Экономические науки/2.Внешнеэкономическая деятельность.

Начичоко О.Д.

Буковинська державна фінансова академія

Необхідність побудови конкурентоспроможної національної економіки в умовах глобалізації

 

Економічна ситуація, що склалася в Україні не є сприятливою для налагодження конкурентоспроможності економіки. До негативних факторів, які впливають на економічну ситуацію в Україні слід віднести передусім значно нижчий від більшості розвинених країн світу професійний та культурний рівні людини-працівника, зростаючу дискваліфікацію значної частини найманих працівників, внаслідок масового безробіття, критичний стан здоров'я більшості населення.

За  індексом людського розвитку,  розрахованим ПРООН,  Україна перемістилася з 54 місця в світі у  1992  році,  на 91 місце у 1997 році, 74 місце у 1999 році, 131 в 2007 році. Варто шукати вихід України з ситуації, що склалася на геополітичному просторі [3].

Крім того, до загроз в економіці відноситься надзвичайно високий ступінь фізичної (понад 70%) та моральної зношуваності (понад 95%) основних фондів, значна виснаженість сільськогосподарської землі, катастрофічно низький рівень впровадження нової техніки, відсутність навіть простого відтворення основних фондів, масовий відтік за кордон кадрів найвищої кваліфікації, трьохкратне скорочення витрат на розвиток освіти, сировинна та енергетична залежність здебільшого від однієї країни, використання застарілих форм й методів організації виробництва, систем заробітної плати.

Обладнання на шахтах, металургійних та хімічних заводах востаннє оновлювалося в 70-х роках ХХ століття. В такому випадку доцільно інвестувати кошти в розвиток промисловості, науково-технічного прогресу;  Україні ж варто залучати інвестиції.

В межах технологічного способу виробництва найбільшими загрозами для України є низька продуктивність праці, висока енергомісткість, матеріаломісткість продукції, відсутність могутніх національних компаній, які могли б конкурувати з іноземними ТНК та надмірно висока частка базових галузей. За листопад 2008 року по відношенню до листопаду 2007 року виробництво у сфері промисловості знизилося на 28,6%, що є досить негативним фактором [7].

Панування в нашій країні з 2000 року сировинно-орієнтованої експортної моделі розвитку сталося завдяки дешевизні енергетичних і трудових ресурсів та можливостей "оптимізації" податкового навантаження. Це створило ілюзію конкурентоспроможності національної економіки і обумовило зволікання із розв'язанням основних суперечностей.

Криза, в якій ми опинилися внаслідок глобалізації, має не лише економічний, але взагалі системний характер. При умові мобілізації накопичень вихід може забезпечити лише сильна модель реформування. Йдеться про одночасне здійснення двох підходів:

 а) часткової (оптимальної) переорієнтації цінових та інших економічних регуляторів у бік забезпечення відтворювальних процесів на підприємствах внутрішнього сектора;

б) реконструкції і переструктурування виробничо-технологічного простору країни, які супроводжувалися б ліквідацією і перепрофілюванням безперспективних підприємств [4].

Дуже важливо для України зменшити рівень безробіття, щоб нас не спіткала така ситуація, яка склалася в Англії за правління М. Тетчер. Здавання землі в оренду іноземним компаніям  в значній мірі збільшило б доходність державного бюджету.

Також, можна збільшити ставки ввізного мита з метою підтримки національного товаровиробника через стимулювання експорту та зниження імпорту. Зокрема, доцільним буде вивіз за кордон продукції харчової галузі і стримування імпорту іноземних продовольчих продуктів.

Вступ України до СОТ, змушує її приймати рішення й зобов'язання, які реально випливають з адекватного розуміння сучасних світових господарських процесів. Як результат, ми маємо розв'язати завдання, яке на думку відомого економіста І. Бураковського можна назвати „потрійною модернізацією", котра крім вище зазначених підходів включає модернізацію регуляторного середовища й економічної культури. Головним вектором такої модернізації повинно бути підвищення конкурентоспроможності України в глобальній економіці [1].

Історичний досвід новітньої історії показує, що масштаби наслідків похибок у діяльності людей зростають разом із масштабами самої діяльності.

Разом із тим невизначеність акцентів зовнішньої політики і незбалансованість її напрямів, що прикривалася терміном "багатовекторність" завдали і завдають країні багато лиха. Більше того, сьогодні, в умовах нестійкої ситуації світової безпеки і перекроювання її ландшафту, Україна й сама опинилася в хиткому стані щодо системи власної безпеки.

Отже, нам необхідно запроваджувати свою національну стратегію розвитку економіки, запозичивши досвід провідних країн таких як Індія, Китай, які зуміли в умовах глобалізації суспільства забезпечити на базі спрямованої на оптимальне використання надбаного позитивного підґрунтя та на основі фінансових, людських, організаційних ресурсів побудувати конкурентоспроможну національну економіку. Проте, усі згадані заходи не можливі без однієї складової, а саме без побудови справжнього громадянського суспільства.

 

Література:

1.            І.Бураковський. Шлях України до СОТ: суб'єктивні нотатки про українську економічну політику //Дзеркало тижня.-2005.-№39.-С.2.

2.             Б. Гаврилишин. Час глобалізації: сценарії для України і Росії — загрози і шанси// День.-2001.-  №66.

3.     Дєдик В. Про світову фінансову кризу і шляхи виходу з неї.// Форум ВО "Свобода".-26.10.2008.

4.     С.И.Соколенко. Глобальные рынки XXI столетия. Перспективи Украины. - К.: Логос, 1998. Не такі ми бідні як прибідняємось// Українська правда.-12.03.2008.

5.     www.ukrstat.gov.ua