Самсонов М.І., аспірант

ДВНЗ «УАБС НБУ»,м. Суми

Ключові банківські ризики в системі дистанційного моніторингу за діяльністю банків в Україні

Ризик-орієнтований банківський нагляд залишається визнаним світовою спільнотою пріоритетним вектором розвитку систем фінансового регулювання. Тенденції збільшення рівня та спектру банківських ризиків, та як наслідок посилення вразливості національних фінансових систем, вимагають подальшого коригування механізмів реалізації ризик-орієнтованого банківського нагляду. Незважаючи на ряд заходів Національного банку України, спрямованих на наближення практики наглядового процесу до положень та принципів, розроблених міжнародною банківською спільнотою, має місце проблема як недосконалості існуючого механізму ризик-орієнтованого банківського нагляду в Україні, так і нереалізованості сучасних практик та інструментарію в контексті вирішення нових задач, що виникають перед органами банківського нагляду.

Слід зазначити, що відповідно до міжнародних стандартів рівень ризикованості банківської системи України є високим. Так, на останню звітну дату (листопад 2011 р.) за показником рівня ризиків, притаманних банківському сектору країни, що визначається міжнародним рейтинговим агентством Standard & Poor’s (BICRA – Banking Industry Country Risk Assessment), банківську систему України віднесено до дев’ятої групи країн (до першої групи входять країни з найнижчим рівнем ризику, до 10 – з найвищим). При цьому економічний ризик банківського сектору (за методологією Standard & Poor’s визначається структурою економіки та наявністю реальних (потенційних) дисбалансів в ній, гнучкістю фіскальної політики) оцінено на рівні десяти; галузевий ризик (визначається якістю банківського регулювання та нагляду, інституційною структурою ринку банківських послуг) – на рівні семи.

Крім того, за даними Незалежної Асоціації банків України чутливість банківської системи України до системного ризику обумовлена наявністю таких чинників як складне операційне середовище та часто змінювана регуляторна база, низький рівень довіри як зовнішніх, так і внутрішніх інвесторів до банків, високі індивідуальні ризики, зокрема кредитний, валютний, процентний, ризик ліквідності тощо .

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що проблема управління як системним ризиком, так і індивідуальними ризиками банківської системи України є актуальною. Щодо індивідуальних ризиків, характерних для банківської системи України, то для України, як і для більшості країн, серед фінансових ризиків слід відмітити домінування кредитного, валютного та ризику ліквідності, причому кредитний ризик залишається основним. Так, динамічний розвиток банків впродовж 2006-2008 рр. та активна кредитна політика (частка кредитного портфелю в структурі активів складала приблизно 80%) , в т.ч. за рахунок доступу до міжнародного ринку капіталу та відповідно відносно дешевих фінансових ресурсів, об’єктивно супроводжувалися збільшенням кредитних ризиків. Свідченням цього є зростання рівня простроченої заборгованості з 1,3% у 2007 р. до 9,6% у 2011 р. та співвідношення резервів, сформованих на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, до обсягу кредитного портфелю з 4,0% до 18,3% відповідно.

Наслідки реалізації кредитних ризиків становлять загрозу як на макроекономічному рівні, а саме припинення кредитної підтримки економіки країни, про що свідчать зниження темпів зростання кредитування юридичних осіб, так і на мікроекономічному рівні – списання втрат за кредитними операціями збільшують витрати банків, що в кінцевому підсумку здійснює вплив на прибутковість та обмежує потенціал подальшого розвитку банківського бізнесу як такого. Серед основних факторів кредитного ризику залишаються залежність якості активів банків від макроекономічної динаміки (в т.ч. фінансового стану позичальників та економічного стану галузей економіки), та відповідно, обмеженості платоспроможного попиту на банківське кредитування.

Ще одним суттєвим ризиком банківської системи України є ризик ліквідності, існування якого обумовлено дефіцитом середньо- і довгострокових фінансових ресурсів та дисбалансом структури активів та пасивів банків за строками. Так, спостерігається стабільна тенденція щодо розриву між обсягом залучених депозитів та обсягом наданих кредитів, що є свідченням постійного потенційного ризику виникнення проблем окремих банків з виконанням своїх зобов’язань. Водночас слід відмітити, що частка строкових коштів в структурі зобов’язань банківської системи залишається стабільною протягом останніх п’яти років – близько 34%, в той час як частка довгострокового кредитування знижується – з 60,15 у 2007 р. до 51,67% у 2011 р.

Незважаючи на ряд вжитих заходів щодо мінімізації валютних ризиків в банківській системі України протягом останніх років, на початок 2012 р. частка кредитів наданих в іноземній валюті в структурі кредитного портфелю склала 41% (переважна частина це кредити надані фізичним особам), а обсяг кредитів, наданих в іноземній валюті, перевищував обсяг відповідних депозитів у 1,6 рази, що в сукупності свідчить про подальший валютний тиск на потенційні фінансові результати діяльності банків України.

Серед нефінансових ризиків банківської системи України ключове місце належить ризику репутації, або моральному ризику, реалізація якого викликана несприятливим сприйняттям іміджу фінансових установ клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками) або органами нагляду, та є переважно наслідком фінансово-економічної кризи 2008 р. та панічних настроїв на ринку банківських послуг в Україні. Особливої уваги, та відповідно управління як з боку Національного банку України, так і керівництва банків, набуває моральний ризик в банківській системи України з позиції його вкладу у реалізації системного ризику («ефект доміно»).