Экономические науки/Банки и банковская система.

Содома Руслана Іванівна

Львівський національний аграрний університет, Україна

Шляхи мінімізації кредитного ризику в банках

Формування якісного кредитного портфеля банку має вирішальне значення для його рентабельної роботи й надійності як партнера у фінансовій діяльності. Отже, аналіз кредитної діяльності банку – це основа для ефективного управління ризиками. Кредитний ризик виникає щоразу, коли банк надає грошові кошти у кредит, повернення яких залежить від платоспроможності не тільки позичальника, а й третьої сторони. Аналогічна ситуація виникає з наданням банком гарантій, за якими у майбутньому може виникнути необхідність оплати за зобов’язаннями.

Кредитний ризик – це структурний компонент фінансового ризику банку, тісно пов’язаний з відсотковим, інвестиційним, валютним, ринковим, ризиками ліквідності та втрати платоспроможності (банкрутства) та іншими ризиками банківської діяльності. Варто виділяти і форс-мажорний ризик, який виникає у разі настання стихійних лих і може призвести до фінансових втрат банку. Накладання кількох ризиків сприяє зростанню його втрат.

Не можна залишити поза увагою принцип узгодженості між ліквідністю і прибутковістю. Важливим напрямом забезпечення фінансової стійкості банку є оптимізація структури пасивів, зокрема диверсифікація банківських продуктів і послуг відповідно до потреб ринку і часу. Але тут слід пам’ятати, що надмірна диверсифікація банківських продуктів і послуг призводить до погіршення якості управління пасивами і збільшує ймовірність кредитного ризику.

Прибуток є показником, який відображає об’єктивний фінансовий стан банку, а зростання його сприяє поповненню резервних фондів для покриття збитків від фінансових, зокрема кредитних операцій. Тобто зростання прибутку банку можна простежити за ланцюгом (рис. 1).

Рис. 1. Вплив прибутку на зміцнення фінансової стійкості банку*.

*Власна розробка автора.

Для банків саме показники прибутку й ліквідності перебувають в постійному «конфлікті», адже з одного боку, мета банкіра – одержання прибутку, а з іншого – підтримання фінансової безпеки, яка обумовлена ліквідністю активів (готівка, надлишкові резерви) (рис. 2).

Рис. 2. Схема компромісу між прибутком та ліквідністю банку*.

*Власна розробка автора.

Ситуація, показана на рис. 2, є характерною для кожного банку: максимізація прибутку і мінімізація ризиків (оскільки дохідність банку прямо пропорційна ризику, то завжди для прийняття рішення є два варіанти). Ефективна політика банку забезпечує оптимальне співвідношення між прибутком і кредитним ризиком.

Проблему «прибутковість-ліквідність» можна розглядати в коротко- та довгостроковому періодах. Зокрема для короткострокового періоду, чим вища ліквідність банку, тим менший показник прибутку і ймовірність настання кредитного ризику, що саме й стримує банки у короткостроковому кредитуванні, адже для довгострокового періоду, чим вища ліквідність, тим кращі показники фінансового стану банку. Тому за короткострокового кредитування банкам необхідно забезпечити гнучке управління ліквідністю, оскільки прибутковість і неліквідність банку характеризує ситуацію, коли останній є прибутковим, але потрібний час для переведення активів у грошову форму. При цьому слід пам’ятати, що довготермінова «неліквідність» може призвести до збитковості, а відповідно й банкрутства. Отже, якісне управління ліквідністю банку означає, що він повинен мати таке співвідношення між активами і пасивами, щоб забезпечити достатній рівень ліквідності для виконання своїх зобов’язань перед клієнтами без негативного впливу на прибуток.

Ефективність банківської стратегії може забезпечуватися лише тоді, коли після видачі кредитних ресурсів постійно контролюватиметься виробничий процес клієнта й аналізуватимуться перебої в ньому, перевірятимуться правильність і обґрунтованість використання ресурсів.

Звернемо увагу на можливі методи зниження кредитних ризиків, зокрема:

– вибір найменш небезпечних видів режиму здійснення активних кредитних операцій залежно від рівня платоспроможності позичальника;

– лімітування витрачання позичальником запозичених йому коштів (такі обмеження застосовують у кредитних лініях);

– диверсифікація позик – це розділ коштів, які запозичують у різних суб’єктів підприємництва, при цьому допускається, що, чим ширший спектр розміщення кредитних ресурсів банку серед різноманітних суб’єктів підприємництва, тим менший рівень ризику неповернення кредитів, оскільки ймовірність інших видів ризику знижується.

Отже, методи зниження кредитних ризиків взаємопов’язані й дуже часто випливають один з одного і є взаємодоповнюючими. Саме тому найефективніший результат можна одержати за їх комплексного використання. В основі повинна лежати ефективна кредитна політика банку із врахуванням кредитоспроможності аграрних підприємств.