К.е.н. Ногіна С.М., Грекова М.В.

Запорізька державна інженерна академія

Оцінка кредитоспроможності позичальника банками України в сучасних умовах

У зарубіжній та вітчизняній банківській практиці кредитоспроможність позичальника завжди була і лишається одним з основних критеріїв визначення доцільності встановлення кредитних відносин з клієнтом. Кредитоспроможність позичальника – це його здатність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Оцінка кредитоспроможності позичальника - це оцінка кредитного ризику та результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі чого банк приймає рішення щодо надання кредиту або припинення кредитних відносин з цим клієнтом.

Більшість вітчизняних банків використовують так званий традиційний підхід до оцінки кредитоспроможності, який полягає у застосуванні стандартних аналітичних методів: горизонтального та вертикального аналізу, трендового, порівняльного аналізу, аналізу відносних показників. Спільним для традиційних методик фінансового аналізу є те, що вони передбачають визначення простих математичних зв’язків між окремими показниками та порівняння їх значень з нормативними, середньогалузевими та в динаміці. Такі методи мають багато недоліків, серед яких: ігнорування галузевих специфікацій позичальників (середньогалузеві показники є надто узагальненими); суб’єктивність формування вибірки показників, які підлягають аналізу; внутрішні методики не враховують усі фінансові параметри, що впливають на кредитний ризик; нехтування показниками, які характеризують чисті грошові потоки, показниками, що нейтралізують вплив локальних особливостей оподаткування тощо.

Національним банком України в Положенні «Про порядок формування та використання резерву для відшкодувань можливих витрат за кредитними операціями банків», яким нині регламентується визначення кредитоспроможності позичальників, запропоновано систему кількісних показників, врахування яких обов’язкове для банків [6]. Встановлені у положенні вимоги є мінімально необхідними, і кожен банк може самостійно визначати додаткові критерії оцінки кредитоспроможності, що підвищують вимоги до позичальників для адекватної оцінки рівня кредитного ризику і належного контролю за ними.

Застосовувані в практиці моделі оцінки кредитоспроможності позичальника діляться на класифікаційні (статистичні) методи оцінки: моделі бальної оцінки кредиту (рейтингові методики дозволяють групувати позичальників залежно від їх категорії, яка ґрунтується на розрахованій групі

фінансово-економічних показників); моделі прогнозування банкрутств (статистичної оцінки, що полягає на у дискримінантному аналізі) і моделі комплексного аналізу (на основі «напівемпіричних» методологій, тобто які базуються на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту). Головною проблемою практичного використання названих і інших моделей є забезпечення зв'язаності й несуперечності різних показників.

Результати оцінювання кредитоспроможності за чинними методиками не дають об’єктивної інформації для прийняття зважених і обґрунтованих фінансових рішень. Часто банки присвоюють однаковий клас позичальникам із діаметрально протилежними значеннями фінансових показників. Водночас позичальники з незадовільними фінансовими показниками отримують найвищі класи. Різні банки присвоюють одному і тому ж позичальнику абсолютно різні класи за ризиком. Логічним наслідком низької якості методик оцінки кредитних ризиків є значна питома вага проблемних кредитів у кредитному портфелі українських банків.

Враховуючи досвід вітчизняної практики, доцільно створити єдину нормативну базу для визначення кредитоспроможності позичальників, вдосконалити методику оцінки кредитоспроможності, яка буде враховувати вплив на кредитоспроможність позичальника різних кількісних та якісних факторів.

Література:

1. Аналіз банківської діяльності: підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 599 .

2. Банківські операції: підручник / За ред. В. І. Міщенка, Н. Г. Слав’янської. – К.: Знання, 2006. – С. 727.

3. Бермічева О. В. Визначення рейтингу кредитоспроможності позичальників // Наше право. – 2007.- № 3. - с. 73 – 77.

4. Вовчак О. Кредит у системі макроекономічної рівноваги / О. Вовчак, М. Могильницька, М. Хмелярчук // Віснику НБУ. – 2011. – №2. – С. 28-33.

5. Кручок Н. Моделювання кредитоспроможності позичальників іпотечних кредитів/ Н. Кручок // Віснику НБУ. – 2010. – № 4. – С. 42-43.

6. Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” від 06.07.2000 р. № 279.