Д.мед.н. Слободян О.М., к.мед.н. Лаврів Л.П., Куфтяк В.В., Маковійчук Н.Я.

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

СТАНОВЛЕННЯ ДЕЯКИХ ОРГАНІВ І СТРУКТУР ОРГАНІЗМУ В РАННЬОМУ ПЕРІОДІ ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ

Стрімкий розвиток ендоскопічної хірургії та мікрохірургії вимагає від морфологів всебічних досліджень закономірностей будови і становлення топографоанатомічних взаємовідношень органів та структур різних систем у пренатальному періоді онтогенезу людини. Адекватне проведення сонографічних досліджень, виконання хірургічних операцій на органах плода в утробі матері, тлумачення результатів сучасних діагностичних прийомів (комп’ютерної й магнітно-резонансної томографій) та розтинів плоду базуються на об’єктивних анатомічних даних [1, 2, 3]. Саме тому одним із провідних та актуальних завдань ембріологів, анатомів, тератології, хірургів є вивчення розвитку, становлення топографоанатомічних взаємовідношень органів в різні вікові періоди [4, 5].

Матеріали і методи дослідження. Дослідження виконані на 240 препаратах плодів і 28 новонароджених без зовнішніх ознак анатомічних відхилень або аномалій. У дослідженні поєднані сучасні анатомічні та морфостатистичні методи з оцінкою вірогідності одержаних результатів, які передбачають виготовлення послідовних топографоанатомічних зрізів, макромікропрепарування, контрастну рентгенографію, морфометрію, комп’ютерне 3-D реконструювання, проводили статистичну обробку даних, включаючи кореляційний та багатофакторний регресійний аналізи.

Результати дослідження та їх обговорення. Структура привушної залози у плодів 4-10 місяців представлена дистальними округлої форми утвореннями (кінцеві відділи залози) та системою проток (дрібні протокові галуження залози та привушна протока). Вертикальний розмір залози у плодів 5-10 місяців змінюється від 8,0 мм до 22,0 мм, передньо-задній 6,0-23,0 мм, товщина залози 2,0-7,0 мм, довжина привушної протоки 8-26 мм, діаметр просвіту привушної протоки в межах 0,8-2,5 мм. Анатомічна мінливість привушної залози у плодів виражається овальним, листоподібним, підковоподібним, трикутним, неправильно чотирикутним варіантами зовнішньої форми залози, мінливістю розташування та синтопії. Водночас, за наслідками комп’ютерного 3-D реконструювання залоз 6-10-го місяців розвитку, наприкінці плодового періоду найбільш практичним виявляється її об’ємний опис як тристоронньої піраміди, оберненої основою до виличної дуги, а верхівкою вниз – до кута нижньої щелепи. У 8-10-місячних плодів спостерігається ущільнення фасціально-клітковинних утворень ложа залози, особливо в ділянках тісних топографоанатомічних взаємовідношень органів і структур. Привушна залоза наприкінці 10-го місяця пренатального розвитку макроскопічно має майже дефінітивну форму, однак гістологічні процеси диференціювання в ній ще не завершені.

Формування повноцінного стравохідно-шлункового замикального апарату починається на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку. У цей період значно збільшується товщина та кількість складок слизової оболонки. Наприкінці 5-го місяця внаслідок інтенсивного розвитку слизової оболонки формується її кардіальна складка в ділянці кардіальної частини шлунка – “складка Губарєва”. Тератогенний вплив на організм вагітної різноманітних ендо- та екзогенних факторів, саме в цьому періоді розвитку може спричинити розвиток природжених вад розвитку стравохідно-шлункового переходу.

За результатами дослідження гастродуоденального сегмента встановлено, що в перинатальному періоді типовими його ознаками є: більший діаметр каналу воротаря від діаметра цибулини дванадцятипалої кишки (ДПК); випинання воротаря шлунка в просвіт травного каналу; наявність циркулярної складки слизової оболонки на рівні отвору воротаря і поздовжніх складок в межах каналу воротаря шлунка; наявність дуоденальної кишені між стінкою ДПК і дуоденальною поверхнею воротаря шлунка; положення воротаря шлунка у власне надчеревній ділянці праворуч від серединної лінії. Виявлені нами випадки відсутності верхньої частини ДПК, превалювання діаметра цибулини над діаметром каналу воротаря і лівостороннє положення воротаря шлунка по відношенню до передньої серединної лінії слід віднести до анатомічних варіантів гастродуоденального переходу.

ДПК зазнає cинтопічного впливу з боку нутряної поверхні печінки та голівки підшлункової залози (ПЗ). Крім зазначених органів, на становлення топографії і формоутворення ДПК впливають права та ліва нирки у ранніх плодів, сигмоподібна ободова кишка у пізніх плодів (8-10 місяць) та новонароджених. Становлення топографії ПЗ визначають права надниркова залоза, хвостата частка печінки та лівий вигин товстої кишки.

У динаміці розвитку основних стовбурів правої, середньої і лівої печінкових вен у перинатальному періоді онтогенезу, органам плода притаманне, відсутність поділу на періоди прискореного розвитку і періоди відносного уповільнення, також спостерігається збільшення їх морфометричних параметрів. Домінуюче збільшення розмірів печінкових вен протягом перинатального періоду має загальнобіологічне обґрунтування щодо профілактики можливості розвитку набряку печінки, що пояснюється законом Старлінга – регуляції водно-сольового обміну на тканинному рівні, відповідно до якого набряк – це збільшення обсягу інтерстиціального простору. Збільшення морфометричних параметрів печінкових вен виключає можливість підвищення гідростатичного тиску на венозному кінці капіляра, що попереджає можливий розвиток набряку печінки в перинатальному періоді онтогенезу.

