ЕКОТУРИЗМ ЯК ЕКОЛОГІЧНО ЗНАЧУЩИЙ НАПРЯМОК ДІЯЛЬНОСТІ.

І.В. Добрянська

Київський національний університет технології та дизайну

В даній статті проаналізовано основні поняття екологічного туризму. запропоновано найоптимальніший варіанти розвитку напрямку для України. Наведено сильні та слабкі сторони попиту розвитку екологічного туризму в Україні. Зроблено аналіз основних проблемних питань, та виокремлено шляхи їх вирішення.

Ключові слова: екологічний туризм, туристична діяльність, сталий розвиток, природне середовище.

Постановка проблеми. У зв’язку із значним забрудненням навколишнього природного середовища людиною, зокрема її діяльністю, в тому числі й туристичною, нині потужних обертів набирає розвиток в Україні такий вид туризму як екологічний. Сучасні негативні тенденції згубного впливу людського фактору на природу, нераціональне використання природних ресурсів в кінцевому результаті призведе до її руйнування. Саме тому оптимальним і ефективним механізмом стримування таких негативних процесів є екологічний туризм як напрямок сталого розвитку певного регіону. Рекреаційно-туристичний потенціал України майже безмежний для можливостей організації екологічного туризму. Екологічний туризм – це порівняно нова ланка туристичної індустрії.

Об’єктом дослідження є відносно недоторкані господарською діяльністю природні території. Проте нині екологічний туризм використовується на теренах України досить обмежено, що обумовлено наступними причинами: відсутністю екологічних маршрутів; прогалинами в законодавчому забезпеченні екологічного туризму; нераціональним використанням гірських територій, які найбільш адаптовані для розвитку цього виду туризму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи праці сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених.

Метою статті є дослідження поняття екологічного туризму,його моделей, проблем та виявлення основних тенденцій його розвитку на території України.

Основні результати досліджень.

Екологічний туризм (екотуризм) набуває усе більшого поширення у сучасному світі. Причому, темпи зростання популярності екологічного туризму прямо пропорційні темпам зменшення кількості незмінених природних та традиційних культурних ландшафтів. Екологічний туризм з його величезними рекреаційними і пізнавальними можливостями покликаний сформувати суспільну свідомість щодо охорони та раціонального використання природних багатств. Цей напрямок туризм обов’язково має містити в собі елементи усвідомленого позитивного ставлення до навколишнього природного середовища, а не тільки його використання, нехай навіть в активних формах.

В Україні екологічний туризм перебуває на початковій стадії розвитку. Екотуристичні мандрівки організовуються переважно на самодіяльному рівні, комерційна діяльність у цьому напрямку лише зароджується.

Як очевидно, причини, що стримують розвиток екологічного туризму в Україні, достатньо серйозні. У сучасних умовах політичної й економічної непевності їхнє усунення може затягтися на тривалий час. Це означало б, по-перше, упущену економічну вигоду, а по-друге, що продовжується екологічна стагнація, яку можна було б стримати, сприяючи розвитку екологічного туризму.

Враховуючи обставини розвитку екологічного туризму в світі можна вважати екологічний туризм доцільним і необхідним елементом державної концепції розвитку туризму на перспективу.

У зв'язку з тим, що зараз формується нове наукове уявлення про ландшафт, в який крім природних включаються історико-культурні утворення, великого значення набуває гуманістична цінність ландшафту. Національні природні парки України, в яких охороняються природні та історико-культурні комплекси, мають велике, ще не до кінця усвідомлене суспільством рекреаційне значення. Вони покликані служити справі патріотичного виховання населення, особливо молоді, в дусі шанування рідної природи та історії.

У останні роки попит на рекреацію на природі збільшується, тому що середовище життя сучасної людини не відповідає його фізичним і психологічним потребам. У залежності від цього росте популярність екотуризму і в нашій країні також.[8,с.179].

Проблеми щодо перспектив розвитку екотуризму є головним чином у внутрішньому туризмі, у той час як виїзний туризм продовжує розвиватися. Порушення балансу між цими видами туризму призводить до того, що з України вивозиться валюта, що могла б інвестуватися в зміцнення матеріально-технічної бази внутрішнього екотуризму.

Що ж стримує розвиток екотуризму в Україні при наявності потужної екотуристськой бази:

В основному це економічні й організаційні причини. До числа економічних причин відносяться:

1) відсутність необхідного початкового капіталу для фінансування робіт із створення екоцентрів, що приступили б до проробки всього комплексу питань, що відносяться до формування цільових програм екологічних подорожей;

2) незначність інвестицій в інфраструктуру екотуризму, що позначається на стані готельного, транспортного обслуговування туристів;

3) відсутність засобів на проведення рекламної компанії з метою притягнення уваги потенційних туристів до відвідання хоча б тих територій, що мають у своєму розпорядженні деяку інфраструктуру для прийому, розміщення й обслуговування гостей.

