Політологія/ 6.Проблеми взаємодії влади та суспільства

Науменко О.Д.

Науковий керівник: кандидат політології, доц. Халілова-Чуваєва Ю.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. Михайла Туган-Барановського, Україна

Політичне маніпулювання як засіб керування суспільною свідомістю

Основою політики є влада. Вона сприяє задоволенню цілого комплексу інтересів, групових і особистих. У той же час вона є об'єктом боротьби і співпраці різних груп, партій, рухів, а також індивіда і держави. У міру розвитку суспільства і самої структури влади змінювалися і засоби і методи її здійснення. Політичний вплив можна здійснювати свідомо через механізми переконання та навіювання, і несвідомо, коли даний процес відбувається на основі психологічних ефектів зараження та наслідування. Але існує тонка межа, коли політичний вплив переходить в політичне маніпулювання.

Метою роботи є розгляд сутності та форм політичного маніпулювання як засобу керування суспільною свідомістю.

Цю актуальну у наш час тему вже не раз розглядали такі вітчизняні вчені як О. Гринкевич, Л. Кочубей, В. Недбай, В. Смірнов, А. Соловйов та інші.

Політичне маніпулювання - це приховане управління політичною свідомістю і поведінкою людей з метою примусити їх діяти або не діяти в інтересах маніпуляторів, нав'язування волі маніпулятора об'єкту маніпулювання у формі прихованого впливу [3, c. 300]. Тобто, це вплив на політичну свідомість з метою формування певного виду політичної поведінки.

В даний час маніпуляція є одним з головних інструментів управління, що знаходиться в руках невеликої правлячої групи політичної еліти. Способів маніпуляції досить багато, але головним все ж є контроль над інформацією. Найбільшу небезпеку у свою чергу представляє використання ЗМІ у політичному маніпулюванні. Політичні маніпуляції вже зараз виходять за рамки внутрішнього національного інформаційного поля, набуваючи глобальний (міжнародний) характер.

Маніпулювання на політичній арені виконує перш за все такі функції як:

· регулювання: спрямування поведінки об'єктів у певному напрямі;

· маскування: камуфлювання справжніх намірів маніпулятора;

· захисну: фронтальна атака супротивника;

· адаптивну: пристосування стратегії, тактики маніпулювання до ситуації;

· мобілізаційну: формування комплексу спонукань, які забезпечать необхідну дію чи бездіяльність об'єкта маніпулювання. [1, c. 441].

Функції маніпулювання пояснюються основними завданнями, які воно повинно виконати: залучення і утримання уваги, формування маніпулятору сприятливого іміджу.

При впливі на культурне ядро має значення наявність каналів комунікації, через які цей вплив здійснюється. Контроль правлячої еліти над засобами масової інформації ускладнює для контреліти завдання здійснення такого впливу [2, c. 248]. Тобто, представникам влади необхідно контролювати свідомість суспільства і, якщо ЗМІ повністю підкорені їм, то вони не мають гідних конкурентів на політичній арені.

За для маніпуляцій масовою свідомістю у політиці використовують різні техніки і методи: напівправда (тобто детально повідомляється про малозначні факти, але замовчується про факти більш важливих подій, або інформація свідомо подається помилковою); наклеювання ярликів (для компрометації певних діячів їм дається непристойна визначення, яке сприймається однозначно негативно масовою аудиторією). Також можливе вибудовування лінгвістичного ряду залежно від симпатій інформаційного ресурсу, демонстрація політичного діяча в непривабливому ракурсі, або за допомогою ретельно змонтованих кадрів.

Не менш значну роль в політичному маніпулюванні мають посилання і демонстрація результатів сфабрикованих опитувань громадської думки. Значній частині людей властиво примикати до більшості зі страху залишитися в ізоляції, і тому така інформація може схилити людину прийняти не властиве ій рішення.

Певною мірою зняти маніпуляційний ефект можливо тоді, коли в суспільстві існують дійсно незалежні ЗМІ, що працюють в умовах різноманітності і змагальності у завоюванні уваги і довіри аудиторії. При наявності різних підходів до висвітлення однієї і тієї ж проблеми, у глядачів виробляється критичний підхід до осмислення інформації, і тоді ЗМІ не формують установки громадян, а інформують їх про хід політичного процесу.

Таким чином, маніпулювання займає чимало важливу позицію в житті і діяльності суспільства. При визначенні такого феномена як маніпуляція слід зазначити, що це вид психологічного впливу (на противагу фізичному впливу і загрозам), що воно проводиться приховано, непомітно для об'єкта маніпуляції та вимагає певних навичок і майстерності. І, наостаннє, людина, на яку направлено маніпуляційний вплив є "об'єктом", а не повноправним учасником комунікативного діалогу.

Тому необхідно боротися з маніпуляціями політичної еліти, інакше можна загрузнути в споживчій рутині, втратити себе як особистість і стати одним з усієї маси людей, що діє з точки зору інтересів, нав'язаних ззовні. Стає за потрібне відстоювання власної думки, незалежності і індивідуальної свободи вибору. Але для найефективнішої боротьби з політичним маніпулюванням суспільству необхідно об'єднатися, тому що поодинці боротися з цим явищем досить складно.

Література:

1. Литвиненко С. Політико–психологічні маніпуляції як засіб керування масами / С. Литвиненко // Гілея: науковий вісник. - 2013. - № 75. - С. 440-443.

2. Смирнов Д.Н. Политическое манипулирование  и  технология  «умных толп» как средства борьбы за гегемонию// Смирнов Д.Н. / Известия Российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена. - 2008. - № 67.- С. 247-250

3. Соловьев А.В. Сущность политического манипулирования: теоретический аспект// Соловьев А.В. / Трибуна молодого ученого. - 2013. - №2.- С. 299-301