Мотивація навчальної діяльності як засіб підвищення якості знань студентів

Посередній учитель розповідає;

Хороший учитель пояснює;

Кращий учитель демонструє;

Великий учитель надихає!

Найкращий викладач той, хто пробуджує бажання вчитися. Ця незаперечна істина проголошувалась в тій чи іншій формі прогресивними педагогами всіх часів.

У книжці „Серце віддаю дітям" В.О.Сухомлинський, звертаючись до вчителів, писав: „Не забувайте, що грунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність, - у самій дитині, в її ставленні до знань і до вас, учителю. Це - бажання вчитися, натхнення, готовність до подолання труднощів. Дбайливо збагачуйте цей грунт, без нього немає школи". Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а й викликати в неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Найважливішим структурним елементом цієї активності є мотивація, в якій виявляється ставлення до навчання.

Ступінь навчальної активності є наслідком сильної або слабкої мотивації навчання (мотивація — це система мотивів). Можна сказати, що мотивація — це активізуюча сила, одна з основних умов навчальної діяльності. Мотивація навчання, інтерес до пізнавальної діяльності посідають чинне місце серед факторів, що визначають продуктивність педагогічного процесу. Найперше, що має зробити вчитель, - це розвинути дух допитливості (Д. Менделєєв). А допитливість з’являється тільки тоді, коли з’являється інтерес до навчальної діяльності.

Навчальна мотивація як психологічний феномен є надзвичайно складною. Кожен викладач ставить собі за мету дати глибокі й міцні знання, його головним завданням має бути не просто викладення матеріалу, а залучення до активної участі в опрацюванні теми, що вивчається, через застосування сучасних інноваційних методик. Основою ефективного навчання є формування мотивації до навчальної діяльності. Саме вмотивована діяльність стимулює до навчання, якісного засвоєння знань, розвитку. Основи мотивації до навчання закладаються ще в молодшому шкільному віці. Залежно від мотивації одне завдання може не виконуватись взагалі чи виконуватись з різним ступенем активності, а над іншим готов просидіти тривалий час. Тому, як ми вважаємо, студент має таку базову мотивацію, яку він мав ще у школі, тобто школі належить провідна роль у формуванні мотивації не тільки школярів , а як наслідок і у студентів. Тому розвиток правильної мотиваційної спрямованості має супроводжуватися і впливом на емоційне ставлення до навчання. Щоб зацікавити роботою потрібне гармонійне поєднання мотиваційного, змістового, процесуального та розвивального компонентів навчальної діяльності. Зміст має привабити чимось незвіданим, сприяти розвивальним дидактичним цілям. Студент повинен зрозуміти значущість навчального матеріалу, а викладач створити оптимальне навчальне середовище для реалізації сутнісного потенціалу кожної особистості.

І, звісно, викладач повинен пам’ятати, що студент – це не машина для постійного вивчення матеріалу, а жива істота із власними почуттями і поглядами. Тому сучасний викладач радше подбає про те, аби перетворити навчальний процес на ефективну співпрацю із студентами, а не на стосунки керівника та підлеглих. Коли ставлення педагога до студента є ставленням до особистості, до ймовірного колеги у майбутньому – це підносить викладача на належний щабель і є найкращим стимулом. А ще – таке ставлення допоможе йому самому навчитись у студентів багатьом корисним речам. Тому що вчитись можна і варто протягом всього життя. І не лише студентам.

Тобто завдання вищого навчального закладу, який має студентів здебільш не мотивованих на успіх в опануванні знаннями, – організувати систему психолого-педагогічного забезпечення навчального процесу, яка б відповідала сьогоднішнім реаліям. Та ефективність роботи викладача в сучасних умовах залежить переважно від його психологічної установки на студента як на суб’єкта, а не об’єкта навчальної діяльності.

Література:

1. Гончаренко С. У., Мальований Ю. І. Гуманітаризація загальної середньої освіти // Початкова школа. – 1995. – №№ 3, 4.

2. Орлов Ю. Б.,Творогова Н. Д., Шкуркин В. И. Стимулирование побуждения к учению. М., 1988.

3. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.

4. Формирование интереса к учению у школьников / Под ред. А. К. Марковой. М., 1986.

5. Скляр П. П., Скляр О. П. Урахування ціннісних орієнтацій молоді як одного з провідних чинників мотивації навчання у вищому навчальному закладі. В зб. Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки. - Луганськ : СНУ ім. Володимира Даля, 2002.-№2 (4). С. 203 – 208.

6. Скляр П. Мотивація навчальної діяльності студентів // Соціальна психологія. - 2004. - № 5 (7). - C.95-108.