Філологічні науки / 4 Синтаксис: структура, сематика, функція

Дерев’янко Л.І.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, Україна

Особливості функціонування каузальних прийменниково-іменникових конструкцій у художньому та офіційно-діловому стилях

Відомо, що всі явища, події, процеси в природі, суспільстві й мисленні зумовлюються іншими явищами, процесами, тобто є взаємопов’язаними. Мовознавча категорія причиновості співвідноситься з філософською, але не тотожна їй. У лінгвістиці „причиновий“ – той, що має значення причини, вказує на причину.

Із філософського погляду, певне явище, процес або подія є причиною, якщо: 1) перше передує другому в часі; 2) перше є необхідною умовою, посиланням або основою виникнення, зміни чи розвитку другого. Причина і наслідок існують об’єктивно, в нерозривному зв’язку.

Лінгвістична категорія причини – це мовні засоби (лексичні й граматичні), за допомогою яких установлюються каузальні відношення суб’єктивної та об’єктивної дійсності, відтворені у реченні. У мовознавстві термін „причина“ співвідноситься з обставиною як другорядним членом речення. Каузальні конструкції є властивими всім стилям сучасної української літературної мови.

Причиново-наслідкові відношення виражаються у внутрішньосинтак-сичній структурі речення сполученням іменника в непрямому відмінку з прийменником, одиничним дієприслівником або дієприслівниковим зворотом і прислівником.

У художньому стилі наявні всі зазначені способи реалізації обставин причини. Найчастіше вони виражаються поєднанням іменника в непрямому відмінку з прийменником. Функції прийменників і відмінків у мові співвідносні: вони виражають відношення іменника до інших слів у реченні, але відмінки роблять це дещо загальніше, ніж прийменники. Зв’язки прийменника з тим чи іншим відмінком зумовлені відповідністю значень прийменника й відмінкової форми. При цьому прийменник посилює значення відмінкової форми, уточнює, конкретизує її. Цим пояснюється той факт, що з удосконаленням та розвитком будови мови численні безприйменникові конструкції замінюються зворотами, які точніше, повніше виражають зв’язки між предметами. Як свідчать факти мови і як зазначають лінгвісти [1, с.147-149; 2, с. 38-47], найбільш поширеною прийменниково-іменниковою конструкцією, вживаною в сучасній українській мові зі значенням причини є конструкція „прийменник ВІД\ОД + іменник у родовому відмінкові“. Прийменник ВІД у складі каузальних сполук художнього стилю має своїм фонетичним факультативним варіантом прийменник ОД: „Мати дивиться на неї, од злості німіє“ (Т. Шевченко). Обидва фонетичні варіанти ВІД/ОД рівнозначні (не відчувається якоїсь відмінності у їх значенні). Однак кожний із них має додаткову диференційну ознаку: в певній комунікативній ситуації може задовольняти потреби стилю, зокрема бути засобом евфонії, а також засобом створення певного ритмічного малюнка: „Та ні, трохи знаю, – неохоче відповів Чорнокрижний і поморщився мов од зубного болю“ (М. Стельмах). Прийменник ВІД у наведеному реченні порушував би закон милозвучності мови. У варіантному ряді прийменників ВІД\ОД домінантою є слово ВІД.

У структурі моделі „прийменник + іменник у родовому відмінку“ значення причини реалізується і конструкцією „прийменник З (ІЗ, ЗІ) + іменник у родовому відмінкові“. Із прийменником З (ІЗ, ЗІ) сполучаються іменники, які виражають різні почуття людини: „Пішов кобзар по улиці – З журби як заграє!“ (Т. Шевченко).„Гніздечко знайшли зруйнованим, а потім самі ж і пошкодували за свій вчинок, і з жалю пісню про той випадок склали, створили на безвік…“ (О. Гончар).

Констукція „прийменник ЧЕРЕЗ + іменник у знахідному відмінкові“ є менш продуктивним засобом вираження причини у художньому стилі, проте такі сполуки теж уживаються, як правило, при дієсловах: „А ми через свою недалекоглядність випускаємо з рук землю…“(М. Стельмах). У цьому ж стилі трапляються також сполуки „прийменник НА + іменник у місцевому відмінкові“: „Сьогодні на радощах хоч трохи розійшовся“ (М. Стельмах).

