Амеліна С.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Щодо мовного вираження категорії „воля” у сучасній німецькій мові

У „Філософському словникові” пропонується таке визначення категорії „воля”: „Воля – це свідома цілеспрямованість людини на виконання тих чи інших дій. Виражений через призму внутрішніх умов суб’єкта (потреби, інтереси, бажання, знання тощо) об’єктивний світ створює для неї можливість ставити різні цілі, приймати рішення, діяти так чи інакше” [2, с.606].

До категорії „воля” зверталися представники різних філософських напрямів і течій. Так, Аристотель вважав, що у розумній частині душі зароджується воля, а у тій, яка основана не на розумі – бажання і пристрасті. Ф.Ніцше, навпаки, відзначав, що воля не керується розумом [3]. Засновниця теософського руху О.П.Блаватська розглядала співвідношення між волею і бажанням таким чином: „Але що таке воля? До тих пір, поки сила, яка примушує людину діяти, викликається зовнішніми предметами, ми називаємо її бажанням, але коли та ж сила починає виходити із самої людини, складаючись із її внутрішнього досвіду, яким керує розум, тоді ми даємо їй назву волі. Отже, бажання і воля лише два полюси однієї і тієї ж сили” [1, с.17].

Не дивлячись на розбіжності у поглядах щодо трактування поняття „воля”, спільним для філософів є те, що вони розглядають „волю” і „бажання” як категорії, тісно пов’язані між собою. Ми вважаємо, що „бажання” є більш вузьким поняттям, ніж „воля”, і, таким чином, складовою частиною „волі”.

Мікрополе „воля” включає, на нашу, думку, такі складники:

· неусвідомлене або підсвідоме бажання. Для вираження цього виду волі у сучасній німецькій мові вживаються безособові конструкції es drängt, es verlangt, es stachelt an, es treibt nichts.

· усвідомлене бажання. Для того, щоб відобразити цей вид бажання, використовуються такі дієслова і словосполучення: wollen, möchten, wünschen, Lust haben – keine Lust haben.

· намір, який виражається за допомогою таких дієслів і виразів: sich anschicken, sich vornehmen, Absicht haben, beabsichtigen, im Begriff sein, vorhaben, dabei sein.

· спонукання. Ми вважаємо, що спонукання – це вираження волі суб’єкта, спрямоване на інший суб’єкт з метою здійснити через нього певну дію. Для вираження спонукання у сучасній німецькій мові використовується велика група дієслів: ermahnen, bitten, beten, empfehlen, einladen, vorschlagen, aufrufen, auffordern, fordern, appellieren, ermöglichen, nicht erlauben, befähigen, nicht gestatten, helfen, hindern, anweisen, beauftragen, anordnen, bedeuten, treben, heißen, befehlen, zwingen, nötigen, drängen, dringen, lassen, nicht lassen.

· воля як вимоги і норми суспільної моралі. Ці норми рівною мірою стосуються всіх членів суспільства, і відповідно до них суспільство оцінює певні вчинки чи дії окремої особи. Тому для вираження цього виду волі вживаються безособові конструкції із займенником es і оцінювальними прикметниками або іменниками. Регулювання дій людей здійснюється опосередковано, через оцінки: приємно – неприємно, доцільно – недоцільно, гарно – негарно, достойно – недостойно тощо. У сучасній німецькій мові для цього використовуються переважно безособові конструкції, зокрема: es ist angenehm – es ist unangenehm, es ist herrlich, es ist schön, es ist abscheulich, es ist verlockend, es ist gut, es ist besser, es ist nicht schlimm, es ist nicht gut, es ist richtig – es ist falsch, es ist albern, es ist dumm, es wäre eine Dummheit, es grenzt an Wahnsinn, es ist sinnlos, es hat keinen Sinn, es lohnt sich - es lohnt sich nicht, es ist sündhaft, es ist üblich - es ist nicht mehr angebracht, es ist mutig, es ist komisch.

· намагання (зусилля, спроба тощо) здійснити дію. Тут функціонують, напр., такі лексеми: sich Mühe geben, sich keine Mühe geben, sich mühen, etwas zu tun; sich mühen, etwas nicht zu tun; sich bemühen, sich nicht bemühen, bemüht sein, trachten, vermeiden. Вони слугують для вираження намагання суб’єкта діяти у відповідності з обставинами і нормами свого оточення. Часто ці намагання і спроби бувають пов’язані зі стримуванням своїх інстинктів і бажань.

Слід зазначити, що майже всі засоби використовуються попарно, тобто кожному компоненту, який вживається у ствердному значенні, відповідає компонент, який вживається для вираження заперечення, причому це не завжди одна й та сама лексема, до якої для вираження заперечення додається частка nicht. Наприклад, дієслова trachten – vermeiden використовуються як пара, у якій trachten виражає намагання виконати дію, а vermeiden – протилежність, тобто намагання уникнути її виконання.

Досить велика кількість лексем, які використовуються для вираження одного і того ж виду волі, пояснюється тим, що в кожному з них є свій центр, виражений найбільш загальним компонентом (виражений, здебільшого, модальним дієсловом). Так, наприклад, центром модальних компонентів, які виражають спонукання, є дієслово lassen. Решта модальних компонентів утворюють периферію і перебувають по відношенню до нього у стані додаткової дистрибуції [4].

Література

1. Блаватская Е.П. Закон причин и последствий, объясняющий человеческую судьбу / Е.П. Блаватская. – Л.: ИИК Северо-Запад, 1991. – 124 с.

2. Философский словарь / Под ред. И.Г.Фролова. – М.: Политиздат, 1987. – 516 с.

3. Philosophisches Wörterbuch. – Leipzig, VEB Bibliographisches Institut, 1965. – 560 S.

4. Helbig G., Schenkel W. Wörterbuch zur Valenz und Distribution der deutschen Verben. – Leipzig, VEB Bibliographisches Institut, 1969. – 560 S.