У перинатальному періоді онтогенезу найбільшими органами порожнини таза є пряма кишка (ПК) та сечовий міхур (СМ). Більша частина передньої стінки СМ стикається з внутрішньою поверхнею передньої стінки живота, задня – з надампулярною і частково з ампулярною частиною ПК (плоди чоловічої статі), з передньою поверхнею матки (плоди жіночої статі). Формоутворення та становлення топографії ПК визначають спереду СМ і задня стінка матки (плоди жіночої статі), ззаду – крижова кістка. У ранніх плодів органометричні параметри СМ перевищують величини ПК, але починаючи з 6-го місяця ширина СМ та ширина ампули ПК майже однакові (в середньому різняться на 1,0-1,5 мм).

Спільними органометричними параметрами ДПК, ПЗ, СМ та ПК є те, що для всіх них є характерним два періоди прискореного розвитку (5-й і 8-10 місяці) та період відносного сповільнення (6-й і 7-й місяці). Так, у періоди прискореного розвитку всі можливі параметри досліджуваних органів вірогідно збільшуються порівняно з попередніми місяцями. Тільки, прискорений ріст морфометричних параметрів ДПК у 8-10-місячних плодів характерний для довжин верхньої і низхідної частин, діаметра нижньої її частини та діаметра і довжини висхідної частини кишки, а для ПЗ – для її довжини, довжини та ширини голівки, довжини тіла та ширини її хвоста. У 6- і 7-місячних плодів відносний сповільнений розвиток властивий тільки для 50% досліджуваних морфометричних параметрів анатомічних частин ДПК, ПЗ, СМ та ПК.

При проведенні інтегрованого багатофакторного регресійного аналізу досліджуваних морфометричних параметрів ПЗ (довжина ПЗ, довжина і ширина її голівки, тіла, хвоста) у періоди прискореного розвитку (5-й і 8-10-й місяці) встановлено, що діаграми мають пірамідальну форму з орієнтацією вершин вверх, що є інтегративним відображенням прискорення розвитку залози. Упродовж 6-7-го місяців згладжена форма діаграм багатофакторного регресійного аналізу інтегративно відображає сповільнення розвитку ПЗ.

За допомогою інтегрованого багатофакторного регресійного аналізу між тім’яно-п’яткової довжини, відстані між верхніми передніми клубовими остями (двоостьова лінія), відстані між сідничими горбами, довжини та ширини анатомічних частин ПК і СМ встановлено, що в періоди прискореного розвитку (5-й і 8-10 місяці) пірамідальна форма діаграм з орієнтацією вершин униз є інтегративним відображенням прискорення розвитку ПК і СМ. Упродовж 6-го місяця згладжена форма діаграми, упродовж 7-го місяця пірамідальна форма діаграми з орієнтацією вершини вверх багатофакторного регресійного аналізу інтегративно відображає процес сповільнення розвитку ПК і СМ.

Висновки. 1. Між зовнішньою капсулою привушної залози, прилеглими судинними, нервовими гілками та фасціальними утвореннями досліджуваної ділянки у плодів 8-10 місяців спостерігаються щільні зрощення, що слід врахувати під час оперативних втручань в межах привушно-жувальної ділянки у новонароджених. 2. У результаті морфометричної характеристики дванадцятипалої кишки, підшлункової залози, прямої кишки та сечового міхура у перинатальному періоді онтогенезу нами встановлено, що для них є характерні два періоди прискореного розвитку (5-й і 8-10-й місяці) та період відносного сповільнення (6-й і 7-й місяці). 3. При проведенні інтегрованого багатофакторного регресійного аналізу всіх можливих параметрів дванадцятипалої кишки, підшлункової залози, прямої кишки та сечового міхура виявлені певні форми діаграм, які підтверджують періоди прискореного розвитку та період відносного сповільнення. 4. Перспективою досліджень є подальше встановлення закономірностей розвитку органів та структур в перинатальному періоді.

Список літератури

1. Ахтемійчук Ю.Т. Пренатальний морфогенез та передумови виникнення природженої патології скронево-нижньощелепного суглоба / Ю.Т. Ахтемійчук, Д.Б. Столяр // Наук. вісн. Ужгород. університету, серія “Медицина”. – 2010. – Вип. 39. – С. 217-220.

2. Галичанська О.М. Топографія органів і структур верхнього середостіння у 5-місячних плодів людини / О.М. Галичанська, Ф.Д. Марчук, Т.В. Хмара // Вісн. проблем біол. і мед. – 2011. – Вип. 2, Т. 2. – С. 50-52.

3. Исследование закономерностей морфометрических параметров органов и структур в перинатальном периоде онтогенеза / [Ахтемийчук Ю.Т., Слободян А.Н., Проняев Д.В., Семьянив И.А.] // Морфология. – 2010. – Т. 137, № 4. – С. 22.

4. Сапин М.Р. Сегодня и завтра морфологической науки / М.Р. Сапин // Морфология. – 2002. – Т. 117, № 3. – С. 6-8.

5. Шахламов В.А. Основные направления развития исследований по экспери- ментальной гистологии и цитологии в третьем тысячелетии / В.А. Шахламов //

Морфология. – 2002. – Т. 122, № 5. – С. 15-18.