До організаційних причин можна віднести:

1) обмеженість туристичних маршрутів у місцях екологічного туризму і їхньої слабкої облаштованості;

2) відсутність спеціалізованих турорганізацій у сфері екотуризму;

3) бюрократичні заборони й обмеження на відвідання екотуристами привабливих у природному відношенні місць в основному внаслідок нерозробленого механізму взаємодії адміністрації природнихтериторій, що охороняються з організаторами екотуристських подорожей і екскурсій;

4) скромний набір рекреаційних послуг для туристів;

5) відсутність реклами екотуризму;

6) обмеженість кваліфікованих спеціалістів в області екотуризму, спроможних взяти на себе розробку, організацію і проведення екологічних турів;

7) відсутність необхідної законодавчої бази екотуризму.

На подолання приблизно таких проблем напрямлені вітчизняні та зарубіжні програми розвитку екотуризму.

Водночас дуже глибокого дослідження потребує визначення напрямків формування теоретичної та методичної бази менеджменту екотуристських підприємств. Особливу увагу слід звернути на розкриття системоформуючої ролі менеджменту в екотуризмі, змісту фахової діяльності менеджера в цьому важливому і відповідальному напрямку туризму, його значення в конструктивному, з позиції географії розв'язанні багатопланової проблеми раціонального природокористування, охорони і відтворення природного і соціокультурного середовища. Це вимагає розробки конструктивно-географічних основ управління екологічним туризмом.

До основних завдань програми розвитку екотуризму в Україні відкосяться наступні:

• законодавче оформлення здійснюваної в межах територій екотуристичної діяльності;

• впровадження економічного механізму надання платних туристичних послуг, створення на засадах самозабезпечення, самофінансування та самоокупності госпрозрахункових рекреаційних структурних підрозділів України;

• забезпечення національних природних парків рекреаційно-туристичною інфраструктурою відповідно до міжнародних стандартів (умови проживання і харчування туристів, транспортні засоби, спостережні вежі тощо);

• розробка та облаштування науково-пізнавальних туристських маршрутів та еколого-освітніх екскурсійних стежок відповідно до параметрів внутрішнього та зовнішнього пейзажного різноманіття природних ландшафтів (малі архітектурні форми, інформаційно-охоронні знаки, інформаційні щити тощо);

• обгрунтування і механізм визначення допустимих величин рекреаційних навантажень па ландшафтні комплекси природно-заповідних територій, використовуваних в цілях відпочинку, туризму і лікування;

• інвентаризація та кількісно-якісна оцінка наявних на природно-заповідних територіях рекреаційних природних (бальнеологічні, кліматичні, лісові, пейзажні) та історико-культурних ресурсів;

• формування у туристів, відпочиваючих інтелектуально-гуманістичного світобачення та патріотичного ставлення до природної і культурної спадщини країни.

Висновки і перспективи подальших досліджень. На території України є достатньо сприятливі умови та ресурси для розвитку екологічного туризму. Але низький рівень розвитку туристичної інфраструктури призвів до того, що екологічний туризм відстає від загальносвітових тенденцій. За оцінками багатьох учених існує великий потенціал розвитку екологічного туризму в заповідних територіях. Проте варто пам’ятати, що екологічний туризм це не тільки відпочинок в заповідних територіях, але й збереження "дикої природи" в гірській території України. Екологічний туризм – це не окремий вид, це напрямок розвитку індустрії туризму, який ґрунтується на принципах стійкого розвитку. Україна володіє значним туристично-рекреаційним потенціалом, і при правильному підході екологічний туризм може стати одним з локомотивів наповнення державної скарбниці.

Дане дослідження не є завершеним, так як дана проблематика ще не раз привертатиме увагу науковців, становитиме предмет їхніх досліджень в галузі географії та туризму, що переконливо свідчить про важливість розглянутого нами питання.

\

ЭКОТУРИЗМ КАК ЭКОЛОГИЧЕСКИ ЗНАЧИМОЕ НАПРАВЛЕНИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ.

И.В. Добрянская

В данной статье проанализированы основные понятия экологического туризма. предложено оптимальный варианты развития направления для Украины. Приведены сильные и слабые стороны спроса развития экологического туризма в Украине. Сделан анализ основных проблемных вопросов, и выделены пути их решения.

Ключевые слова: экологический туризм, туристическая деятельность, устойчивое развитие, природную среду.

Ecotourism as ecologically significant business

I.V. Dobrianska

In this article the basic concepts of eco-tourism were analyzed, and the best options were proposed for growing this sphere in Ukraine. Strengths and weaknesses  of the demand of ecological tourism in Ukraine are showed. Analysis of the major issues questions  was made, and solutions were selected.

Keywords: ecotourism, tourism, sustainable development, environment