К.е.н. Ногіна С.М., Кикоть О.М.

Запорізька державна інженерна академія, Україна

Сутність, функції та структура власного капіталу комерційних банків

Власний капітал (кошти) банку являє собою грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку. Порівняно з підприємствами інших сфер діяльності власний капітал комерційного банку займає незначну питому вагу у сукупному капіталі. Це обумовлено специфікою діяльності комерційного банку як установи, що здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів на фінансовому ринку та надає їх у позику. Проте власний капітал є основою для залучення інших ресурсів суб'єктів ринку і необхідною умовою розвитку банку. Серед переваг власного капіталу, на нашу думку, можна відзначити: простота залучення, висока здатність генерування прибутку у всіх сферах діяльності, забезпечення фінансової стійкості розвитку банку, його платоспроможності в довгостроковому періоді, зниження ризику банкрутства. Серед недоліків виділимо наступні: обмеженість обсягу залучення фінансових ресурсів для розширення операційної та інвестиційної діяльності банку на окремих етапах його життєвого циклу, неможливість достатнього

забезпечення рентабельності банку.

Призначення банківського капіталу виражається в його функціях. Він виконує три важливі функції:

Захисна – це основна функція капіталу комерційного банку на сьогоднішній день, оскільки слугує для страхування вкладів і депозитів, а також кредиторів банку у випадку його ліквідації або банкрутства (в умовах, коли значна частина ресурсів вкладається в ризикові активи, навіть порівняно невеликі втрати можуть призвести до банкрутства банку). У цьому зв’язку розмір капіталу є важливим фактором надійності функціонування банку і повинен перебувати під суворим контролем Національного банку України, що регулює діяльність комерційних банків.

Оперативна – ця функція є особливо важливою у перший період функціонування банку, коли за рахунок власного капіталу фінансується придбання основних засобів та оренда приміщення.[4,с.80] В подальшій діяльності банку функція забезпечення оперативної діяльності стає другорядною на відміну від підприємств сфери матеріального виробництва, де вона залишається головною протягом всього періоду діяльності.

Регулююча – ця функція виявляється у тому, що розмір власного капіталу банку служить порогом допуску на банківський ринок (мінімальний розмір статутного капіталу) та регулятором розширення масштабів діяльності банку (прийняття банком додаткових ризиків, без яких неможливе отримання додаткових прибутків) регулюючі органи ставлять у залежність від адекватного нарощення капіталу.[3,с.27]

Багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за складом. Одна його частина, найпостійніша, призначена для забезпечення банківської діяльності, і виступає у формі статутного капіталу, частково резервного та субординованого капіталу, емісійних різниць, переоцінки основних засобів і нематеріальних активів, фондів розвитку банку та матеріального заохочення його працівників. Друга частина власного капіталу призначена для страхування активних та інших операцій і послуг банку від збитків. Вона рухоміша й виступає частково у формі резервного капіталу, резервів для покриття ймовірних збитків від активних операцій. Третя частина призначена для регулювання розміру власного капіталу, однак може використовуватися й для забезпечення банківської діяльності та для страхових потреб банку.[2,с.22] Тому розмір її є найрухомішим, може змінюватися залежно від зміни стратегічних і тактичних цілей самого банку, а також від зміни вимог регулювальних і наглядових органів. Ця частина власного капіталу виступає у формі нерозподіленого прибутку, частково для цього можуть залучатися кошти на умовах субординованого боргу.

Статутний (акціонерний капітал) капітал формується залежно від організації банку шляхом акумулювання внесків чи випуску і реалізації акцій лише за рахунок власних коштів учасників чи акціонерів. Перший випуск акцій банку має складатися тільки зі звичайних акцій. З необхідністю задоволення вимог НБУ щодо мінімального розміру статутного фонду у комерційного банку виникає проблема в збільшенні розміру цього фонду. Це відбувається шляхом проведення додаткової емісії акцій. Як правило, банк прагне при додаткових емісіях випускати в першу чергу привілейовані акції, з тим щоб запобігти розширенню кола власників звичайних акцій та ускладненню процесу управління банком.

Резервний фонд комерційного банку призначений для покриття можливих збитків від банківської діяльності, для покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів і позабалансових зобов’язаннях а також виплату дивідендів по привілейованих акціях, коли для цього недостатньо прибутку. Наявність коштів у резервному фонді забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства.

Спеціальні фонди (фонд основних коштів, фонд переоцінки основних засобів та ін.) призначені для виробничого та соціального розвитку банку. Порядок формування і використання цих коштів визначається статутними документами банку. Формуються ці фонди за рахунок прибутку.[4,с.10]

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка не розподіляється, а утримується банком, як правило, з метою реінвестування в його діяльність. Зазначений прибуток є джерелом власного капіталу внутрішнього походження. Він створюється як залишок чистого прибутку після нарахування дивідендів, відрахувань у загальні резерви, резервний капітал та в інші фонди, створені відповідно до рішень загальних зборів учасників банку.

Субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Тобто, власний капітал є одним з найважливіших показників банківської діяльності, що забезпечує потрібний рівень капіталізації банків, характеризує їхню фінансову стійкість, ліквідність і здатність до подальшого розвитку.

Література:

1. Алексєєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики: Монографія/ М.Д. Алексєєнко. – К.: КНЕУ, 2002. – 276 с.

2. Аналіз банківської діяльності: Підручник/ За ред. А.М. Герасимовича. —К.:КНЕУ, 2003. —599 с.

3. Банківські операції: Навчальний посібник / В.І. Капран, М.С. Кривченко, О.К. Коваленко, С.І. Омельченко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 208с.

4. Кредит і банківська справа: Підручник / О. Д. Вовчак, Н.М. Рущишин, Т. Я. Андрейків. — К.: Знання 2008. — 564 с.