Право / 10. Хозяйственное право

к.ю.н. Токунова А.В.

Інститут економіко-правових досліджень НАН України

Партнерство держави та бізнесу в енергетичній сфері: актуальність та напрями розвитку (на підставі досвіду Німеччини)

Неможливо не погодитися із твердженням, що одним із ключових аспектів енергетичної безпеки держави, незалежно від обраного нею економічного курсу та поточної економічної ситуації (криза або підйом), є побудова відносин партнерства між державою та суб’єктами господарювання [1, с. 58]. Справді, об’єднання можливостей двох настільки потужних сил, як держава і бізнес, має принести вражаючі результати. Разом із тим, обидві з цих сторін прагнуть до максимізації власних вигод. До того ж тут ситуація складається інакше, ніж, наприклад, у випадку партнерства двох суб’єктів господарювання або співробітництва двох державних установ, оскільки цілі цих сторін є дуже різними, а часто й протилежними. Отже, в даному випадку необхідним є розроблення специфічних підходів узгодження та співробітництва інтересів. Безперечно, доцільним при цьому є вивчення зарубіжного досвіду організації державно-приватного партнерства (далі – ДПП). Метою даної роботи є розгляд окремих аспектів практики організації ДПП у Федеративній Республіці Німеччина, із здійсненням пропозицій щодо шляхів запозичення корисних надбань Україною.

Німеччина (ступінь енергетичної безпеки якої незважаючи на сировинний дефіцит енергетичних ресурсів, є достатньо високим) є одним із лідерів в галузі державно-приватного партнерства (поряд із США, Великобританією та Францією) [2, с. 8]. Німецька влада активно залучає до участі у нових проектах приватний капітал, використовуючи для цього такі засоби як організація і проведення конкурсів з реалізації енергозберігаючих кредитів, надання пільг в оподаткуванні та отриманні кредитів.

Активну позицію у проведенні конкурсів енергозбереження займає Німецьке енергетичне агентство (DENA), товариство з обмеженою відповідальністю, яке є федеральною структурою. Засновниками DENA є держава і Кредитне відомство поновлення і розвитку (KfW). Агентство займається широким колом таких завдань як моніторинг енерговитрат, аналіз паливно-енергетичного балансу країни та динаміки цін на енергоносії, розробляє стратегію будівництва електричних установок на поновлюваних джерелах енергії, планує модернізацію діючих електростанцій, здійснює торгівлю емісійними квотами, організує спільну реалізацію новітніх проектів, консультує владні органи з питань ефективного використання енергії, веде активну пропагандистську і роз’яснювальну роботу серед населення [3].

Слід зазначити, що в Німеччині відсутній окремий законодавчий акт, що регулює ДПП. У 2005 р. було прийнято закон про прискорення ДПП, що вніс зміни в інвестиційне, бюджетне, податкове, антимонопольне законодавство, а також низку інших документів. Основна маса проектів ДПП реалізується на підставі стандартних контрактів про ДПП. При цьому окремі положення контрактів можуть змінюватися залежно від того, як буде оцінено ризики публічного партнера та стан його бюджету. Подібну оцінку здійснюють державні органи у вигляді Центрального банку, Федерального управління фінансового нагляду, Федеральної статистичної служби [4].

Таким чином доцільним є здійснення наступних запозичень. По-перше, необхідним є визначення сфер, в яких впровадження/посилення ДПП буде корисним, і модернізація відповідних галузевих нормативно-правових актів в напрямі посилення даної співпраці. Видається, що здійснення такого визначення можливо лише в рамках певних планових документів (стратегій, програм тощо). Справедливим буде зазначити, що попередню роботу в даному напрямі вже проведено, зокрема, в рамках Концепції розвитку ДПП в Україні на 2013-2018 рр., схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. № 739-р. Разом із тим, вказаний документ є дещо відірваним від практики модернізації окремих галузей, оскільки він лише рамково відсилає до трьох нормативних актів, серед яких немає Законів про внесення змін до певних галузевих нормативних документів. Тобто, початок реалізації запропонованої вище ідеї, покладений, проте необхідно продовжити дану роботу.

Також пропонується розроблення як мінімум примірних угод для укладення договорів у ДПП, при цьому доцільним є створення таких «шаблонів» для кожної із визначених як пріоритетна галузей.

Література:

1. Джумальгедиева Г.Д. Государственно-частное партнерство как ключевой аспект энергетической политики / Г. Д. Джумальгедиева // Бизнес, менеджмент и право. – 2010 . – № 1. – С. 54-58.

2. Лихачев В. Практический анализ современных механизмов государственно-частного партнерства в зарубежных странах, или как реализовать ГЧП в России [Электронный ресурс] / В. Лихачев, М. Азанов // Государственно-частное партнерство в зарубежных странах, или как реализовать ГЧП в России: сборник материалов Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации. – Режим доступа: http://council.gov.ru/media/files/41d44f243d8be7603d1f.pdf.

3. Шевченко В. Використання енергозберігаючих технологій в країнах ЄС: досвід для України [Електронний ресурс]: аналітична записка / В. Шевченко // Офіційний сайт Національного інституту стратегічних досліджень. – К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2012. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/262/.

4. Шмелева Е. Немцы верят в «Геркулеса»: интервью с исполнительным президентом немецкого Объединения финансистов и консультантов в сфере государственно-частного партнерства Рольфом-Рогером Хепнером / Е. Шмелева // Российская Бизнес-газета. – 2013. – № 888. – 19 марта. – 12 полоса.