К.е.н. Нікішина О.В.

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

НАН України (м. Одеса)

Роль інтегрованого зернового ринку в інноваційному розвитку економіки України

В сучасних умовах джерелом активізації розвитку економіки України є відновлення та реалізація відтворювальних функцій стратегічних товарних ринків, зокрема, зернового. Товарні ринки ототожнюють собою структуру відтворювального циклу реального сектору економіки; вони є моделлю економічної системи держави, мікроекономікою. Порушення відтворювального циклу на товарних ринках генерує аналогічні деструктивні процеси і в національній системі, ефективність ринків впливає на ефективність економіки в цілому. Відповідно, ефективне функціонування інтегрованих товарних ринків є необхідною умовою сталого економічного зростання держави на інноваційній основі. Центральне місце в стратегії переходу країни до інноваційної моделі економічного зростання належить інтегрованому зерновому ринку (далі – ІЗР) як ринку із могутнім нереалізованим економічним потенціалом (таблиця 1).

Таблиця 1. Місце ІЗР в інноваційному розвитку економіки України^*

Можливості ринку	Характеристика
1. Могутній нереалізований економічний потенціал	Наявність нереалізованих ресурсного, виробничого, інфраструктурного, інтелектуального, інноваційного потенціалів
2. Соціально значимий стратегічний державний ринок	Висока соціальна значимість продуктів зернопереробки як основи життєдіяльності людини
3. Гарант національної і світової продовольчої безпеки	Оцінка світової та національної продовольчої безпеки за показниками перехідних запасів зернових та середньодушового річного виробництва культур
4. Провідний аграрний ринок продукції рослинництва	Вагома частка зернових культур у сферах сільськогосподарського та переробного виробництва

^* Розроблено автором

ІЗР, на думку автора, є складною мікроекономічною системою взаємодій та взаємозв’язків між структуроутворюючими секторами – аграрним, первинної переробки, інфраструктурним і вторинної переробки, – що інтегрована у макросистему національної економіки та виступає регулятором суспільного відтворювального процесу. Україна володіє потужним сировинно-ресурсним потенціалом для вирощування зерна – 9 % світових запасів чорноземів, однак ефективність їх використання залишається низькою, про що свідчить порівняльний аналіз рівнів урожайності зернових культур в країнах світу. Так, у середньому показник урожайності зерна досягає в Європі близько 60 ц/га, США – 56,8 ц/га, Китаї – 49,7 ц/га, світі – 28,3 ц/га, Україні – всього 27,2 ц/га, Росії – 18,5 ц/га [1, с.27; 2]. Однією з головних причин низької продуктивності фінансово нестійкого українського зерновиробництва є недостатнє його забезпечення матеріально-технічними ресурсами, зокрема, якісним сортовим насінням. У світі частка сорту в формуванні приросту врожаю зернових культур складає 30-50 %, в Росії – 50-70 % [3, с.88]. Відповідно, розвиток селекції та насінництва як головних складових інноваційного потенціалу ІЗР визначатиме можливості найповнішої реалізації його ресурсного потенціалу.

Виробничий потенціал ІЗР включає потужності із переробки зернових культур для кормового, продовольчого і промислового споживання, які внаслідок зменшення внутрішнього попиту на зерно, завантажені лише наполовину. Так, рівень завантаження комбікормових підприємств складає 30%, борошномельних – 26 %, хлібопекарських – 50-70 %. Можливості найповнішого використання наявного виробничого потенціалу ІЗР залежать від розширення внутрішнього споживання зерна. Інфраструктурний потенціал ринку динамічно розвивається, однак його орієнтація одновекторна – на експорт зерна. Водночас в країні не вистачає терміналів із перевалки борошна, зокрема, в портах Азовського моря, що призводить до істотного зростання транспортних витрат виробників борошна Східного і Центрального регіонів, зменшуючи їх прибуток від експорту. Сьогодні обсяги експорту борошна складають близько 1 % зернового експорту у вартісному виразі, а доходність зовнішніх поставок продукту зернопереробки не тільки нижча за надприбуткову діяльність зерноекспортерів, але й рентабельність внутрішніх продаж борошна, що наочно свідчить про непропорційність розподілу доходів на суміжних ринках [4, с.167].

Високий рівень соціальної значимості ринку зернових культур для держави обумовлений особливим значенням борошномельно-круп’яної, макаронної та хлібобулочної продукції, яка за своєю природою складає основу життєдіяльності людини та формує категорію незамінних продуктів харчування постійного попиту (див. табл. 1.). ІЗР є гарантом національної і світової продовольчої безпеки. Стан і динаміка розвитку зернового ринку, зокрема, його аграрного сектору, є індикатором як державної, так і світової продовольчої безпеки. Для оцінки її рівня Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) використовує розмір перехідних світових запасів зерна до наступного врожаю (17 % світового споживання або на рівні задоволення потреб протягом приблизно двох місяців). Іншим показником, який за методикою ФАО використовується для оцінки стану продовольчої безпеки окремих країн або групи інтегрованих країн, є середньодушове виробництво зерна (рекомендований рівень складає 800 кг./чол.) У країнах розвиненого зернового господарства (США, Канада, Австралія) цей показник становить 900 – 1000 кг., в Україні – близько 780 кг [2].

