Буряк О.П., к.е.н., доц..

Львівська комерційна академія

Суть і класифікація банківських криз

Банківська криза є невід’ємною рисою сучасної ринкової економіки, вона супроводжує процес поступового розвитку суспільства і банківської системи та торкається усіх без винятку країн. Банківські кризи виникають як в стабільних ринкових, так і в мінливих перехідних економічних системах, можуть бути стихійними і несподіваними, або ж передбачуваними на основі розрахунків [1, с. 107]. Будь-яка економіка завжди має якісь кризові елементи, але тільки за певних умов вони складаються в серйозні кризи національного і світового рівня. Для недопущення появи таких криз необхідно вжити своєчасних заходів, а це вимагає усвідомлення сутності самого поняття «банківська криза», вміння його ідентифікувати.

Зарубіжні та вітчизняні дослідники досить глибоко й системно вивчали проблеми, пов'язані з банківськими кризами. Водночас єдиного підходу щодо дефініції та ідентифікації кризи не вироблено. Проаналізувавши погляди різних науковців, ми дійшли до висновку, що банківська криза – це неспроможність більшої частини банків виконувати свої основні функції, що завдає руйнівних наслідків як банківській системі, так і економічній системі загалом.

Відкритим в економічній літературі залишається питання класифікації банківських криз, хоча інтерес вчених до цієї проблеми не спадає, а з початку 80-х років ХХ ст. наростає. На основі опрацювання наукових джерел нами була розроблена власна класифікація криз, побудована за переліком основних ознак, які є спільними для всіх країн, на котрі розповсюджуються кризи у глобальному економічному середовищі [2, с. 20, 23; 3; 4, с. 17; 5, с. 34; 6, с. 9]:

1. За ознакою стадії кризового процесу:

- кризи економічних результатів;

- кризи політичних передумов.

2. За масштабами поширення:

- системні (ті, що охоплюють всю банківську систему, проявляються у масовому банкрутстві банків та негативно впливають як на банківський бізнес, так і на всю монетарну сферу у вигляді інфляції, кредитної рестрикції і дефіциту державних та місцевих фінансових ресурсів);

- локальні (кризи в окремих секторах банківської системи або в невеликій кількості банків, що не чинять відчутного впливу на стан і динаміку монетарної сфери).

3. За інфляційно-девальваційною ознакою:

- постінфляційні (відбуваються після початку грошової стабілізації);

- постстабілізаційні (відбуваються наприкінці періоду швидкого кредитного зростання в умовах порівняльної стабільності цін);

- постдевальваційні (відбуваються за умови переростання грошової стабілізації у грошову девальвацію).

4. За формою прояву:

- відкриті (характеризуються невиконанням банками своїх зобов’язань перед клієнтами, нездатністю банківської системи безперебійно здійснювати розрахунки, масовим відтоком депозитів, різким скороченням кредитування, банкрутством банків);

- приховані (латентні) (характеризуються зниженням капіталу, збитковістю та іншими негативними тенденціями в роботі окремих банків, які поступово накопичуються, досягають критичного рівня та набувають відкритої форми).

5. За ступенем ураження:

- макроекономічні (їх дія поширюється на всю банківську систему країни, вони генерують макроекономічний спад та інфляцію);

- мікроекономічні (спричинюють проблеми для певного кола банків);

- мегаекономічні (системні банківські кризи, які вийшли за межі національних держав і спричинюють збитки для багатьох країн).

6. В залежності від жорсткості наслідків:

- жорсткі (кризи, які супроводжуються рецесією, що збігається з 10% і більшим падінням вартості банківських активів, доларизацією зобов’язань, зниженням ліквідності банків, від’ємним приростом ВВП)

- м’які (кризи, для яких вищевказані параметри є меншими).

7. За географією поширення:

- локальні (місцеві);

- національні (зумовлені диспропорціями та деструктивними чинниками у межах держави);

- регіональні (охоплюють банківські системи певних регіонів світу);

- світові (поширюються на всі або майже всі держави, набувають глобального характеру).

8. За ознакою структурної складності або компонування:

- прості (характеризуються загрозами банківській системі, але не містить валютної і боргової складової);

- подвійні (банківські кризи, які поширюються на їх валютний або борговий сектори);

- потрійні (банківські кризи, які охоплюють власне банки, валюту і заборгованість).

Чіткі класифікації банківських криз є умовою для формування антикризової державної і корпоративної політики та інструментом для поглибленого з’ясування сутності банківських криз і їх особливостей у різні історичні періоди.

Література

1. Реверчук С.К. Сутність, причина та наслідки банківських криз / С.К. Реверчук, О.В. Галущак // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2009. – С. 107-110.

2. Зарицька І. Передумови та особливості прояву сучасної банківської кризи/ Зарицька І. // Вісник НБУ – 2009. - №6. – с. 20-29.

3. Корецька Н. І. Банківська криза: сутність категорії та причини виникнення / Н.І. Корецька [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/ekfor/2011_2/50.pdf.

4. Леттер Тони. Причины банковских кризисов и управление ими. – Лондон: Банк Англии, 1997. – 47 с.

5. Матовников М. Операции банковской системы в период денежной стабилизации. – М., 2001. - 286 с.

6. Петик Л. О. Банківські кризи та методи їх подолання / Л.О. Петик // Автореф. дис. к. е. н. – Львів, 2011. – 24 с.

ДАНІ ПРО АВТОРА:

Буряк Олег Петрович – к.е.н., доц.., здобувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії.

Адреса для розсилки:

79008

м. Львів

вул. Туган-Барановського, 10

Львівська комерційна академія

кафедра економічної теорії

Башнянину Г. І.