Бендас В.В.
МІКРОБІОЛОГІЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці
Надзвичайна ситуація
(НС) – це порушення нормальних умов жит-тєдіяльності людей на визначеній
території, викликане аварією, катастрофою, стихійним чи екологічним лихом, а
також масовими інфекційними захворю-ваннями, що можуть призводити до значних
людських та матеріальних втрат.
До основних інфекційних захворювань можуть
призвести: а) застосу-вання зброї масового ураження, до якої належить
біологічна зброя (її вражаюча дія заснована на застосуванні патогенних мікроорганізмів,
їх токсинів, вірусів та інших біологічно патогенних агентів); б) витік
бактеріологічних агентів, порушення правил експлуатації об’єктів водопостачання
і каналізації, порушен-ня технології в роботі підприємств харчової
промисловості, порушення режиму роботи установ санітарно-епідеміологічного
(мікробіологічного) профілю. Аварії, які виникли в результаті застосування
біологічно небезпечних речовин, що створює загрозу життю та здоров’ю значної
кількості населення, відно-сяться до І категорії небезпеки. Біологічна зброя –
це боєприпаси й прилади із засобами доставки, вражаюча дія яких ґрунтується на
використанні інфек-ційних властивостей біологічних речовин. Характерні
властивості бактеріологічної зброї:
-
висока ефективність;
-
здатність викликати захворювання не тільки в момент її застосування, а й у
результаті контакту здорової людини з хворою людиною або зараженими предметами;
-
тривала дія бактеріологічної зброї зумовлена можливістю тривалого збереження
деяких збудників захворювання в зовнішньому середовищі;
-
наявність прихованого (інкубаційного) періоду його дії, тобто часу з моменту
зараження до прояву захворювання. Наприклад, інкубаційний період при чумі — від
однієї до трьох діб, при ботулізмі – 12-36 год.;
-
труднощі з визначенням окремих видів збудників;
-
здатність бактеріологічної зброї проникати в негерметизовані приміщення,
інженерні споруди.
Основні
інфекційні захворювання, викликані біологічною зброєю, наведено в таблиці.
Таблиця
Основні інфекційні захворювання, спричинені біологічною
зброєю
|
Хвороби |
Шляхи передачі інфекції |
Прихований період, діб |
Тривалість втрати працездатності, діб |
|
Чума |
Повітряно-крапельний
кон-такт з легеневими хворими, через укуси бліх, від хворих гризунів |
3 |
7—14 |
|
Сибірка |
Контакт із
хворими твари-нами, їх шерстю, шкірами, споживання зараженого м'я-са,
вдихання інфікованого пилу |
2—3 |
7—14 |
|
Сап |
Те саме |
3 |
20—30 |
|
Туляремія |
Вдихання
пилу, інфікова-ного збудниками, контакт із хворими гризунами, спожи-вання
інфікованої води |
3—6 |
40—60 |
|
Холера |
Споживання
зараженої води та їжі |
3 |
6—30 |
|
Жовта
лихоманка |
Через укуси
комарів, від хворих тварин і людей |
4—6 |
10—14 |
|
Натуральна
віспа |
Повітряно-крапельний
кон-такт, через інфіковані предмети |
12 |
12—24 |
|
Плямиста
лихоманка скелястих гір |
Через укуси
кліщів-перено-щиків (від хворих гризунів) |
4—8 |
90—180 |
|
Ботулізм |
Споживання
їжі, що містить токсини |
0,5—1,5 |
40—80 |
Окрім
цих захворювань у список збудників включено і ряд інших мікроорганізмів, а
саме:
1.
Збудники вірусної природи (геморагічної лихоманки
Марбурга, Ебола, Ласса, болівійської геморагічної лихоманки, венесуельського
енцефало-мієліта коней, японського енцефаліту, лихоманки Денге, лихоманки
долини Ріфт, геморагічної лихоманки з нирковим синдромом, конго – кримської
геморагічної лихоманки).
2.
Збудники рикетсіозної природи (висипного тифу, Ку –
лихоманки).
3.
Збудники бактеріальної природи (меліоїдоза, бруцельозу, легіонельозу).
4.
Токсини мікроорганізмів та токсини рослинного походження
(правцевий, токсини сибірки, шигельозний, стафілококові ентеротоксини, ріцин,
нейротоксини та ін.).
Біологічна зброя
істотно відрізняється від інших видів зброї масового ураження (ядерна, хімічна),
оскільки живі мікроорганізми здатні до
швидкої зміни свого генетичного матеріалу, розмноження, і поширення в популяції
осіб, що є сприйнятливими до них. Раніше з метою створення біологічної зброї
використовувалися лише природні патогени (збудник чуми, збудник сибірки, вірус віспи) - так зване, 1-е покоління
біологічної зброї. Тепер, коли з'явилися технології ГМО, такі експерименти стають ще
більш небезпечними. Із зростанням і поширенням наукових знань з'явилася нова
небезпека, пов'язана з можливістю синтезувати мікроорганізми з розроблених
послідовностей (тобто, послідовностей, отриманих при комп'ютерному
моделюванні), широко пред-ставлених у мережі Internet (віруси грипу,
поліомієліту і т.д.). Вважається, що існує ймовірність вдосконалення патогенів у
результаті генетичних маніпу-ляцій, що, у свою чергу, може призвести до появи
більш стійких і вірулентних ГМО, яких можна віднести вже до 2-го
покоління біологічної зброї. Вико-ристання методів молекулярної біології вже
зараз може призвести до отри-мання нових, потенційно небезпечних
мікроорганізмів, або 3-го покоління біо-логічної зброї. Використання такої
зброї терористами ймовірне ще й тому, що його створення є дешевшим і не вимагає
спеціального обладнання. Небезпеки, які несуть в собі нові технології, зокрема
ГМО, постійно вивчаються, та питан-ня про застосування таких технологій як біологічної зброї залишається
відкритим.
Для
підриву економіки держави, виведення із ладу людей, знищення поголів'я
сільськогосподарських тварин, зменшення продукції тваринництва і рослинництва
можуть застосовуватися терористичні дії з використанням біологічно патогенних
агентів (БПА) більше 30 видів. Це явище називається «біотероризм», який у мирний час носить диверсійний характер, у
військовий – стратегічний. Біотероризм на державному
рівні – це біологічна війна, а на локальному рівні – це терористичний акт або
біологічна атака. Незважаючи на заборону виробництва та застосування
біологічної зброї, розробка нових засобів біологічної атаки деякими країнами
світу продовжується і сьогодні. НДІ продовжують працювати не тільки над
створенням нових БПА, які б діяли на живі організми, але й працюють над
створенням засобів імуно-екстренної профілактики, а також над створенням таких
БПА, які б за короткий термін могли руйнувати матеріальну частину військового
призначення (гуму, пластмаси, тканину та брезент), знищували продовольчі
запаси, забруднювали паливно-мастильні матеріали, які б виводили із ладу
техніку.
Висновок. Таким чином, висока
бойова ефективність цих засобів обумовлена можливістю таємного застосування,
труднощами індикації та профілактики, сильним психологічним впливом і великим
обсягом та складністю робіт з проти-бактеріологічного захисту населення.