Як провідний аграрний ринок продукції рослинництва, ІЗР займає чільне місце в економіці держави, про що свідчать проведені автором розрахунки (таблиця 2). Так, частка посівів зернових у площі сільськогосподарських угідь складає близько 38 %, у площі посівів – 58 %. За розмірами угідь, обсягами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів зернове виробництво переважає інші сфери рослинництва, одночасно формуючи ресурсну основу розвитку тваринництва. Питома вага зерна у вартості продукції рослинництва перевищує 30%, всієї аграрної продукції – 19%. Частка хлібопродуктів у структурі роздрібного товарообігу продовольчих товарів складає близько 5% та має стійку тенденцію до зниження (з 6,1 % у 2000 р. до 5,2 % у 2011 р).

Таблиця 2. Питома вага ІЗР, зерна і продуктів його переробки в економіці України,%*

ПОКАЗНИКИ	Роки
	2000	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
1. Питома вага посівів зернових культур у площі: 1.1. Сільськогосподарських угідь	32,6	36,0	34,8	36,3	37,6	38,1	36,3	37,8
1.2. Посівів	50,2	57,6	56,0	58,0	57,6	58,7	56,0	58,2
2. Частка зерна у вартості продукції: 2.1. Сільського господарства	13,0	17,5	15,5	13,8	21,5	19,1	16,3	19,0
2.2. Рослинництва	23,2	29,9	26,9	24,7	34,5	31,6	28,0	31,4
3. Питома вага хлібопродуктів у структурі роздрібного обігу продовольчих товарів	6,1	6,5	5,6	6,2	5,7	5,6	5,3	5,2
4. Частка у структурі внутрішнього споживання: 4.1 Продовольчого зерна	23,3	22,5	22,2	24,0	22,5	22,5	22,3	23,0
4.2. Фуражного зерна	58,1	57,0	57,0	56,0	55,2	55,6	56,9	56,4
4.3. Промислового зерна	3,6	4,9	5,1	4,9	5,2	5,0	4,7	4,7
5. Питома вага: 5.1. Імпорту у внутрішньому споживанні зерна	2,4	0,7	0,6	0,6	0,3	0,4	0,6	0,5
5.2. Експорту у виробництві зерна	6,5	34,7	28,6	14,3	47,61	45,4	30,3	40,9
6. Частка зернових культур у вартості: 6.1. Експорту продуктів рослинного походження	69,8	81,6	69,4	44,2	66,4	70,6	62,0	65,4
6.2. Імпорту продуктів рослинного походження	18,9	10,9	8,8	10,1	10,0	7,8	9,3	12,1
7. Частка борошномельно-круп’яної продукції у вартості: 7.1. Експорту продуктів рослинного походження	2,6	2,1	2,7	9,7	4,9	2,5	3,3	3,1
7.2. Імпорту продуктів рослинного походження	73,9	43,4	52,3	82,1	33,3	20,5	18,9	22,5
8. Частка українського зерновиробництва у світовому виробництві зерна	1,2	1,6	1,5	1,2	2,3	2,6	2,2	3,1

*Розраховано автором за даними Держкомстату України

У структурі внутрішнього споживання частка продовольчого зерна досягла у 2011 р. 23 %, фуражного – 56,4 %, промислового – 4,7 %. Питома вага імпорту у внутрішньому зерноспоживанні є незначною і варіює від 0,3 % у 2008р. до 0,5% у 2011 р. Водночас питома вага експорту у виробництві зерна є досить значною, перевищуючи у деякі роки 40%-вий рівень. У вартості експорту продуктів рослинного походження зернові культури займають близько 65%, тоді як борошномельно-круп’яна продукція – трохи більше 3 %, що наочно свідчить про сировинну орієнтацію українського агроекспорту. Загалом частка українського зерновиробництва у світовому виробництві зернових культур складає 2,6% та має стійкий зростаючий тренд (див. табл. 2).

За підрахунками вчених, до 2050 р. населення світу зросте з 6,7 до 9 млрд. чол., відповідно, виробництво продуктів харчування необхідно буде подвоїти. Однак придатних земель більше немає, а кількість сільськогосподарських угідь щорічно скорочується. Новою стратегічною зброєю XXI ст. стане продовольча пшениця [3, с.87]. Враховуючи наявний могутній економічний потенціал ІЗР, можна стверджувати, що зерновий ринок є одним із локомотивів державної економіки. Саме ІЗР як системоутворюючий ринок АПК України може здійснити прорив на світовий ринок, оскільки його економічний потенціал, на відміну від провідних країн (США,ЄС, Канади) ще не вичерпаний – задіяно лише третину продуктивних сил природи і суспільства. Відповідно, український ринок зерна та продуктів його переробки може зіграти ключову роль у забезпеченні продовольчої безпеки Європи та світу, стати головним інструментом виходу держави із кризи, джерелом її якісного економічного зростання на інноваційній основі.

Література

1. Захаренко В. Продовольственная безопасность России (агротехнический аспект) / В. Захаренко // Экономист. – 2011. – №6. – С. 27-30.

2. Офіційний сайт Держкомстату України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: //http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Шевченко В. Возрождение черноземов в контексте продовольственной безопасности / В.Шевченко, В. Белоусов // Экономист. – 2010. – №5. – С. 80-92.

4. Нікішина О.В. Стратегічний вектор розвитку українського ринку борошномельної продукції / О.В. Нікішина // Економічні інновації. Вип. 49: Збірник наукових праць. – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012. – С. 167-179.