарики, 2002. – 599 с.

3. Трансформація процесу транснаціоналізації в умовах зростання невизначеності глобального економічного середовища: монографія / [Ю.В. Макогон та ін.]; під ред. Т.В. Орєхової. – Д.: Норд Прес, 2011. – 652 с.