Малапура Р.В.

Науковий керівник: Литвинов О.І.

Донецький національний університет економіки й торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМИ ОФШОРНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Процес загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому господарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням ролі офшорного сектора, який став невід'ємною складовою сучасної світової економіки. Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти.

Вивченням комплексу проблем, пов'язаних із функціонуванням офшорного бізнесу суб'єктів господарювання та з'ясуванням ролі держави займаються вчені багатьох країн. Зокрема, слід особливо відмітити науковий вклад Ю. Бутинця, В. Гайдукова, Дж. Пеппера, О. Бондарева, В. Кравченка, Н. Кучерявенка, С. Квасова, Н. Сулік, В. Бабаніна, С. Гриценка та інших [1].

Офшорна зона (від англійського off shore – «поза берегом») – один із видів вільних економічних зон. Їх відносять до сервісних вільно-економічних зон, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високого рівня банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання. Термін «офшорна зона» загалом має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень по конвертованій валюті.

Явище офшорів в Україні існує вже понад 10 років, хоча в податковому законодавстві цей термін з'явився лише у 1997 р. в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до ст. 18 цього Закону на валові витрати можна віднести лише 85% суми договору з компанією, що має офшорний статус. Крім того, Закон зобов'язує Кабінет Міністрів України щорічно затверджувати перелік офшорних зон. Боротьбу зі злочинним використанням офшорів та відмиванням грошей здійснюють такі міжнародні організації, як FATF (група фінансової протидії "відмиванню" грошей) та OECD (Організація економічного співробітництва та розвитку, яка об'єднує країн-однодумців для боротьби з корупцією та фінансовими махінаціями).

Існує два напрямки використання офшорного бізнесу: з метою оптимізації діяльності юридичних осіб і з особистою метою фізичної особи (групи осіб). У першому випадку офшорний бізнес допомагає знизити собівартість продукції і зробити її більш конкурентноздатною, у другому випадку офшорний бізнес допомагає вирішити фінансові проблеми певної особи (групи осіб). Значного поширення в податковому офшорному бізнесі набули холдингові компанії, офшорні страхові компанії. Для використання переваг офшорного бізнесу невеликі, економічно слаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення всієї країни в офшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національної економіки [2].

В Україні розвиток офшорного бізнесу стимулює комплекс чинників: вага податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об'єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом. Міжнародному співтовариству доведеться створювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції, що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави.

Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішення цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн [3].

Офшорна зона є однією з різновидів вільних економічних зон, особливостями яких є створення для підприємців сприятливого валютно—фінансового, фіскального режиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, лояльності державного регулювання. Вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов'язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах, бо за оцінками спеціалістів, нині майже половина світових капіталів так чи інакше проходить через офшорні території.

Список використаної літератури:

1. Бабонін В.Б Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу// Фінансовий ринок України. –2010.– №2.– С.34-41.

2. Пешко А.В. Офшорний бізнес, як складова світової економіки // Держава і регіони. – 2011.– №3. С.233-236.

3. Полотенко Д. В. Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки// Фінанси України. – 2010.– №11.– С.18-25.