Право/Господарське право

Сидоренко Ю.М.

Національний університет державної податкової служби України

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ КРЕДИТОРІВ У ПРОЦЕДУРІ БАНКРУТСТВА

Розбудова в Україні ринкової економіки – шлях, яким держава рухається з 1991 р., – викликала, крім явних позитивних, також і негативні явища. З переходом до ринкової економіки Україну захлинула криза неплатежів, внаслідок чого діючі підприємства самі опинялися у ролі боржників, оскільки законодавство не могло належним чином захистити їхні інтереси. Така ситуація зумовила необхідність запровадження інституту банкрутства, який покликаний задовольнити вимоги кредиторів і водночас відновити платоспроможність боржника.

Таким чином, головною фігурою процедури банкрутства є кредитор. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі Закон) дається поняття кредитора як юридичної чи фізичної особи, у якої є вимоги до боржника щодо грошових зобов’язань, виплати заборгованості по заробітній платі. До числа кредиторів Закон відносить органи державної податкової служби, інші державні органи , що здійснюють контроль за правильним і своєчасним справлянням податків і зборів. Закон не встановив ніяких обмежень щодо суб’єктів, які мають статус кредиторів. Ними можуть бути будь-які українські, іноземні фізичні чи юридичні особи.

У процедурі банкрутства, як правило, бере участь не один кредитор. У Законі кредиторами називають практично всіх осіб , що мають грошові вимоги щодо боржника. Однак діючими фігурами процедури банкрутства є далеко не всі кредитори. На практиці досить часто постає питання: чому особа, називаючись за законом кредитором, не може брати участь нарівні з іншими кредиторами у процедурі банкрутства? На жаль, Закон не дає на це прямої відповіді. Відсутність у ньому норми про класифікацію кредиторів, вважаємо, ускладнює правозастосовчу діяльність.

Аналіз Закону дозволяє зробити висновок про наявність семи видів кредиторів: ініціюючі, вимушені, заставні, кредитори поточної заборгованості, привілейовані, реєстрові ( конкурсні ), кредитори погашеної заборгованості.

Особливими кредиторами є органи державної податкової служи й інших державних органів, що здійснюють контроль за правильним і своєчасним справлянням податків ( обов’язкових платежів)- ( далі – податковий кредитор). Такі органи наділені повноваженнями звичайних кредиторів, за винятком випадків, зазначених у Законі. Наприклад у п.2 ст.36 Закону для таких кредиторів встановлені спеціальні умови для мирової угоди.

На відміну від інших, податковий кредитор має більшу консервативність, оскільки його дії «зв’язані» різними відомчими інструкціями. Володіючи великою питомою вагою в загальній заборгованості боржника, податкові кредитори можуть істотно впливати на хід справи про банкрутство. Найчастіше голосами податкових кредиторів користуються інші кредитори для вирішення питань, далеких від фінансового оздоровлення боржника.

Тому, вважаємо, в Законі потрібно закріпити спеціальну статтю про повноваження податкового кредитора і визначити його головне завдання – збереження господарського суб’єкта [3, с.39].

Також у чинному законодавстві України залишаються прогалини, що надають окремим кредиторам можливість отримати преференційне задоволення своїх вимог перед вимогами інших кредиторів виключно за рахунок першого звернення своїх стягнень на майнові активи неплатоспроможного боржника. У разі браку активів боржника для задоволення усіх конкуруючих вимог у повному обсязі преференційне задоволення вимог кредиторів на підставі юридичної засади « перший у часі, перший у задоволенні» об’єктивно порушує принцип конкурсу кредиторів, який повинен забезпечувати справедливе і збалансоване задоволення усієї сукупності вимог. Тому має бути вирішено проблему узгодження приписів законодавства про банкрутство та суміжного законодавства з тим, щоб повністю реалізувати у праві засади конкурсного механізму задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника у разі їх збігу. Єдиним раціональним шляхом такого узгодження вбачається урівноваження права кредитора на звернення із заявою про порушення справи про банкрутство у законодавстві про неплатоспроможність з вимогами суміжного законодавства про блокаду юридичної можливості для кредитора звернути стягнення за своїми вимогами на майнові активи неплатоспроможного боржника у разі, якщо задоволення цих вимог призведе до неможливості виконання грошових або податкових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами [ 2, с.91].

Багато питань та суперечок викликає положення ст.14 Закону, яка встановлює тридцятиденний термін для звернення кредиторів, що не підлягає поновленню. На думку багатьох спеціалістів таке положення Закону є порушенням конституційних засад прав на судовий захист. На нашу думку кредитори повинні мати право на відновлення строку на звернення з вимогами до боржника у процедурі банкрутства, за наявності необхідних підстав та поважності пропущення такого строку.

Також вважаємо, що Закон повинен містити положення, які б передбачали захист кредиторів, вимоги яких до боржника знаходяться на стадії примусового виконання у відділах державної виконавчої служби. Кредитори з такими вимогами повинні автоматично зараховуватись арбітражним керуючим до числа конкурсних кредиторів, навіть без подання відповідної заяви до суду у справі про банкрутство. Адже такі кредитори пройшли певний судовий шлях і їх вимоги до боржника є безспірними та підтверджені відповідними виконавчими документами.

На сьогоднішній день, в умовах кризи, кількість справ про банкрутство зростає і буде зростати. Через механізми банкрутства будуть реалізовуватись проекти злиття, поглинання, реструктуризації заборгованості та перерозподілу капіталу.

За таких обставин, Закон потребує певних змін та впровадження цивілізованих механізмів саме відновлення платоспроможності боржника та забезпечення розрахунків з кредиторами у процедурі банкрутства.

Література:

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1992.- N 31 .

2. Дунь В. Вдосконалення структури провадження у справах про неспроможність : проблемні питання // Право України. – 2004. - № 5.- С.91-93.

3. Поляков Б. Правове становище кредиторів у процедурі банкрутства // Право України. – 2001. - № 7.- С.39-61.