К.е.н., доцент Бондаренко Л.А.,

Крючкова С.М.

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Криворізький економічний інститут

ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВІВ ДЛЯ ПОКРИТТЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ЗА КРЕДИТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ БАНКІВ УКРАЇНИ

Формування резерву під кредитні ризики розглядається як один з найважливіших способів підвищення надійності комерційних банків. Тому протягом останніх років підходи до формування резервів для покриття можливих втрат за кредитними операціями підлягали суттєвим змінам, зокрема, критерії, за якими кредити слід відносити до певної групи, формулюються все чіткіше, періодично переглядаються нормативи відрахувань за кожною групою кредитів. Тому, зазначені зміни викликають все більший інтерес до дослідження даної проблеми та посилюють її актуальність.

Практика формування резервів під кредитні ризики в Україні почалася у 1995 p., але на той час не були чітко визначені джерела формування резерву під кредитні ризики, що призвело до значних розбіжностей між реальним і балансовим капіталом банку. На той час резерви формувались за рахунок чистого прибутку банків, що не сприяло реальному відображенню розміру кредитного ризику.

Протягом останніх років з метою підвищення ефективності механізму формування резервів під кредитні операції, вдосконалюється система оцінки кредитного ризику: з певною періодичністю переглядаються критерії класифікації кредитів, додаються нові характеристики, врахування яких дозволяє більш точно визначити розмір резерву (строк погашення кредиту, кількість пролонгацій, вид і вартість застави, ступінь ризику країни-позичальника та ін.). Крім того, коригуються ставки, за якими здійснюється відрахування до резерву за кожною групою кредитів.

Враховуючи всі здобутки в сфері формування резервів за кредитними операціями, невирішеним залишається питання наближення вимог національних актів щодо даного питання до міжнародних стандартів, що зумовлює необхідність врахування досвіду розвинутих країн.

Довгий час основним нормативним актом щодо формування резервів за кредитними операціями в Україні було Положення «Пpo пopядoк фopмувaння тa викopиcтaння pезеpву для відшкoдувaння мoжливих втpaт зa кpедитними oпеpaціями бaнків» № 279 [1], вимоги якого не відповідали вимогам МСФЗ та Базельського комітету. Тому, НБУ було зроблено перший крок у бік наближення даних вимог до міжнародних стандартів, у вигляді скасування чинності даного Положення, та впровадження в дію Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями від 25.01.2012 № 23 [2].

В Положенні збережено діючі підходи до розрахунку резервів за кредитними операціями на підставі аналізу фінансового стану боржника, наявності та ліквідності забезпечення, своєчасності та повноти погашення ним боргу, але також внесено певні зміни, а саме:

- вдoскoнaлeнo мeтoдoлoгію oцінки фінaнсoвoгo стaну пoзичaльників - юридичниx oсіб шляxoм зaстoсувaння мaтeмaтичнoї мoдeлі для рoзрaxунку пoкaзникa їx плaтoспрoмoжнoсті;

- впроваджено класифікацію боржників - юридичних осіб, відповідно до якої виділяють 9 класів виходячи із значення інтегрального показника та величини підприємства (велике, середнє або мале);

- зазнали змін підходи до врахування вартості забезпечення при розрахунку резерву, а саме прийняте забезпечення залежно від рівня ліквідності поділяється на чотири групи, кожній з якої відповідає певний коефіцієнт, відповідно до якого вартість забезпечення береться до розрахунку резерву.

Проте, нажаль даний порядок формування резервів за кредитними операціями як і Положення № 279 не в повній мірі співвідноситься з вимогами міжнародних стандартів, тому перед НБУ стоїть ще багато завдань, які необхідно вирішити у найближчий перспективі.

Найбільш доцільним буде прогнозування рівня резервування з урахуванням реальної вартості застави та її ліквідності. Необхідно враховувати індивідуальний рівень кредитного ризику позичальника і збільшити кількість днів можливого несвоєчасного виконання зобов’язань для коефіцієнту резервування.

В найстійкіших країнах норма обов’язкового резервування є мінімальною або зовсім відсутня. Кожен банк є індивідуальним і тому йому необхідно застосовувати індивідуальний підхід до формування резервів, тому можна запропонувати розробити кожному банку індивідуально свої нормативи, що будуть стосуватися лише його діяльності. Від цієї пропозиції ефективність буде вищою і вигіднішою не лише для банків, але і для банківської системи взагалі.

Список використаної літератури

1. Пpо поpядок фоpмування та викоpистання pезеpву для відшкодування можливих втpат за кpедитними опеpаціями банків :положення Національного банку Укpаїни від 6 липня 2000 p. № 279 [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua /cgi-bin/ laws/ main.cgi?page.

2. Пpо поpядок фоpмування та викоpистання банками Укpаїни pезеpвів

для відшкодування можливих втpат за активними банківськими опеpаціями :

положення Національного банку Укpаїни від 25.01.2012 № 23 [Електронний

ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0231