У мові ділової документації також досить часто використовуються причинові конструкції. Вони не відзначаються такою багатоманітністю щодо засобів реалізації, як у художній літературі. У ділових паперах поширеними є причинові прийменнико-іменникові конструкції, найпродуктивніші серед них, на наш погляд, структури „прийменник У ЗВ’ЯЗКУ З + іменник в орудному відмінку“, „прийменник ЧЕРЕЗ + іменник у знахідному відмінкові“, які є синонімічними: „У зв’язку з порушенням Вами умови п. 17 укладеної спільної Угоди № 4-а від 10.08.2008 щодо пакування виготовленої продукції у водонепроникну тару під час транспортування залізницею ми наполягаємо на виготовленні нової партії проспектів до 29.12.2008“ (Службовий лист). „Доводжу до Вашого відома, що через недосвідченість інженером Павленком І.П. було допущено грубі помилки в експлуатації нового обладнання“ (Доповідна записка). Обидві каузальні конструкції є рівнозначними, не виявлено якихось відмінностей у їх семантиці: „Не відвідував заняття у зв’язку з хворобою“ (Пояснювальна записка) і „Не відвідував заняття через хворобу“ (Пояснювальна записка).

Явище синонімії спостерігаємо і розглядаючи причинові сполуки „прийменник ЗГІДНО З + іменник в орудному відмінку“ та „прийменник ВІДПОВІДНО ДО + іменник у родовому відмінкові“: „Доводжу до Вашого відома, що згідно з чинним законодавством будуть вжиті необхідні запобіжні заходи“ (Доповідна записка). „Відповідно до наказу керівника установи змінено графік роботи працівників“ (Положення). Ці конструкції є активно вживаними в офіційно-діловому стилі.

Прикметно, що поряд із поданими вище каузальними конструкціями, в оформленні яких беруть участь вторинні прийменники (У ЗВ’ЯЗКУ З, ЗГІДНО З, ВІДПОВІДНО ДО), в мові ділових паперів використовуються причинові сполуки зі складеними прийменниками З ОГЛЯДУ НА, У ВІДПОВІДЬ НА, НА ВИКОНАННЯ, У(В) ПОРЯДКУ, котрі поєднуються з іменниками у непрямих відмінках: „З огляду на обставини, що склалися, ми змушені вжити термінових заходів“ (Доповідна записка). „У відповідь на численні прохання робітників відділу змінено посадові інструкції“ (Службовий лист). „На виконання вимог чинного законодавства на порушників трудової дисципліни будуть накладені штрафні санкції“ (Положення). „У порядку обміну досвідом відрядити до підприємства-партнера старшого менеджера відділу постачання Петренка Юрія Івановича“ (Наказ).

Часто вживаними є сполуки „прийменник З (ІЗ, ЗІ) + іменник у родовому відмінкові“: „Зі службового обов’язку змушений був ужити необхідні запобіжні заходи“ (Пояснювальна записка). Типовою для мови ділової документації є конструкція „прийменник У + іменник у місцевому відмінкові“: „Громадянин Кравцов Д.С. викликаний до обласного управління народної освіти у службових справах“(Службовий лист).

Зазначимо, що для офіційно-ділового стилю каузальні конструкції типу „прийменник ВІД/ОД + іменник у родовому відмінкові“ не характерні. Це пояснюється тим, що функцію залежного компонента регулярно виконують іменники – назви почуттів; психічного, фізичного, фізіологічного станів; дій і процесів, притаманних суб’єктові; назви явищ природи, які не є властивими офіційно-діловому стилю, оскільки належать до загальновживаної емоційно забарвленої лексики. У художньому стилі зазначені сполуки є найбільш продуктивними: „А кінь аж хитається від утоми“ (М. Стельмах). „Зуби кришились від люті, а що ми могли?“ (О. Гончар).

Отже, причинові сполуки є досить уживаними в художньому та офіційно-діловому стилях. Щодо семантико-синтаксичних засобів вираження каузації, то значну функціональну активність мають прийменниково-іменникові конструкції. Зазначимо, що первинні прийменники у складі причинових прийменниково-іменникових конструкцій більш властиві мові художньої літератури. В офіційно-діловому стилі частіше використовуються вторинні прийменники. Структури з прийменником ВІД/ОД виступають як продуктивний тип вираження причинових відношень у художньому стилі й водночас не є характерними для офіційно-ділового стилю.

Література:

1. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К.: Наук. думка, 1992. – 220 с.

2. Руденко Л.М. Обставинна детермінація в структурі тексту (семантико-синтаксичний і стилістичний аспекти). – К.: Україна-Віта, 1996. – 213 с.

3. Степаненко М.І. Каузальна сфера „абстрактна причина“ і її місце в структурі простого речення (семантична і формально-граматична характеристика) // Південний архів: Збірник наукових праць. Філологічні науки. – Херсон: ХДПУ, 2001. – Вип. Х. – С. 189-194.