Гусак О.М.

ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН

ОСНОВНІ ЗАДАЧІ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Науково-технічна політика державного та регіонального аграрного сектору економіки являє собою комплексний процес, який включає принципи організації наукової та інноваційно-інвестиційної діяльності, технічного, технологічного та інформаційного забезпечення сільськогосподарського виробництва та суміжних з ним галузей та виробництва, розробки нової наукової продукції та обґрунтування форм її реалізації на господарствах, підприємствах, корпораціях.

Виходячи з цього, визначені першочергові задачі стійкого розвитку агропромислового виробництва на основі освоєння інновацій в регіональному аграрному секторі економіки, основними з яких є обґрунтування пріоритетних напрямків науково-технічного, інноваційного та інвестиційного розвитку з врахуванням регіональних умов, правове та фінансове забезпечення освоєння інновацій та взаємодія з науковими організаціями, найбільш ефективних форм та методів управління організації та стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності (див.табл. 1.).

Таблиця 1.

Основні задачі інноваційно-інвестиційного розвитку державного агропромислового виробництва

1. Визначення пріоритетів розвитку науково-технічної , інноваційної та інвестиційної сфер, організаційних та економічних механізмів інноваційно-інвестиційної діяльності.

2. Розробка регіональних програм науково-технічного розвитку в умовах переходу до інноваційно-інвестиційного типу економічного розвитку на період до 2015 року.

3. Забезпечення пріоритетності фінансування фундаментальних та прикладних досліджень, їх реалізації у формі державних програм та проектів, активізації прогнозних систем дослідження в галузі розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності на підприємствах та об’єднаннях.

4. Визначення ефективних форм науково-технічного та інноваційного розвитку, підтримка наукових колективів та наукових розробок, зайнятих у реалізації інновацій та нововведень.

5. Розвиток правових основ та механізмів функціонування державних, регіональних центрів науки та високої технології, які об’єднують організації з підготовки кадрів, проведення наукових досліджень та виконання наукових розробок, реалізація наукової продукції.

6. Створення механізмів захисту інтелектуальної власності.

[Власні розробки автора]

Науково-технічна політика охоплює всі структурні ланцюжки аграрного сектору економіки, які визначають науково-технічний прогрес, і тому повинні розроблятися за напрямами системи ведення сільського господарства, яка пов’язана з комплексним використанням агрокліматичного потенціалу, природного, виробничого та наукового потенціалу. Тільки в цих умовах науково-технічна політика реалізується на основі системного підходу, врахування факторів засвоєння інновацій.

Інноваційну діяльність з науково-технічною політикою державного та регіонального аграрного сектору економіки слід розглядати не тільки з позиції покращення систем ведення агропромислового виробництва з врахуванням агрокліматичного, природного, виробничого і науково потенціалу на основі введення інновацій та нововведень, але і з врахуванням удосконалення управлінських, економічних, соціальних та екологічних факторів аграрної сфери економіки.

При цьому науково-технічна політика визначається як виробництво нових знань та технологій, методичних рекомендацій з наступним їх освоєнням у вигляді інновацій у виробничих процесах структур аграрної сфери економіки, сприяє інтеграції науки у виробництво, створенню нових структурних елементів аграрної сфери економіки у формі державних та регіональних інноваційних систем.

Сучасна державна інноваційна система аграрної сфери економіки являє собою сукупність взаємодіючих суб’єктів державного та недержавного сектору економіки, які здійснюють інноваційну та інвестиційну діяльність в агропромисловому виробництві на основі формування економічних та організаційно-управлінських механізмів.

Державна інноваційно-інвестиційна система аграрної сфери економіки формується з метою об’єднання зусиль державних та регіональних органів управління сільським господарством, організацій науково-технічної та освітньої сфер, підприємницького сектора, фінансово-кредитної системи, недержавних та суспільних організацій із засвоєння інновацій в інтересах швидкої реалізації результатів інтелектуальної діяльності в агропромисловому виробництві та на ринках наукової та науково-технічної продукції.