Право/ 5.Уголовное право и криминология

к.ю.н. Фрідман-Козаченко М.М.

доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України

Діяльність прокуратури щодо додержання прав та законних інтересів осіб, які відбувають покарання: досвід зарубіжних країн

Удосконалення стандартів пенітенціарної системи – один із напрямів України на шляху до Європейського Союзу. Шляхом до виконання цих завдань є формування відповідної системи органів виконання покарань. Людина, її життя та здоров’я, честь i гідність, недоторканість й безпека відповідно до Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.

Крім того, зі вступом України до Ради Європи та прийняттям нової Конституції перед Україною постала нагальна потреба приведення українського пенітенціарного законодавства у відповідність із конституційними положеннями стосовно забезпечення реалізації принципу верховенства права у процесі розбудови суверенної демократичної держави та європейськими стандартами щодо умов тримання засуджених в установах виконання покарань [1].

На думку Д.І. Голосніченко щодо рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2010 від 30.09.2010 р., повноваження прокуратури були не адекватними демократичній правовій державі, необхідним вбачається вироблення відповідної моделі нових її повноважень. Історичний огляд та аналіз зарубіжних джерел щодо повноважень свідчить про те, що запроваджувалась прокуратура як представник держави і її роль зводилась до нагляду за дотриманням приписів держави при вирішенні конкретних юридичних справ, і ніяким чином прокуратура не розглядалася як інституція, яка від імені держави втручається в приватне життя [2].

До основних проблем, які впливають на формування системи державного управління у сфері виконання покарань слід віднести: по-перше, відсутність чіткого визначення статусу Державної кримінально-виконавчої служби України в системі органів, які забезпечують реалізацію кримінальних покарань; по-друге, наявність певних дублювань у повноваженнях, якими наділено як Державну кримінально-виконавчу службу України, так і Державну пенітенціарну службу України [2].

Аналіз зарубіжного досвіду діяльності системи виконання покарань надав можливість зробити висновок про процес удосконалення відбування покарання. Що підкреслює про тенденцію до пом’якшення умов тримання засуджених, що знаходять свій прояв у створенні нормальних санітарно-гігієнічних умов, використанні педагогічних і психологічних заходів і методів впливу на засуджених, опрацюванні і здійсненні на практиці певних програм соціальної терапії, організації дозвілля [3].

Як визначено в літературі, “у країнах Європи по-різному вирішується питання конституційного врегулювання організації і діяльності прокуратури. За їх обсягом країни Європи можна поділити на такі групи:

- у конституціях прокуратурі присвячені самостійні структурні елементи (Албанія, Словаччина, Угорщина, Україна);

- положення про прокуратури містяться в окремих підрозділах, які входять до складу розділів, присвячених судовій владі (Словенія, Португалія);

- прокуратурі присвячені окремі статті у відповідних розділах і підрозділах (Болгарія, Грузія, Іспанія, Литва, Росія, Чехія, Фінляндія);

- слово “прокурор” використовується у конституціях лише щодо службових осіб органів прокуратури окремих країн, зокрема, тих, які поряд із суддями входять до складу магістратури (Бельгія, Італія, Греція, Нідерланди, Франція, Швеція);

- у конституціях відсутні будь-які згадки про прокуратуру, а її організація і діяльність регулюються виключно ординарними законами (Австрія, Данія, Естонія, Норвегія, Німеччина, Польща, Швейцарія)” [4].

Повноваження, завдання та функції органів прокуратури зарубіжних країн фактично не залежать від форми державного правління і форми державно-територіального устрою, так як органи прокуратури перш за все забезпечують реалізацію публічних інтересів держави й суспільства у сфері функціонування правової і судової системи. Не дивлячись на це існує чіткий взаємозв’язок між повноваженнями органів прокуратури та типом політичного режиму – чим вищий ступінь розвитку демократії, тим вужче коло наглядових «прокурорських» повноважень.

Література:

1. Шутий М. Актуальні проблеми діяльності пенітенціарної системи в Україні: сучасний стан і способи реформування // Публічне право № 1 (13). – 2014.

2. Голосніченко Д.І. Прокурорський нагляд: питання історії та сучасного зарубіжного досвіду. – електронний ресурс. – режим доступу: file:///C:/Users/%D0%9C%D0%B0%D1%88%D0%B0/Downloads/VKPI_soc_2012_2_18.pdf

3. Чахошвілі О.Ш. Зарубіжний досвід діяльності системи виконання покарань / Чахошвілі О.Ш., Микитась І.М. // Вісник Академії адвокатури України №3(22). – 2011. – С. 133-139.

4. Конституции государств Европы: В 3-х т. – М.: Норма, 2002.