К.п.н. Попова О. І.

Бердянський державний педагогічний університет (Україна)

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Учені впродовж багатьох років інтенсивно досліджують різні аспекти наукової організації навчального процесу вищої освіти загалом і мовної зокрема. Пошуки в цьому напрямку спрямовувалися на адаптацію загальних принципів наукової організації праці до специфічних особливостей навчального процесу вишів з метою здобуття майбутніми фахівцями знань, формування їхніх професійних умінь і навичок, розвитку професійного мовлення.

Вирішення проблеми формування професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх учителів початкової школи в системі вищої педагогічної освіти вимагає розробки теоретико-методологічної стратегії в умовах нової педагогічної парадигми, яка ґрунтується на ідеях модернізації, гуманізації й гуманітаризації освіти.

Теоретичні та експериментальні дослідження формування культури педагогічного спілкування проводилися вітчизняними й зарубіжними вченими в таких аспектах: структура, функції та види спілкування (Л. Долинська, Л. Зінченко, В. Кан-Калик, А. Капська, О. Киричук, М. Корнєв, А. Мудрик, Л. Савенкова та ін.); шляхи комунікативної підготовки майбутніх спеціалістів (А. Годлевська, О. Киричук, О. Коропецька, Р. Короткова, М. Коць, Т. Федотюк та ін.); психолого-педагогічні умови формування індивідуального стилю педагогічного спілкування (А. Коротаєв, В. Галузяк, Ю. Орлов, В. Петровський, К. Левін, М. Обозов, В. Мерлін, О. Мешко, О. Капітанець, Т. Тамбовцева, С. Шеін та ін.), культура педагогічного спілкування й комунікативна майстерність учителя (Л. Виготський, І. Зязюн, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.).

Проблема формування культури педагогічного спілкування є актуальною, оскільки саме від рівня розвитку комунікативних здібностей залежить становлення професійно-мовленнєвої компетентності майбутнього фахівця. Вища освіта вимагає не тільки пояснення студентові мовних фактів, явищ, процесів, розуміння та інтерпретацію отриманої інформації, а насамперед – уміння на практиці використовувати здобуті знання, тобто орієнтація робиться не на процес навчання, а на його результат – готовність випускника до подальшої професійно-комунікативної діяльності. Така підготовка потребує пошуку найбільш досконалих методичних шляхів організації навчально-виховного процесу.

Виходячи з актуальності досліджуваної проблеми, метою статті є визначення ефективних умов та шляхів формування культури мовлення в процесі фахової підготовки майбутніх учителів початкової школи.

У своїй професійній діяльності сучасний педагог має на меті не лише сформувати знання молодших школярів, але й навчити їх способам одержання цих знань, формувати навчальну діяльність учнів, будувати освіту як систему, що створює умови для самопроектування і формування багатомірної свідомості, здатності самовизначатися, розвивати в школярів техніки розуміння, мислення, дії, рефлексії.

Ми погоджуємося з висновками вчених (Р. Пріма, М. Семенюк та ін.) про те, що формування компетенції – багатоаспектна проблема, яка має актуальне соціально-педагогічне й наукове значення. Саме це ставить її в коло значущих методологічних питань теорії і практики освіти передусім тому, що вимагає нового культурологічного і педагогічного мислення, гуманних загальнолюдських впливів на особистість кожного студента. Серед завдань Інституту психолого-педагогічної освіти і мистецтв, де проводиться підготовка майбутніх учителів початкової школи, пріоритетним є допомогти студентові опанувати основами комунікативної компетенції як однією зі складових професійної майстерності, сформувати професійне мовлення.

Безумовно, мовлення вчителя початкової школи є показником його педагогічної культури, засобом самовираження і самоутвердження його особистості. Мовлення вчителя – це мовлення, пристосоване для розв’язання специфічних завдань, що виникають у педагогічній діяльності, спілкуванні.

Для нашого дослідження важливо з’ясувати суть понять «комунікативна компетенція» і «комунікативна компетенція вчителя початкової школи». Більшість учених (С. Єлканов, І. Зязюн, В. Кан-Калик, А. Капська, Р. Пріма, М. Семенюк та ін.) переконливо доводять, що домінантними в комунікативній компетенції педагога є комунікативна діяльність, комунікативні вміння, пов’язані з іншими важливими структурними компонентами професійно-педагогічної діяльності.

Аналіз наукових джерел, власний досвід дозволяє визначити шляхи поліпшення процесу формування комунікативної компетенції майбутніх педагогів початкової школи. Передовсім, це педагогічна та методична підготовка фахівців за рахунок вивчення базових дисциплін й спецкурсів, рольових і ділових ігор, моделювання педагогічного спілкування, планування творчих завдань, словесних стимулюючих методів (бесіди, дискусії), які своєю метою мають виробити в майбутніх учителів початкової школи професійне мовлення. Таким є спецкурс «Професійне мовлення майбутніх учителів початкової школи», який уже впродовж кількох років читається для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр. До важливих аспектів спецкурсу належить постійна увага до з’ясування теоретичних проблем з урахуванням дискусійних питань, а з іншого боку – орієнтація студентів на застосування здобутих знань у подальшій педагогічній діяльності. Зокрема, значна увага приділяється мовленню вчителя як складаовій його педагогічної майстерності, теоретичним та практичним аспектам формування правильності мовлення майбутніх вчителів початкових класів, усній та писемній формам професійного вчительського мовлення, послуговування мовленням у рівних ситуаціях педагогічної діяльності тощо. Результати контрольної роботи, проведеної в паралельних групах, доводять, що студенти, які прослухали спецкурс «Професійне мовлення вчителя початкової школи», значно краще усвідомлюють роль учительського мовлення в професійній діяльності, а також вищий рівень сформованості комунікативних умінь і навичок.

Отже, якісно проведена підготовка студентів спеціаності «Початкова освіта» дозволить їм реалізувати в майбутній професійній діяльності одне із важливих завдань сучасної освіти – розвиток особистості, формування громадянина, здатного самостійно та вільно мислити і діяти.

Література

1. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении / В. А. Кан-Калик. – М. : Просвещение, 1987. – 191 с.

2. Капська А. Й. Педагогіка живого слова : навч.-метод. посіб. / А. Й. Капська – К. : ІЗМН, 1997. – 140 с.

3. Корніяка О. М. Мистецтво ґречності. Чи вміємо ми себе поводити? / О. М. Корніяка – К. : Либідь, 1995. – 96 с.

4. Педагогічна майстерність : підручник / за ред. І. А. Зязюна. – К. : Вища школа, 1997. – 349 с.