Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Євсєєва О.О., д.е.н.

Українська державна академія залізничного транспорту

Пріоритети державної політики в області інноваційного

розвитку сфери культури

Пріоритети державної політики в області інноваційного розвитку сфери культури мають бути реалізовані в таких основних напрямах: інновації процесу (державні національні та регіональні програми, спрямовані на підвищення престижності сфери культури як місця роботи і побудови кар'єри, навчання і перепідготовка персоналу культурних установ і організацій, а також підвищення рівня технічного і технологічного оснащення культурних установ і організацій); інновації стратегії (стимулювання розвитку творчих індустрій (створення інноваційної інфраструктури, забезпечення міжнародної взаємодії), використання сучасних управлінських технологій (прямі і непрямі інструменти дії, інституціональне забезпечення інновацій, територіальний розвиток) і джерел фінансування установ культури (бюджет, інші джерела фінансування – державно-приватне партнерство, цільовий капітал (ендаумент), спонсорство і добродійність)).

Одним з найбільш вразливих місць державної політики у сфері культури нині є слабо розвинені механізми залучення додаткових позабюджетних коштів в галузь. При цьому основним фактором, що стримує активність інвесторів є низька рентабельність вкладень в сферу культури, яка традиційно в Україні не вважається прибутковим, внаслідок чого програє усім іншим галузям економіки як об'єкт інвестування засобів. З цієї причини для органів управління культурою принципово важливим стає завдання розробки і впровадження методів стимулювання приватних вкладень в культуру та створення методичних положень оцінки ефективності окремих установ культури або культурних проектів і, як наслідок, розподілу ресурсів між ними.

Для оцінки ефективності інноваційних культурних проектів і окремих установ культури на регіональному рівні пропонується розробити і впровадити цільову програму «Інвестиційне забезпечення інноваційного розвитку культури регіону», яка може складатися з таких основних напрямів: створення комісії за оцінкою інноваційних проектів в культурі, яка має включати експертів різних областей культурного середовища – органи регіонального управління сферою культури; відомих діячів культури регіону; керівників інвестиційних підприємств і організацій-спонсорів (як державних, так і приватних); представників різних культурних фондів; керівників творчих кластерів, інкубаторів і союзів; культурних експертів і критиків (як вітчизняних, так і іноземних), розробка методики рейтингової оцінки регіональних культурних проектів. Для здійснення рейтингової оцінки культурних проектів, що охоплює усі ключові аспекти його ефективності, об'єднані у відповідні смислові групи, доцільно використовувати метод парних порівнянь і розставляння пріоритетів. За допомогою обробки експертної інформації за спеціально розробленою автором програмою на комп'ютері розраховуються вагові коефіцієнти за кожним критерієм. Результуючий рейтинг інноваційного проекту розраховується за допомогою підсумовування отриманих вагових коефіцієнтів на значення експертних оцінок за кожним критерієм. При максимальному значенні загальної рейтингової оцінки культурний проект слід вважати найбільш конкурентоздатним.

В результаті впровадження аналогічного методичного підходу до оцінки ефективності роботи конкретних установ культури регіону мають проявитися приватний і загальний ефекти. З точки зору приватного ефекту, кожен окремий суб'єкт сфери культури має у своєму розпорядженні детальний матеріал про свою діяльність, зібраний по визначених, заданих на рівні регіону, параметрам, а також опосередкований єдиним способам аналізу. Це дозволить кожному суб'єктові культури більше усвідомлено сприйняти свою діяльність, її позитивні і негативні сторони, своє положення серед інших суб'єктів, що, в кінцевому рахунку, повинно стати імпульсом для зміни стратегії його розвитку у бік інноваційного. З точки зору загального ефекту дані, зібрані воєдино і систематизовані певним чином, стають матеріалом для створення детальної і такої, що відповідає світовим тенденціям регіональної і державної статистики у сфері культури. Крім того, за умови представлення даних у форматі веб-карти, розміщеної в Інтернет-просторі, ці дані можуть стати унікальним аналітичним матеріалом для регіональної і національної економіки, ресурсом сучасної сфери культури, сприяючим підвищенню доступності і популяризації культурної сфери серед населення, створенню здорового конкурентного середовища між суб'єктами культури, яка здатна запустити в дію реальні ринкові механізми.

Для підвищення ефективності та дієвості державного фінансування культури в регіонах доцільно вибудувати базову мережу закладів культури з тим, щоб заклади, що залишилися поза нею, у подальшому могли бути роздержавлені й орієнтувалися у фінансовому плані, передусім, на доходи від власної культурно-мистецької діяльності та благодійництва. До інших складових механізму фінансування розвитку галузі можна віднести: конкурсний відбір і фінансова підтримка культурно-мистецьких проектів, розширення продюсерської, антрепризної та грантової систем, надання пільгових кредитів і позик, залучення іноземних інвестицій тощо.

В умовах глобалізації бізнес-процесів необхідно робити вибір кожним суб'єктом культурного середовища траєкторії подальшого інноваційного розвитку по таких основних напрямах: інновації продукту (поліпшення самої продукції (якість, стандарти, різноманітність) і маркетингові технології (споживчі ринки, бренд установи)); інновації процесу (бенчмаркинг, управління персоналом (навчання, мотивація і стимулювання, підвищення престижності професії), інформаційно-технічне забезпечення (сучасне технічне оснащення, нові технології, мультимедійність і інтерактивність)); інновації стратегії управління (сучасні управлінські технології (мінімізація ієрархічності організаційної структури, «м'які» інфраструктури, бізнес-планування, фінансове планування), джерела фінансування (фандрайзинг) і творчі індустрії)).

Вибору конкретного варіанту реалізації культурного інноваційного проекту повинен передувати облік ризиків і невизначеності. Аналіз ризиків при розробці інноваційного культурного проекту дає можливість визначити вірогідність реалізації альтернативних варіантів культурного проекту.