“Педагогические  науки”/ 5. Современные методы преподавания.

К.п.н. Галацин К.О.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

МЕТОД ПРОЕКТІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Необхідність вдосконалення професійної освіти вимагає значного підвищення кадрового потенціалу на основі реформування системи освіти. Для того, щоб система професійної освіти виконувала замовлення працедавців на підготовку сучасних працівників та спеціалістів, вона повинна бути такою ж динамічною, як наука та техніка.

Поряд з напрямами розвитку, пов’язаними з перебудовою мети, змісту освіти, діяльності викладачів і студентів, формуванням професійно значущих особистісних якостей майбутніх фахівців важливе значення має оптимальний вибір методів навчання.

Згідно трактування М. Махмутова, метод навчання – це не спосіб діяльності, а правила, якими повинні керуватися викладач і студенти в конкретних навчальних ситуаціях (3, с. 41-42). В свою чергу, Ю. Бабанський, акцентував на необхідності оптимальної побудови навчального процесу використовуючи такий вибір методів, де взаємопов’язана діяльність викладача та студента постала б у всій її повноті і багатогранності, відображаючи все багатство накопичених дидактичних методів і прийомів навчання. (1, с.46)

Організація високоякісної професійної підготовки студентів залежить від виконання умов, за яких потреба в знаннях випереджає процес їх надбання. Тому в педагогічній теорії та практиці йде безперервний пошук нових підходів, методів та дидактичних прийомів, які направлені на активізацію пізнавальної діяльності студентів. У зв’язку із новими умовами формування ринку праці, вимог працедавців від випускників вищих навчальних закладів, володіння надпредметними, універсальними вміннями, за умов, коли орієнтація навчання змінюється компетентнісно-орієнтованим підходом, спрямованих на формування ключових компетенцій у майбутніх фахівців, однією з ефективних технологій формування таких компетенцій є метод проектів.

Метод проектів виник в другій половині ХІХ століття у сільськогосподарських школах США та базується на концепції «навчання за допомогою роботи». Основоположником даного методу вважають американського філософа та педагога Джона Дьюі. Науковцем було запропоновано проводити навчання шляхом організації діяльності студентів, опираючись на особистий інтерес студентів та потребу в отриманні нових знань для вирішення практичних проблем.

Метод проектів має негативні та позитивні сторони. Серед негативних факторів використання методу є те, що не можливо внести ні в один проект усі потрібні знання. При впровадженні методу проектів в практику порушуються вимоги системного підходу до навчання, а саме: застосовуючи в педагогічній системі новий елемент потрібно відповідним чином перебудувати всі компоненти даної системи: цілі, зміст, технологія навчання, діяльність викладачів та студентів. Позитивним у використанні методу проектів є висока мотивація, ентузіазм та зацікавленість студентів, зв’язок отриманих знань із реальним життям, виявлення лідерів, самоконтроль, краще закріплення знань. Проектна діяльність студентів розрахована не тільки на вдосконалення навчального процесу ВНЗ, але й для кращого засвоєння знань, умінь та навичок для успішного формування ключових компетенцій майбутніх інженерів, вироблення у студентів умінь бачити проблеми та теми проектів, розвивати у них логічне мислення, вміння розглядати явища з різних сторін, формувати розуміння значення колективної діяльності.

Метод проектів, як і будь-яка інша технологія, потребує підвищення кваліфікації навчально-педагогічних працівників в сфері компетентнісно-орієнтованого навчання, вдосконалення науково-методичної роботи викладачів. Безумовно, впровадження методу проектів у навчально-виховний процес ВНЗ вимагає активізації проектної управлінської діяльності, розповсюдження ідей педагогічного проектування на всі компоненти функціонування ВНЗ.

Проблема застосування методу проектів пов’язана також із вдосконаленням матеріально-технічної бази ВНЗ, його інформатизацією, створенням середовища соціального партнерства.

Література:

1. Бабанский Ю. К., Оптимизация процесса обучения (Общедидактический аспект). М. : Педагогика, 1977. – 256 с.

2. Давыдов В. В., Теория развивающегося обучения. М.: Интор, 1996. – 544 с.

3. Махмутов М. И., Рынок и профессиональное образование. // Сов. Педагогика. 1991. №5. – С. 85-93.