Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

к.п.н., доцент Жерновникова О.А.

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди, Україна

Шляхи реалізації індивідуальних освітніх маршрутів учнів навчальних закладів нового типу

Під індивідуальними освітніми маршрутами розуміємо програму освітньої діяльності учня, розроблену ним спільно з педагогом (з різною їх участю, що залежить від готовності учня до даного виду діяльності і наявності у нього відповідних вмінь та навичок).

До навчальних закладів нового типу середньої загальної освіти можна віднести такі як: гімназія; ліцей; школа-комплекс; школа, яка у режимі експерименту; школа з нетрадиційними формами навчання; школа з класами, орієнтованими на ВНЗ; недільна школа. Серед навчальних закладів нового типу середньої професійної освіти можна відзначити наступні: професійний ліцей; коледж; навчальний центр; навчальний комплекс; центр неперервної освіти.

Оскільки індивідуальні освітні маршрути поширюються на аудиторну та на позааудиторну сфери життєдіяльності учнів, а їх освітні інтереси різні – на отримання знань, навичок та компетенцій творчої та прикладної діяльності, ми виділяємо виховні (особистісно- та соціально-орієнтовані) та навчальні (знаннєві-, творчі- і практично- орієнтовані) маршрути. Розробка та реалізація індивідуальних освітніх маршрутів здійснюється в певній послідовності.

1. Педагог, на основі особистих спостережень, тестування, вивчення продуктів творчої діяльності та документів учня, в т.ч. його портфоліо, аналізує його індивідуальні особливості, а також стиль його навчальної діяльності та міжособистісного спілкування, якісну динаміку навчання за всі роки, освітні переваги (навчальні та позаурочні), проектує можливу спрямованість його індивідуального освітнього маршруту і прогнозує темп і результати його реалізації.

Таким чином, педагог спочатку розробляє власну версію індивідуального освітнього маршруту учня.

2. У процесі організації індивідуальних бесід або групових обговорень вчитель, спільно з учнем, обговорює його можливості та перспективи побудови індивідуального освітнього маршруту, мотивуючи учня на формулювання його власного бачення шляху індивідуального розвитку, коригуючи при необхідності і свої уявлення, і самооцінку учня.

3. Для формування готовності учня до відповідального вільного вибору змісту індивідуального освітнього маршруту і розвитку відповідних навичок педагог моделює педагогічні ситуації (тренінги спілкування, ділові ігри тощо).

4. Учень і педагог суміщають свої уявлення про індивідуальний освітній маршрут і коректують, визначаючи послідовність, темп виконання запланованої діяльності та інші її аспекти, в т.ч. організаційного плану. Результати фіксуються в «залікових книжках» («щоденниках») учнів.

5. Педагог має переконатися в тому, що старшокласник розуміє і приймає на себе відповідальність за результати вибору (бесіди, спостереження за вчинками в навчальній і позаурочній сфері), і дозволяє йому діяти самостійно в процесі реалізації «пробного» (короткочасного) індивідуального освітнього маршруту, консультуючи при необхідності.

При цьому він спостерігає за характером міжособистісного спілкування учня, фіксує і вивчає динаміку його просування за маршрутом і при необхідності створює мотивуючі ситуації для стимулювання активності учнів.

6. Також він координує роботу інших педагогів школи та установ додаткової освіти, психолога, соціальних працівників, представників фірм та установ соціуму, причетних до процесу реалізації індивідуального освітнього маршруту. Як правило, в даний момент має проходити спільна корекція вчителя і учня обраного індивідуального освітнього маршруту.

7. Мотивація і корекція просування учня за індивідуальним освітнім маршрутом відбувається в процесі мікрогрупової та індивідуальних консультацій, дебатів, дискусій для учнів і батьків.

При цьому аналізуються як типові проблеми учнів, пов’язані зі специфікою старшого шкільного віку, так і специфічні для ситуації індивідуального маршруту проблеми спілкування і навчання (індивідуальні способи досягнення успіху, поєднання індивідуальних освітніх інтересів до вимог державного стандарту освіти в частині мінімального його змісту, міжособистісні відносини в процесі виконання групових проектів тощо).

8. Зі свого боку, реалізуючи заплановану діяльність, учні зустрічаються з проблемними ситуаціями і проблемами міжособистісного спілкування, які не можуть розв’язати самостійно. Звертаючись за підтримкою до педагога, вони вступають в ситуацію взаємодії з ним, беруть активну участь у змодельованих ними ситуаціях навчальної діяльності та спілкування. В результаті ними розробляється індивідуальний алгоритм самостійно вирішення проблеми або ж вони набувають необхідного досвіду.

9. Педагог спільно з учнями організовує презентацію результатів реалізації індивідуального освітнього маршруту і рефлексію процесу в цілому в різноманітних формах (від індивідуального спілкування, мікрогрупових обговорень, до масових колективних творчих справ і шоу-технологій).

Описана послідовність взаємодії педагогів та учнів передбачала послідовну активізацію тих чи інших педагогічних функцій (аналітичної, проективної, консультативної, координуючої тощо.). На підставі провідної функції педагогів на тому чи цьому часовому відрізку роботи з індивідуального освітнього маршруту, нами були виділені основні напрямки їх діяльності: аналітико-проективний, консультативний напрямок, координуючий та організаційний.

Вивчаючи процес взаємодії учнів і педагогів в даному контексті, ми впевнилися, що готовність школярів вчитися, супроводжується у них потребою взаємодіяти з педагогами, які виступають у ролі партнерів, індивідуальних консультантів, здатних організувати свою професійну діяльність таким чином, щоб навчити їх нести відповідальність за самостійне рішення особистісних та навчальних проблем на самих себе, через взаємодію прийти до самостійності.