Драган Г.В.

Львівський національний університет

імені Івана Франка

Світові моделі організації бюджетного контролю та доцільність їх застосування в Україні

Постановка проблеми. Україна, як незалежна держава, визначила курс свого подальшого розвитку – входження в європейський правовий, політичний та економічний простір. Це, у свою чергу, супроводжується впровадженням загальноприйнятих міжнародних норм та стандартів і в бюджетній системі держави. Саме тому актуальним є дослідження досвіду зарубіжних країн на предмет оцінки власних можливостей побудови ефективно функціонуючої системи бюджетного контролю у державі.

Дослідження проблеми. Вивченню сучасних світових тенденцій організації бюджетного контролю присвячені праці багатьох українських науковців, зокрема Басанцови І.В. [1], Гупаловської М.Б. [2] та ін. Однак є необхідність продовження розпочатих досліджень у частині недостатньо висвітлених аспектів, а саме щодо можливостей використання зарубіжного досвіду в сучасних умовах в Україні з метою підвищення його ефективності та зближення до міжнародних та європейських стандартів.

Система бюджетного контролю в Україні має певні схожості та відмінності у практиці різних країн світу. Подібні риси зумовлені підконтрольним об'єктом, яким є бюджет. Проте моделі та організаційна структура такої системи можуть відрізнятися.

Моніторинг та оцінка виконання бюджетних програм здійснюється на основі фінансової, статистичної та іншої звітності. Моніторинг та оцінка виконання бюджетних програм здійснюється виконавцями програм (головними розпорядниками бюджетних коштів) за встановленою формою. За результатами проведеного моніторингу та оцінки виконання бюджетних програм головний розпорядник бюджетних коштів аналізує причини невиконання запланованих результатів та вносить обґрунтовані пропозиції стосовно плану заходів покращення реалізації бюджетної програми.

Інформація про результати моніторингу та оцінки бюджетних програм є основою для прийняття рішень стосовно перерозподілу коштів, зменшення або збільшення обсягів асигнувань на виконання програми. Так, враховуючи історичний розвиток та вплив політичних систем, окремі дослідники виділяють три моделі організації контролю:

- наполеонівська, сутність якої полягає у визначенні відповідності прийнятих виконавчою владою і підзвітними їй організаціями рішень законам та інструкціям, вестмінстерську і колегіальну;

- вестмінстерська модель, що керується гласністю як основним принципом роботи;

- колегіальна модель контролю представлена малочисельними комітетами на чолі з головою, який і є генеральним контролером [3, с. 199].

Вивчивши та детально проаналізувавши зарубіжний досвід організації бюджетного контролю, більш точну типізацію широкого кола організаційних видів контролюючих систем можливо здійснити за особливостями побудови правових систем зарубіжних країн, виділяючи при цьому адміністративну та модель у формі рахункових палат [2, с. 25].

У країнах з англосаксонською системою права та правовими системами, що тяжіють до неї, домінує монократична структура або адміністративна система контролю. У цих країнах з метою здійснення контролю створені ієрархічно організовані структури під керівництвом президента чи генерального аудитора.

Наведені підходи мають значну роль для розвитку системи бюджетного контролю в Україні. Разом з тим доцільно зазначити, що Україні, орієнтуючись більшою мірою на європейську модель, необхідно враховувати історію попереднього розвитку, національні традиції та прогнозні тенденції соціально-економічного розвитку країни. Саме тому, найбільш прийнятною для України є модель бюджетного контролю у формі рахункових палат, яка передусім сприятиме підвищенню ефективності державного управління та запобігатиме бюджетним порушенням.

У більшості країн відбувається централізація у контролі бюджетного процесу, що сприяє зміцненню фінансово-бюджетної дисципліни. Парламентський контроль здійснюється, як правило, шляхом незалежних аудиторських перевірок урядових рахунків і відомчих операцій незалежним аудитором від імені законодавчого органу та його комітетами, створеними з цією метою. Парламент затверджує підсумковий аудиторський звіт і доповідь вищого органу фінансового контролю (ВОФК).

Наближення українського суспільства до стандартів життя європейських країн ставить на порядок денний одним із першочергових питань відтворення бюджетного процесу на демократичних та ринкових засадах. Чинна донедавна в Україні практика бюджетування не забезпечувала прозорості, відкритості та гнучкості бюджетного процесу, що створювало умови для неефективного використання бюджетних коштів, безвідповідальності владних структур за отримані результати, порушення основних економічних принципів – ефективності та результативності. Спрямованість на ефективне використання та кінцевий результат – саме такий підхід використовують при плануванні бюджету розвинені країни світу, у тому числі країни ЄС, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія [1, с. 35].

Базуючись на досвіді зарубіжних країн, можемо стверджувати, що на сьогодні основною метою у перебудові системи контролю повинна бути зміна ідеології бюджетного процесу, а звідти – і контролю, спрямованої на результат, а не на процес, тобто виконання визначених завдань і отримання конкретних результатів на засадах ефективного використання бюджетних ресурсів.

Кожна країна світу використовує власний підхід до планування та виконання бюджету, враховуючи специфіку національної економіки та сучасні умови соціально-економічного розвитку. Разом із тим кожна країна прагне підвищувати ефективність використання бюджетних коштів, а також забезпечувати повноту досягнення цілей, на які виділено ці кошти.

У цьому контексті важливо розглянути аудит ефективності як перспективний вид бюджетного контролю, який виник у 60-ті роки минулого століття як фінансовий контроль результативності використання бюджетних коштів і сьогодні активно застосовується у системі державного фінансового контролю зарубіжних країн. Проблеми ефективності використання бюджетних коштів є досить актуальними і для України. Адже ефективність управління бюджетними ресурсами є запорукою стабільності економіки, забезпечення необхідних темпів економічного зростання й рівня суспільного добробуту, а також дотримання інтересів національної безпеки держави.

Висновки. Підсумовуючи вищевикладене робимо висновок, що в економічно розвинутих країнах світу відбувається постійне удосконалення бюджетного контролю: ставляться нові завдання та запроваджуються нові методи його проведення. Саме тому вивчення зарубіжного досвіду є дуже цінним для України, однак дієве його використання можливе тільки з врахуванням історичних особливостей та національних інтересів.

Список використаних джерел:

1. Басанцов І.В. Державний фінансовий контроль: регіональні аспекти: монографія / І. В. Басанцов. – Київ: Видавничий дім «Корпо
рація», 2008. – 234 с.

2. Гупаловська М.Б. Зарубіжний досвід організації бюджетного контролю / М. Б. Гупаловська // Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції: матеріали міжнародної науково-практичної конференції [Полтава, 19-20 лютого 2009]:Тези доп.: У 2 ч. – Ч. II / Відп. ред. Р.В. Шинкаренко. – Полтава: ПолтНТУ, 2009. – 189с.

3.Дрозд I. К. Державний фінансовий контроль: навч. посібник / І. Дрозд, В. Шевчук Навчальний посібник. – К.: ТОВ «Імекс-ЛТД», 2007. – 304 с.